Глава 18.Свіпювий досвідіміжнар. Співробтш. У сфері ожор. Навк. Сер,

давство до міжнародних вимог та законодавства ЄС. Отже, гармоні­зація екологічного законодавстві! України до законодавства ЄС ви­магає подальшої розробки та удосконалення базових екологічних стандартів і нормативів. Стратегічною метою України є подальший розвиток співробітництва з державами Європейського Союзу. Тому, - країна повинна відповідати європейським стандартам і вимогам на всіх рівнях: політичному, економічному, соціальному і екологічному.

18.5 Основні напрями міжнародного економічного співробітництва в галузі екологи.

Розвиток людської цивілізації на сучасному етапі, об'єктивно ви­суває спільне для всього людства завдання - всебічний захист, охо­рона та збереження земної біосфери шляхом об'єднання зусиль усіх держав світу. Саме завдяки спільним цілеспрямованим діям світово­го співтовариства можна усунути загрозу глобальної екологічнрї кри­зи, вирішити проблеми ресурсно-екологічної безпеки. Так як сучасні форми міжнародної економічної взаємодії прямо або опосередкова­но віддзеркалюють систему відносин щодо привласнення, викорис­тання, обміну, розподілу, відтворення національних і світових при­родних ресурсів та умов, то від напрямів удосконалення цієї взаємодії великою мірою залежать перспективи забезпечення ресурсно-еколо­гічної безпеки розвитку будь-якої країни, вирішення глобальних еко­логічних проблем та зрештою - життя і добробут нинішнього і май­бутніх поколінь людства.

Інтеграція України до системи міжнародної екологічної безпеки вимагає нового перегляду проблеми екологізації суспільного вироб­ництва і приведення національного законодавства у сфері охорони довкілля у відповідність з існуючими нормами міжнародного права. Наявна у світовому господарстві й посилювана під впливом науково-технічної революції нерівномірність економічного розвитку окремих країн зумовлює і нерівномірність процесів природокористування та неоднаковість екологічних ситуацій у різних регіонах Земної кулі. Еко­логічні чинники потребують певних змін у розміщенні продуктивних

РОЗДІЛ IV. ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

ш —■■—*&

сил як у межах національних кордонів, так і в масштабах світового господарства. Отже розвиток природних та соціальних продуктив­них сил, диференціація ресурсно-екологічних потенціалів окремих країн викликають зрушення у міжнародному поділі праці та появу нових форм міжнародного екологічного співробітництва.

Відчутний вплив на міжнародні економічні зв'язки справляють природоохоронні заходи. Як правило, вони здійснюються відповід­но до чинних у різних країнах законів, регламентів, стандартів, ста­ну навколишнього середовища та інших екологічних нормативів, В залежності від економічного стану тої чи іншої країни є різний рівень природоохоронних інвестицій і поточних витрат, що спрямовуються на впровадження природоохоронних заходів.

Міжнародні зобов'язання України, які викладені в угодах, догово­рах, Деклараціях про співробітництво з охорони та оптимального при­родно-ресурсного використання вимагають невідкладних заходів, які мають бути спрямовані на ці цілі. Головні із них повинні бути такі:

4 розробка конкретних заходів щодо виконання Україною фінан­сових зобов 'язань відповідно до міжнародних договорів України з при­родоохоронних проблем;

4 завершення процесу приєднання до міжнародних конвенцій та угод, зокрема запобігання опустелюванню та співпраці з використан­ня та експлуатації природних ресурсів і умов, що належать до ка­тегорій «спільної спадщини людства» (світовий океан, Антаркти­да, повітряний басейн, космічний простір);

4 вдосконалити структуру та принципи побудови національно­го екологічного законодавства;

4 провести аналіз нормативно-правових актів України щодо їх відповідності вимогам законодавства Європейського Союзу; 4 створення міжнародних банків екологічної інформації; 4 співробітництво у справі ліквідації наслідків екологічних і тех­ногенних катастроф;

4 узгодження національної екологічної політики і природоохо­ронних економічних програм з метою послаблення їхнього мож-

632