Глава 11. Етиновяіоа ртвіоиіе України: стам та персіюштюч розвитку

11 I [Ц і.,..j.i._uj..J■.,-,.,.,„■„,. ₁-_ц«—"яг^т"" і.—^.ічмшчшч^тВУГ'^-Л'""" циш.'ПА™д^лиМ|ігнЬ-"^ІЧ*Т'¹¹"¹'¹^^^ * ■'■'■■»"»■""■ "»■»■■ «ffl^gJS

Крім названих галузей спеціалізації, тут розташовані різнопрофільні, в основному трудомісткі галузі: машинобудування та металообробка, в тому числі приладобудування, автомобільна промисловість, різно­манітні сільськогосподарські машини та устаткування, військово-про­мислове та конверсійне виробництво, а також хімія, нафтохімія (міне­ральні добрива, хімічні волокна, нитки), електроенергетика, промис­ловість будівельних матеріалів, скляні та фарфоро-фаянсові вироби. У регіоні розвинута лісова, деревообробна та целюлозно-паперова про­мисловість, добування окремих корисних копалин, у тому числі вугіл­ля, нафти і газу, торфу, випуск вуз ькопрофільних виробів чорної та ко­льорової металургії, фармацевтичної промисловості.

11.5.2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону

Щ Мінерально-сировинні ресурси. Подільський економічний ре­гіон достатньо багатий на паливно-енергетичні, рудні і нерудні ко­рисні копалини. Серед паливно-енергетичного ресурсного потенціа­лу головне місце посідають: кам'яне вугілля Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну, газ та нафта Дніпровсько-Донецького на­фтогазоносного басейну (Чернігівська область), газ Волинської області. Промислове значення мають поклади бурого вугілля Дніпровського басейну (Житомирська область), поклади торфу, які розташовані на всій території Поліського економічного регіону.

Мінерально-рудні ресурси представлені запасами поліметалічних руд, які становлять 9,4 % загальноукраїнських запасів. У Волинській області є розвідані великі запаси мідних руд, які створюють перспективу їх роз­робки і видобутку, забезпечуючи власні потреби, та різкого зменшення імпорту цього дефіцитного кольорового металу. Дослідження підтверд­жують наявність і можливість промислового видобутку золота.

Нерудні корисні копалини представлені сировиною, яка викорис­товується в різних галузях народного господарства. Найбільшу частку в потенціалі нерудних копалин займає сировина для виготовлення конструктивних матеріалів, у тому числі - для скляної, фарфорової,

392

РОЗДІЛ III. ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОДУКТИВНИХ СМЛ УКРАЇНИ

цементної, силікатної промисловості, різноманітні будівельні матеріа­ли та сировина для будівельної промисловості: будівельне та декора­тивно-облицювальне каміння, крейда, мергель, вапно, гіпс, глина та ін. Найбільший потенціал цих ресурсів - у Житомирській та Рівненській областях.

У структурі потенціалу мінеральних ресурсів Полісся переважає по­тенціал паливно-енергетичних ресурсів Чернігівської області. Важливе промислове значення мають нафтові та нафтогазові родовища півдня Чернігівської області: Прилуцьке, Леляківське, Богданівське, Мало-дівицьке та ін. Запаси поліської нафти становлять понад 10 % від за­гальноукраїнських.

Регіон не забезпечує себе повністю енергоресурсами. Джерелами поповнення енергетичного балансу економічного регіону можуть ста­ти гідроенергія малих річок (Чернігівська область), вітрова енергія, біо-газ тощо.

Основними споживачами електроенергії Полісся є житло-комуналь-не господарство, галузі спеціалізації: електроенергетична, хімічна і на­фтохімічна промисловості, транспорт, сільське господарство, харчова промисловість, машинобудування та металообробка, промисловість будівельних матеріалів і будіндустрії.

Ф Земельні ресурси. Полісся характеризується більш низьким рівнем сільськогосподарського освоєння земель. У регіоні досить ви­сокою є питома вага пасовищ та природних кормових угідь. Найвища освоєність сільськогосподарських угідь у Чернігівській та Житомирській областях. Найнижча-у Рівненській обл. Порівняно з Україною ниж­чу бальну оцінку за середньоукраїнською шкалою мають землі Волинсь­кої та Чернігівської обл., близькими до середніх в Україні є сільсько­господарські угіддя Житомирської та Рівненської обл.

56 % земель регіону належать до сільськогосподарських угідь, з них 72 % забруднено радіонуклідами, 43 % грунті в мають підвищену кис­лотність, 8 - засолені, 18 - ушкоджені вітровою і 5 % - водною еро­зією. Заболоченість становить 13 %, перезволожені 18 % загальної площі сільгоспугідь регіону.