Глава 11. Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку

Проблемою землекористування в регіоні є деградація земельного фонду, пов'язана з водною та вітровою ерозією ґрунтів, старінням зро­шувальних систем і високою собівартістю їх обслуговування; з подаль­шим вилученням сільськогосподарських угідь під промислові відвали та під забудову.

Для підвищення ефективності використання земельних ресурсів регіону треба йти шляхом інтенсифікації їх використання, створювати за допомогою інтенсивних технологій умови для підвищення продук­тивності земель. Для зменшення екологічного навантаження на зе­мельні ресурси необхідно активізувати роботу з проведення рекульти­вації земель, зайнятих промисловими відвалами. Ці та інші заходи спри­ятимуть підвищенню економічної ефективності сільськогосподарсь­кого виробництва, збалансованого землекористування у регіоні.

пзг Водні ресурси. Економіка регіону належить до вододефіцит-них територій. Основою водних ресурсів регіону є річковий стік, який зарегульований численними ставками і водосховищами, його иік пе­реважно відбувається весною. Головна водна артерія - Сіверський Донець. Річки регіону належать до басейну Дніпра, Азовського моря, Дону. Більшість річок- невеликі, влітку часто пересихають. Кількість річкової мережі регіону більш як у три рази нижча ніж у середньому по Україні і становить 0,2-0,3 км/км². Загальний обсяг поверхневого стоку з території Донбасу становить 2,0 тис км³ зарік. Забезпеченість місцевими водними ресурсами - в межах 50 % у басейні Сіверського Дінця і на 25 % у басейні Міуса. Дефіцит водопостачання в регіоні становить 4 млрд. м³ на рік.

З метою покращення водогосподарського балансу в регіоні спо­руджено великі водосховища, два канали Дніпро-Донбас і Сіверсь­кий Донець-Донбас. Обмежене водопостачання регіону, особливо питною водою, зумовлене забрудненням вод шахтами (1 км³ щороку) та господарсько-побутовими стоками. Надзвичайно велика кількість води використовується у важкій промисловості (металургії, хімічній промисловості, аграрно-промисловому секторі тощо) і недостатньо використовується оборотне водопостачання.

318

319

РОЗДІЛ III. ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОДУКТИВНИХ СМЛ УКРАЇНМ

шг Лісові ресурси. Як уже було сказано, лісовий фонд економічно­го району становить близько 4 % від його території або майже в 4 рази нижчий ніж в середньому по Україні. Він представлений лісами 1-ї групи, тобто зеленими зонами, полезахисними смугами, які не мають промислово-експлуатаційного значення. З 1960-х по 90-ті роки площа лісових насаджень регіону скоротилася майже вдвічі. Ліси еко­номічного району представлені трьома лісостеповими видами- бай­рачними, заплавними і водороздільними.

У видовому складі лісів переважають листяні породи - дуб, липа, ліщина, калина, трапляються і хвойні - сосна, ялина. Найбільш різно­манітними за видовим складом є ліси долини Сіверського Дінця. На південь від Донецька знаходиться штучний Великоанадорський ліс, який називають «зеленою перлиною» Донбасу. Отже, проблема лісо­вих ресурсів залишається невирішеною і на майбутнє, хоча нею не­обхідно стабільно займатися і щорічно висаджувати кілька тисяч га, з часом затрати себе окуплять.

кг Рекреаційні ресурси. Для Донецького економічного регіону з високою густотою населення питання його оздоровлення мають ви­нятково важливе значення. Не дивлячись на значне антропогенне навантаження на території регіону, компоненти навколишнього се­редовища гармонійно поєднуються, що зумовлюють пе вні рекреаційні можливості економічного району. Розвиткові рекреації сприяють на­явні ресурси Азовського моря, лісостепових і степових ландшафтів та місцевостей, придатних для відпочинку і оздоровлення. Рекреа­ційним можливостям сприяють помірно-континентальний клімат, лікувальні грязі озер біля Слов'янська, мінеральні води різних типів (хлоридно-натрієві, сульфатно-хлоридні, столові). Найбільша концен­трація мінеральних вод спостерігається у Волноваському, Попаснянсь-кому, Старобільському районах. Значні природно-рекреаційні ресур­си економічного району зосереджені в основному в басейні Сіверсь­кого Дінця, в межах Донецького кряжу та Приазовської низовини. Найбільшими центрами морської кліматотерапії є Маріуполь та Но-воазовськ.

