18.3. Міжнародне правоохоронне співробітництво.

Сучасний рівень соціально-економічного розвитку вимагає взає-моузгодженості дій світового співробітництва у дотриманні стан­дартів якості довкілля. Концепція сталого розвитку орієнтує країни на реалізацію екологічно спрямованих заходів щодо структурної пе­ребудови національної економіки (енергетика, транспорт, ресурсопо-стачання) і міжнародних економічних відносин (торгівля сировиною, природоохоронною технікою тощо), на екологізацію всіх видів жит­тєдіяльності суспільства.

Вирішення проблеми оптимізації природокористування вимагає наявності високого наукового потенціалу, коштів для проведення ек­спериментів, обладнання, яких багато країн, особливо тих, що роз­виваються, не мають. Найбільші проблеми постають при сумісному використанні запасів риби та мігрування тварин і птахів, адже для біоценозів не існує державних кордонів. "

Не менш важливою проблемою, що вимагає міжнародного співро­бітництва та відповідних домовленостей, є забруднення, котрому підлягають абсолютно всі міжнародні та міжнаціональні ресурси.

Складна проблема є забрудненні! Світового океану нафтопродук­тами, промисловими стічними водами, побутовими відходами з ко­раблів, контейнерами з радіоактивними відходами та затонутими ре­акторами і боєзарядами атомних підводних човнів.

.-р^/лаез 18.Світовий досвід і мізхнар. сптробітн. У^ФУЇ^о^^^^^Р-^

В наш час, коли на планеті точаться війни за сферу впливу і воло­дарювання небезпеку викликають можливе примінення атомної, бак­теріологічної, хімічної та екологічної воєн. Кожна з цих воєн може викликати незворотні екологічні зміни. Зростаючий вплив людської діяльності на навколишнє середовище викликає небажані зміни в при­родному середовищі: забруднення повітряного басейну, океанів, вис­наження природних ресурсів у всесвітньому масштабі. А порушення екологічної рівноваги завдає великої шкоди генофонду всього живого, зокрема людини. Таким чином проблема гармонізації відносин сусп­ільства і природи, охорони навколишнього середовища набула гло­бального значення. Сьогодні є нагальна потреба розробки ефектив­них міжнародних механізмів, які б забезпечували розумне викорис­тання ресурсів планети, їхню охорону, сприяли б забезпеченню еко­логічної рівноЕіаги.

Рішення всіх цих проблем можливе лише на базі міжнародного співробітництва, здійснюваного на двохсторонній і багатосторонній основах. Формами такого співробітництва повинна бути організація наукових та пргіктичних зустрічей; створення міжнародних організацій, , що координують спільні зусилля з охорони природи; укладення офіц­ійних угод, а також діяльність міжнародних громадських партій і орган­ізацій («зеленик» та «екологістів»).

Міжнародна екологічна співпраця вже має свою історію. В 1875 році Автро-Угорщина та Італія прийняли Декларацію про охорону птахів. В 1897р. Росія, Японія і СІЛА уклали угоду про спільне вико­ристання і охорону морських котиків у Тихому океані. У 1922р. ство­рена Міжнародна рада охорони птахів, яка стала діючою інтернаціо­нальною організацією і започаткувала всі інші створені пізніше. В да­ний час у світі нараховується біля 300 міжнародних організацій з охо­рони природи.

У 1950р. в Парижі підписана нова Конвенція про охорону всіх видів птахів. У межгіх міжнародного співробітництва в галузі охорони на­вколишнього природного середовища вирішуються найбільш складні проблеми і конкретні проекти. Серед них це спільні інженерні й технічні розробки з питань охорони атмосфери від промислових ви-

=== 621 —

РОЗДІЛ IV. ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Ш ——■—*&

кидів, запобігання забруднень під час сільськогосподарських робіт, збереження дикої флори і фауни, створення заповідників та ін. Реал­ізацією цих проектів займаються різноманітні спеціалізовані органі­зації. У 1968р. в Парижі проведена Міжнародна конференція ЮНЕС-КО з раціонального використання та охорони ресурсів біосфери, де прийнята програма «Людина і біосфера».

В Стокгольмі в 1972р. Конференція з питань оточуючого середо­вища прийняла рішення про створення організації спеціалізованого закладу «Програма ООН з оточуючого середовища» (ЮНЕП) із штаб-квартирою в Найробі (Кенія). Цей заклад уперше створив всесвітню систему спостереження (моніторингу) за станом і змінами біосфери.

Оздоровленням навколишнього середовища активно займається Римський клуб, який створений у 1968р. і є міжнародною організа­цією. До складу його входять понад ЗО країн та біля 80 відомих вче­них, діячів різних професій. Клуб займається вивченням глобальних проблем цивілізації, виробленням заходів подолання глобальних кри­зових явищ.

Важливою міжнародною угодою є Конвенція ООН 1982р. з пи­тань морського права (Хартія морів), в прийнятті якої взяло участь 156 країн, 20 міжурядових і понад 60 неурядових міжнародних орган­ізацій. За цією Конвенцією держави, які підписали угоду, мають обер­ігати морське середовище та захищати його від забруднення. Для за­хисту економічних інтересів прибережних держав Конвенцією 1982р. передбачено встановлення у Світовому океані 200 митних економіч­них зон, що дає державам право на розвідку, експлуатацію та збере­ження природних ресурсів, які належать до живої і неживої природи, зокрема тих, які знаходяться на дні, в надрах і водах океану.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) займається пробле­мою здоров'я людини на Землі, демографічними проблемами, надан­ня допомоги в плануванні сім'ї. Всесвітня метеорологічна організація (ВМС) та науковий комітет з проблем навколишнього середовища (СКОПЕ) Міжнародної Ради наукових союзів займаються проблема­ми навколишнього середовища.

