11.4.4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону

Нині, оцінюючи стан і розвиток економічних процесів у державі, ми повинні визначити головні напрями розвитку господарського ком­плексу як регіону, так і в цілому України.

У першу чергу, необхідно здійснити структурну перебудову народ­ногосподарського комплексну, спрямувавши його на максимально можливе технологічне оновлення всіх галузей економіки з безумов­ним визначенням галузевих пріоритетів.

Пріоритетними галузями економічного розвитку повинні бути кон­курентоспроможні, які виготовляють продукцію, товари і послуги як для внутрішнього, так і зовнішнього ринку. В Центральному економіч­ному регіоні такими є: машинобудування (приладобудування), у тому числі виробництво оптичних і оптико-механічних приладів, радіови­мірювальних систем, авіаційна та мікробіологічна промисловість. Продукція цих галузей спрямована на задоволення потреб внутріш­нього і зовнішнього ринку.

Гпаеа 11. Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку

У хімічній і нафтохімічній промисловості, які є галузями регіональної спеціалізації, необхідно оптимально використовувати наявні потужності, здійснювати реконструкцію і технічне переозброєння всіх основних ви­робничих ланок.

Агропромисловий комплекс необхідно спрямувати на збалансуван­ня основних блоків комплексу: сільськогосподарського виробництва, розвитку харчової промисловості та виробничої інфраструктури, що дасть можливість оптимально наблизити попит і споживання їх про­дукції, підвищити її якість та конкурентоспроможність на ринку.

Для Центрального економічного регіону важливим є розвиток індустрії туризму з центром у Києві, який багатий на історичні та куль­турні пам'ятки, що сприяють зростанню обсягу надання туристичних послуг та збільшенню грошових надходжень до місцевого та держав­ного бюджетів.

Регіон має найбільший науково-технічний потенціал, удосконалюю­чи його структуру та розширюючи масштаби своєї діяльності, він може активно впливати і здійснювати наукові розробки та дослідження в ре­гіонах держави та за її межами, впроваджуючи найновіші досягнення в конкретне виробництво.

У Центральному економічному регіоні треба і надалі вести приско­рений розвиток соціальної, сфери, суттєво покращувати життєвий рівень населення (збільшувати рівень реальних доходів, підвищувати охорону здоров'я населення).

Особливо потрібно звернути увагу на екологічну ситуацію в регі­оні, запровадивши систему заходів екологічного моніторингу, яка має бути спрямована на оздоровлення навколишнього середовища, по­в'язаного з забрудненням значної території Чорнобильською АЕС.

[?") Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Структура Центрального економічного регіону, його місце і роль в економіці України.

2. Характеристика природно-ресурсного потенціалу регіону.

3. Виробничий і трудовий потенціал економічного регіону.

386

387

РОЗДІЛЮ. ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОДУКТИВНИХ' СМЛ УКРАЇНИ

_{ш ^}

4. Територіальна і галузева структура регіону.

4. Особливості розвитку сільського господарства і харчової про­мисловості.

4. Соціальна сфера і екологічна ситуація регіону.

5. Основні проблеми розвитку Центрального економічного регіону.

4. Перспективи і напрями соціально-економічного розвитку Цен­трального регіону.

11.5. Економіка Поліського регіону

Я План викладу матеріалу

1. Місце і роль Поліського економічного регіону розвитку економіки країни.

2. Природно-ресурсний, виробничий і трудови потенціал регіону.

3. Територіальна і галузева структура господарств регіону.

11.5.4. Проблеми та напрями розвитку і розміщенн продуктивних сил регіону.

і>

11.5.1. Місце і роль Поліського економічного регіону* розвитку економіки країни

Поліський економічний регіон включає в себе чотири Області Уі раїни: Волинську (утворенов 1939р.),Житомирську (1939р.), Рівненсі ку (1939р.)та Чернігівську (1932 p.). Територія регіону одназнайбш ших і займає 102,1тис. км², а кожна область відповідно - 20,2; 29,' 20,1 та 31,9 тис. км².

У вказаних межах територія чотирьох поліських областей остато-но увійшла до складу України після возз'єднання українських земелі закінчення Другої світової війни. Окремі території, що за певного час належали Україні (зокрема, Хо лмщина та частина Гомельської області зараз знаходяться в складі інших держав (Польщі та Білорусії). Терит рія регіону відзначається, в цілому, не характерною для України вза мною відокремленістю складових територіальних частин (рис. 11.5.1 Таким чином, економічний регіон складається з двох територіали відокремлених частин: Волинсько-Житомирського Полісся та Чери гівщини (Східного Полісся).

