Глава 12. Мганар. Екои. Зв'язки Укр. Та її інтеграція в європ. Та світові отрукт

ш—— ■*&

міжнародних підприємств та створювати власну матеріально-техні­чну і сировинну базу. Особливої уваги заслуговує розвиток аграрно­го сектору, який є сировинною базою як для легкої, так і харчової промисловості. Найбільшим експортно-орієнтованим комплексом України в аграрному секторі є цукрово-буряковий комплекс. В 1990 р. Україна виробила понад 7 млн. тон цукру. Три четверті його йшло на експорт за межі України. Нині виробляється цукру менше 2 млн. тон. В майбутньому при ефективності розвитку цукровиробничого комплексу, він може стати головним в експорті сільськогосподарсь­кої продукції.

Україна традиційно вважається країною з великим науково-техніч­ним та інтелектуальним потенціапом. Однак за останні роки експорт іфодукщїнаукомістких галузей скоротився. Розширення обсягів вироб­ництва наукомісткої продукції мало б позитивний вплив на збереження інтелектуального потенціалу, хоча в економічних зв'язках із зарубіжни­ми країнами Україна використовує наугово-технологічне співробітниц­тво, до якого належить торгівля патентами, ліцензіями і т.п.

Зовнішньоекономічні зв'язки України повинні орієнтуватися на збільшенні питомої ваги в експорті готових виробів та значне скоро­чення поставок сировини. У структурі імпортних товарів переважає продукція, яка не виробляється в Україні, або виробляється в обме­женій кількості і є необхідною для задоволення потреб внутрішньо­го споживача та випуску експертних товарів. Нині наша країна в ве­ликій мірі залежна від постачання паливно-енергетичних ресурсів, а також медикаментів, кольорових металів, обладнання, комплектую­чих, в яких держава не забезпечує свої потреби за рахунок власного виробництва.

Україна імпортує окремі продовольчі товари та продукти їх пере­робки. Тому для України життєво важливо забезпечити себе альтер­нативними джерелами постачання електроносіїв та мати власні рин­ки збуту товарів продуктової та виробничої сфер.

З метою посилення механізму державного регулювання імпортної політики необхідні заходи, спрямовані на забезпечення диверсифі-

473

РОЗДІЛ ill. ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОДУКТИВНІМ. СИЛ УКРАЇНИ

Ш - ■ "^

кації джерел поставок продукції виробничо-технічного призначен­ня, в першу чергу продукції критичного імпорту. Це сприятиме зни­женню ресурсної залежності від монопольних постачальників, а та­кож посилить захист національних виробників на внутрішньому рин­ку, стимулюватиме імпорт сучасного устаткування, техніки, механізмів та квотних технологій.

Для України стратегічною метою повинен бути перехід від екс­порту сировини до експорту готової продукції.

Програма стабілізації та розвитку зовнішньоекономічних зв'язків повинна включати оцінку можливостей сучасного експортного по­тенціалу України, першочергових імпортних потреб. Тому стратегіч­ними напрямами діяльності держави повинно бути:

% підвищення та нарощування випуску конкурентноздатної про­дукції;

Щ$, ефективне використання специфічних ставок ввізного мита на імпортні товари з метою захисту власного товаровиробника та посилення контролю за якістю імпортних товарів;

Щ> надання відповідних пільг і допомог вітчизняним товаровироб­никам, які займаються експортом продукції та вкладають інвестиції в галузі і виробництва, шляхом зменшення податкового тиску, спри­яння отриманняікредитів, здійснення активної митно-тарифної пол­ітики;

4$ розробка комплексної національної стратегії економічно зба­лансованого розвитку промислового виробництва з виділення пріо­ритетів науково-технологічного, експортнозорієнтованого розвитку та підтримання виробників, які працюють в галузях, що експорту­ють дану продукцію;

Ч*> запровадження в експортно-імпортних операціях механізму таких зустрічних закупівель, при яких імпорт будь-якої продукції здійснюється за умови зустрічного експорту продукції з країни імпор­тера.

Як ми бачимо, нині всі країни світу тою чи іншою мірою причетні до інтеграційних процесів в зовнішньоекономічній діяльності. Цей

Оіава 12. Мїжнар. етан, зв'язки Укр. та Ш іит©іграіщоя в європ. та світові структ.

^{ш ^}

процес носить глобальний характер. Як показує досвід, нині най­більший ефект отримують найбільш розвинуті країни світу. Еконо­мічно слабші країни є надзвичайно вразливими і часто беззахисни­ми перед дією глобальних економічних, фінансових, технологічних та інших чинників. Усе це вимагає створення національних і міжна­родних механізмів, які б зменшували негативний вплив глобалізації на національний і світовий економічних ринок.