Глава 15. Економічний моніторинг та система екологічної інформації

шення обсягів водокористування та відповідне скорочення техноген­ного навантаження не дали очікуваного ефекту - більша частина по­верхневих водних об'єктів залишається 4-6 класів якості (від води «заб­рудненої» до «дуже забрудненої»). Основна причина - регіональне гео­хімічне забруднення водозабірних ландшафтів важкими металами, на­фтохімічними продуктами, залишками мінеральних добрив тощо. На погіршення екологічного стану поверхневих водних об'єктів впливає збільшення обсягів недостатньо очищених комунально-побутових і промислових стічних вод, що є наслідком неефективності систем очи­щення води. Зростають обсяги скидання забруднених стічних вод у водоймища України.

Основними забруднювачами водних джерел залишаються підприє­мства та організації металургії, енергетики, вугільної промисловості, лісохімічного та агропромислового комплексів.

В Україні склалася диспропорція в розвитку водогінних та каналі­заційних мереж. Встановлена потужність міських водогонів майже удвічі перевищує пропускну можливість очисних споруд. У даний час в усіх містах і селищах є централізовані водогони або окремі водогінні мережі, які забезпечують централізованим водопостачанням близько 70 % населення. Однак не мають централізованих систем каналізації 31 місто і 317 селищ міського типу, а в 110 міських населених пунктах очисні споруди перевантажені й працюють неефективно⁶. Крім цьо­го, значна частина каналізаційних мереж (4,5 тис. км) перебуває в ава­рійному стані. Значна частина витоків води не враховується, в першу чергу через відсутність водолічильників для поквартирного обліку її в житловому фонді.

В Україні для усунення територіальної і часової нерівномірності роз­поділу стоку водозабезпечення сформовано водогосподарський ком­плекс, до якого входять понад 63 тис. річок загальною довжиною 206,4 тис. км, з них 90 % припадає на малі ріки. Переважна більшість річок належить до басейну Чорного і Азовського морів, а 4 % несуть свої

⁵ Национальннй доклад Украйни о гармонизации жизнедеятельности общества в окру-жающей природной среде. - К., 2003. - 130 с.

⁶Джигиреіі В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. - К: Знан­ня, 2000. - С. - 107.

= ^^т 545

РОЗДІЛ IV. ЕКОНОМІКА ПРМРОДОКОРМСТУВМННЯ

[Щ| —— .«■ --~-. .«——--■■- ~—_..„ „_»«^?

води до Балтійського моря. Водні ресурси формуються переважно за рахунок стоку річок Дніпро, Дністер, Південний Буг, (Тверський До­нець, Тиса, на яких створені водосховища з корисним об'ємом близь­ко 55 млрд. м³. До 40 % річкового стоку є транзитними. Питома забез­печеність річковим стоком становить близько 1,0 тис м³ води на одну людину в рік близько 60 % водних запасів і їхній стан продовжує по­гіршуватися.

Малі ріки формують значну частину гумусу, добрив та хімічних за­собів захисту рослин, що змиваються в них з полів. Сюди потрапля­ють також відходи тваринницьких комплексів, цукрових заводів та інших підприємств. Вимагають очищення понад 25 тис. км річок. Не­гативний вплив на водний стан річок справляє непродумана вируб­ка лісів, розорювання прибережних смуг, схилів, осушення боліт.

За даними гідробіологічних спостережень з 59 контрольованих вод­них об'єктів Україна не має жодного водотоку або водойми, котрі б відповідали фоновому стану та характеризувалися б як чисті води. Водні об'єкти переважно забруднені нафтопродуктауіи, фенолами, органічними речовинами, сполуками азоту та важкими металами.⁷

В Україні виявлено понад двісті осередків забруднення підземних вод. Високий антропогенний тиск на водні ресурси та значне їх вико­ристання негативно позначається на якісному стані Чорного та Азовсь­кого морів.

іф Забруднення повітряного басейну. Складність нинішнього етапу економічного розвитку також пов'язана з глобальною тенденцією до зростання викидів речовин-забруднювачів у атмосферне повітря. На стан повітряного басейну впливають внутрішні стаціонарні та пере­сувні джерела, а також повітряні штоки з території Західної Європи. Щорічно від стаціонарних джерел забруднення в атмосферу викидається за статистичними даними понад 4,0 млн. т шкідливих речовин (у 2005 р. - 4449,3 тис. т). Вловлюються та знешкоджуються лише 3/4 шкідли­вих речовин, котрі викидаються стаціонарними джерелами забруднен-

⁷ В.С.Джигирей. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. - К.: Знан­ня, 2000. - С. 108.