389

Регіон розташований в природно-географічній зоні мішаних лісів, частково території економічного регіону, а саме — південні адміністра­тивні райони в основному Житомирської та Чернігівської областей - в зоні лісостепу. Географічне розташування економічного регіону досить вигідне. На півдні Полісся межує з Карпатським регіоном, Поділлям, Черкащиною, ]!Сиївщиною, Слобожанщиною, а на півночі проходить державний кордон. Через регіон проходять транспортні та зв'язкові ме­режі, що з'єднують Україну з Білоруссю, частково з Росією та Західною Європою. Стратегічне положення дає можливість активно залучити Полісся до розвіїгку як міжрегіональних внутрішньо-украшеьких зв'язків, так і торговельно-виробничих взаємовідносин України з іншими дер­жавами, створення спеціальних (вільних) економічних зон, розширен­ня міжнародної системи торгівлі, транспорту та зв'язку, створення зон міжрегіонального та міждержавного співробітництва.

Регіон має свою власну енергетичну базу (кам'яне вугілля, буре ву­гілля, газ, нафта, дрова, торф), разом з тим користується енергоресур­сами з інших територій та з-за кордону.

Основними ринками збуту як промислової, так і сільськогосподарсь­кої продукції є як його внутрішній ринок, так і ринки інших економіч­них регіонів України. Основні види продукції, постачаються - з галузі машинобудування, харчової промисловості, легкої та будівельних ма­теріалів; електроенергія, рудна і нерудна сировина для чорної та коль­орової металургії тощо.

Чисельність населення регіону, як і по усій країні, починаючи з 1990-х років постійно знижується. Станом на 1 січня 2006 р. воно стано­вить по регіону 4695,6 тис. чол, або 10 % до загальної кількості насе­лення України. У Поліському регіоні густина населення майже у два рази менша до загальноукраїнського (47 чол/км²). По областях регіон)? у 2005р. густина населення становила: у Волинській області - 53 чол/ км², Рівненськії - 55 чол/км², Житомирській - 49 чол/км², Чернігівській - 41 чол/км².

Рельєф і кліматичні умови регіону є задовільними для господарю­вання. Тут характерними є ландшафти зони мішаних лісів, які відрізня­ються помірним, теплим, вологим кліматом, поширенням піщаних

рівнин. Поліська рівнина розташована на висоті 150-200 м над рівнем моря. Максимальна висота на сході регіону — Овруцька височина -316 м. Піщані низини Поліської рівнини пересічені густою мережею слабоврізаних русел та широкими поймами річок.

Залісненість регіону складає близько 27 % всієї території. Тут поши­рені дубово-соснові ліси. Територія має значні заболочені місцевості, луки, озера.

Регіон достатньо забезпечений власними водним ресурсами. Отже, переважно рівнинний характер місцевості, висока для України лісистість регіону, достатня забезпеченість його водними ресурсами створюють сприятливі умови для розвитку інфраструктури, галузей сільськогосподарського виробництва та промисловості. На Полісся припадає до половини заболочених земель України, значна частина яких потребує здійснення комплексу меліоративних робіт з метою по­силення господарської діяльності і підвищенні її ефективності.

Поліській регіон, крім південних районів Чернігівщини, знаходиться у вологій, помірно теплій агрокліматичній зоні. Континентальність кліма­ту зростає з заходу на схід зі зменшенням зволоженості, заболоченості території і кількості опадів. Середня температура в січні - від -4°С до -8°С; у червні - від +17°С до +19°С. Кількість опадів за рік - 550-600 мм. Літній сезон 90-110 діб. Період вегетації сільськогосподарських рос­лин закінчується наприкінці вересня - на початку жовтня. Серед рівнин­них територій України кліматичні умови Полісся є найбільш суворими. Саме тому можливості рослинництва у регіоні обмежуються в основ­ному сільськогосподарськими культурами, які не потребують великої кількості тепла. Тому тут більше культивують жито, картоплю, льон, греч­ку. Кліматичні умови забезпечують вирощування озимої пшениці, яч­меню, цукрових буряків, а також розвиток ягідництва, овочівництва, садівництва та вирощування хмелю.

Природно-кліматичні та соціально-економічні передумови госпо­дарювання визначають спеціалізацію Поліського регіону, його аграр­но-промислову орієнтацію. У виробничій структурі помітно високою є частка переробних галузей АПК, легкої та харчової промисловості.