320 - =-

Перспективи подальшого розвитку рекреації в регіоні обмежені через значне промислове і сільськогосподарське освоєння території, забруднення річок, водоймищ і акваторії Азовського моря. Проте мож­ливі лісонасадження у значних масштабах у майбутньому дадуть мож­ливість розширити рекреаційні ресурси Донецького економічного ре­гіону.

йг Демографічний потенціал. Сучасна демографічна ситуація значною мірою зумовлюється природним і механічним рухом насе­лення, наслідками соціально-економічної кризи, в першу чергу в па­ливно-енергетичному комплексі, а також надзвичайно високою ур­банізацією території. Але починаючи з 1996 р. процес урбанізації -зростання міського населення - призупинився. У 2000 р. кількість міських жителів Донбасу становила 88,2 %: у Донецькій обл. - 90,1 %, у Луганській - 86,4 %. Ця ж тенденція спостерігається і сьогодні. Однак загальна кількість населення в регіоні, починаючи з 1995 p., скорочується. За останні п'ять років населення Донбасу скоротилося майже на 500 тис. чол (6,1 %). Причиною, перш за все, стало знижен­ня народжуваності та зростання смертності, яке викликане негатив­ною дією соціально-економічних чинників: падінням життєвого рівня населення, екологічною ситуацією, підвищенням частки людей по­хилого віку. Показники народжуваності, смертності і природного приросту населення в регіоні нижчі від середньоукраїнських на 1,7; 2,0 і 3,6 % і становлять, відповідно, 6,1; 17,3 та 11,1 %. Дитяча смертність в Донбасі становить 13,5% і є вищою ніж у середньому в Україні на 1,6 %. Питома вага населення старше працездатного віку в загальній чисельності зросла з 21,1 % у 1990 до 24,6 % у 2000 р. і становить близько 1,9 млн чол, тобто відбувається старіння населен­ня. На чисельність населення працездатного віку припадає 57,9 %.

кг Розселення населення. Як уже було сказано, Донецький еконо­мічний район найбільш урбанізований в Україні. Тут розташовано 88 міст (19,8 % міст України), з них 42 (30,7 %) обласного підпоряд­кування, 242 (26,6 %) селищ міського типу, 455 сільських рад в 36 адміністративних районах. Донецьк - місто-мільйонер, а в Маріу­полі, Макіївці і Луганську населення перевищує 500 тис. чол.

*= = 321

РОЗДІЛ Ш, ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОДУКТИВНИХ СМЛ УКРАЇНИ

У Донецькому регіоні система розселення має свої особливості. Вони характеризуються відносно високим рівнем розвитку вироб­ничих, наукових, культурних зв'язків, які визначають взаємопов'я-заність розвитку в першу чергу міських мереж у системі розселення. Характерною особливістю розселення економічного району є різке відмежування сільських поселень від міських на північному сході Луганщини та південному заході Донеччини. В економічному регі­оні розташовані одні з найбільших промислових агломерацій держа­ви: Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакієвська та Сєвєродонець­ко-Лисичансько-Рубіжанська. В розселенні Донбасу явно виділяються диспропорції господарських структур, передусім міських поселень. Спостерігається їх внутрішня недосконалість і незбалансованість те­риторії (територія від Рубіжного до Донецька більш як 150 км є май­же суцільним містом), низький ступінь інтеграції міських і сільських

поселень.

З метою збалансування системи розселення району на перспекти­ву необхідно розробити і затвердити схему розселення, де передба­чити формування цілісних розселенських структур, зменшення про­мислового навантаження і вдосконалення соціальної інфраструкту­ри, особливо у невеликих міських поселеннях.

У сільських населених пунктах істотного покращення вимагають виробнича база і соціальна сфера для подальшого удосконалення си­стеми розселення та поліпшення демографічної ситуації в економіч­ному регіоні.

йг Трудовий потенціал. У Донецькому економічному регіоні зай­нятість населення складає 41,6 % від загальної чисельності. Це один з регіонів в державі, де найбільша питома вага зайнятості у сфері матеріального виробництва і, зокрема, в промисловості.

Одночасно район є одним з таких, де найнижча у державі частка зайнятих у сільськогосподарському виробництві. Цей показник дещо вищий в Луганській області, що пояснюється нижчим рівнем розвит­ку промисловості в регіоні.