Глава 15. Економічний моніторинг та сшст<вша екологічної' інформації

ш - ■ ^

ня, в тому числі газоподібних та р ідких - менше 1 /3. Викиди автотран­спорту в 2005 р. становили понад 2,1 млн т, або 48,3 % від загальних викидів. Найбільше шкідливих викидів в атмосферу від стаціонарних джерел та автоіранспорту у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій та Луганській областях. їх питома вага від загальноукраїнських шкідли­вих викидів у 2005 р. становила 75,6 %. Серед основних забруднювачів -енергетика, металургія, хімія, промисловість будівельних матеріалів, автотранспорт. У більш ніж половини областей (16) автотранспорт -основне джерело забруднення повітряного середовища. У деяких об­ластях України воно досягає 65-85 % від загальної кількості викидів у атмосферу, зокрема у Житомирській - 81,4 %, Сумській - 68 %, Рівненській - 71,6 %, Одеській - 69 %.

d& Рівень лісистості та якісний стан лісів. Екологічний стан навколишнього середовища та його здатність до відтворення природ­них ресурсів (водних, земельних, повітряних, біорізноманіття) знач­ною мірою залежить від лісистості території. В даний час лісистість території України становить близько 16 %, що не відповідає науково обґрунтованим нормативам (22-24 %). Площа земель лісового фонду становить 10,4 млн. га, в тому числі вкрито лісом 8,6 млн. га. За ос­танні роки лісистість збільшилась майже на 5 %, однак ліси розташо­вані нерівноміріно. У значній мірі ліси виконують захисні водоохоронні та санітарно-гі гієнічні функції. Проте ліси зазнають великої шкоди від інтенсивної їх експлуатації, гинуть вони від промислових викидів та пожеж, внаслідок недбалого відведення земель під вирубки, для різно­манітного буді вництва. За останнє десятиріччя в Україні загинуло від промислових еикидів понад 2,5 тис. га лісових насаджень. Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС радіаційного забруднення зазнало 3,3 млн. га лісів. Обсяги захисного лісорозведення не забезпечують по­вного заліснення непридатних для сільськогосподарського виробниц­тва земель. Недостатніми залишаються обсяги створення полезахис­них лісових смуг.

Значних збитків завдають лісові пожежі. Щорічно їх фіксується по­над 2 тис, найбільше пожеж припадає на АР Крим (п'ята частина лісових площ).

547

. ^

Екстенсивне природокористування, нехтування екологічним об­ґрунтуванням при визначенні шляхів розвитку агропромислового та лісохімічного комплексів, регулювання стоку річок, осушення боліт призвели до зниження природного потенціалу майже 70 % цінних природних комплексів і ландшафтів України.

Внаслідок недостатнього фінансування та слабкої матеріально-тех­нічної і лабораторної бази природоохоронні території не забезпечу­ють в необхідному обсязі виконання функцій щодо збереження та відновлення рідкісних і типових видів флори і фауни.

15.2. Правові аспекти охорони навколишнього природного середовища

Україна сьогодні має законодавчо визначені у програмних доку­ментах стратегії екологізації розвитку базових галузей і секторів еко­номіки. Роль права у регулюванні взаємодії природи і суспільства по­лягає у встановленні науково обґрунтованих правил поведінки лю­дини стосовно природи.

Найбільш суттєві правила такої поведінки закріплюються держа­вою у законодавстві і стають загальнообов'язковими для виконання та дотримання нормами права, які забезпечуються державним при­мусом у випадку їх невиконання.

Стратегія природокористування України має бути однією з фунда­ментальних складових стратегії розбудови правової, демократичної держави з розвиненою ринковою економікою. Одним з таких незапе­речних прав є право громадян на екологічну безпеку, яке забезпечується комплексом юридичних, економічних, технологічних і гуманітарних чинників.

Вадою чинного законодавства з охорони навколишнього середо­вища є сьогодні те, що воно сформувалось за поресурсною ознакою, тобто окремому регулюванню підлягають земельні, водні, гірничі, лісові, атмосфероохоронні та інші природовідносини. Такий підхід не забезпечує комплексності в регулюванні відносин щодо природного середовища як єдиного організму.