Лпава 18.Світо@ий досвід і міжнар. співробітн. у сфері охор. навк. сер. ^_п

У міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП) входить 105 країн. XIV Генеральна Асамблея МСОП, що відбулася в 1978 р. в Ашхабаді прийняла важливий документ - Все­світньої стратегії охорони природи.Там же була створена і постійно поповнюється Червона існига про популяції різних і зникаючих видів ссавців, птахів, рептилій, амфібій. Запроваджена Зелена книга, де містяться дані про унікальні і рідкісні ландшафти землі.

Важливим завданням МСОП є пропаганда природоохоронних знань, підготовка спеціалістів з охорони природи, формування у підростаю­чого покоління бережливого ставлення до природи. МСОП постійно підтримує зв'язок із Всесвітнім фондом охорони дикої природи, який заснований у 1993 р. Він розробляє проекти з охорони тваринного світу і природних екосистем, вишукує кошти для їх фінансування, запрошує до роботи спеціалістів, надає допомогу заповідникам, національним паркам, постачає природоохоронну інформацію.

В 1988 р. створений (заснований) фонд «За виживання і розвиток людства». Його мета:

• підготовка людства до вступу в XXI cm. без ядерної зброї;

• розвиток наукових досліджень міждисциплінарного характе­ру, спрямованих на гуманізацію науково-технічного процесу;

• виявлення творчих ініціатив нового планетарного мислення, збереження і розвиток загальнолюдських цінностей заради безсмер­тя людської цивілізації;

• сприяння гармонійному загальносвітовому розвиткові, виходя­чи із пріоритету завдань виживання над усіма державними, націо­нальними, клановими, груповими інтересами.

У 1991 р. Світовим банком ЮНЕП створена фінансова природо­ охоронна організація - Глобальний екологічний фонд (GEF), членами якої є понад 155 держав світу, в тому числі й Україна. Головна мета цього Фонду є розробка та реалізація фінансового механізму надання країнам, які отримують відповідні гранти пільгових кредитів для реа­ лізації проектів, пов'язаних з вирішенням глобальних екологічних про­ блем. - = 623

РОЗДІЛ IV. ЕКОНОМІКА ПРМРОДОКОРМСТУВАіЧИЯ

ш———■■—■■—■■—■■— —^

Розширенню і розвитку природоохоронного співробітництва сприяє проведення міжнародних форумів: Стокгольмської конфе­ренції ООН з навколишнього середовища (1972 p.), день відкриття якої- 5 червня був оголошений Всесвітнім днем навколишнього се­редовища; Нарада з безпеки та співробітництва в Європі (Гельсінкі, І 975 p.); Глобального форуму в Москві (1990 р.) з проблем виживан­ня; Конференція ООН з навколишнього середовища та розвитку (КОСР-92, (Ріо-де-Жанейро, 1992 p.). Ця конференція стала однією з найважливіших подій розвитку людства в XX столітті, її рішенням затверджено «Порядок денний на XXI століття». Прийнятий програм­ний документ став для всіх країн світу головною метою на майбутнє - просування шляхом сталого розвитку суспільства, за якого задо­вольняються потреби сучасності без загрози майбутнім поколінням задовольняти свої потреби.

Важливими документами в міжнародних природоохоронних відно­синах є: Всесвітня хартія охорони природи, котра проголосила та взяла під захист право всіх форм життя на виживання; Конвенція про заборону воєнного та ворожого використання засобів впливу на природне середовище, котра є зведенням основних принципів міжна­родного співробітництва; Конвенція про зміну клімату; Конвенція про біологічну різноманітність; Конвенція про боротьбу з опустелюван-ням. В цих документах відзначається, що досягнення сталого роз­витку неможливе без більш справедливого використання ресурсів природи, боротьби з бідністю, з одного боку, та неприпустимими розкошами з іншого.

Правовою основою міжнародного співробітництва є міжнародні договори. Участь України у міжнародному співробітництві в галузі охорони довкілля визначена Законом України «Про охорону навко­лишнього природного середовища (ст. 71).

Двостороннє співробітництво здійснюється через змішані комісії, координаційні ради, комітети і робочі групи. Діє Угода про взаємодію в галузі охорони навколишнього середовища і держав СНД. Розви­вається співробітництво з фінансовими і донорськими організаціями.

,-v-u Глава 1S.Світовий досвід і міжнар. спіеробітн. у сфері охор. навк. сер._^

Ці питання вирішуються на Україні при підтримці Світового банку, Європейського банку реконструкції і розвитку, Глобального екологіч­ного фонду, Програми технічного сприяння країнам СНД (ТАСІС) Європейської комісії, Програми розвитку ООН (ПРООН).

З метою ефективної боротьби з забруднювачами навколишнього середовища в більшості країн світу діють міжнародні стандарти щодо різноманітних викидів в навколишнє середовище. До складу держав­ них стандартів вводяться екологічні стандарти якості водного середо­ вища, екологічної безпеки, екологічної експертизи. ї ; ■

Усвідомлення необхідності екологічної безпеки і, основне, можли­вості держави її забезпечити, як правило, проявляється на певній стадії розвитку - стабілізації росту економіки, модернізації соціально-пол­ітичних відносин.

Великомасштабний характер екологічних проблем (збереження озо­нового шару, біорозмаїтгя, чисте навколишнє середовище тощо) ви­магають розробки та реалізації погодженої міжнародної політики.

Як відомо, ресурси земної біосфери мають чітко обмежені парамет­ри, а кількість народонаселення і його матеріальні потреби зростають досить високими темпами. Тому виникає об'єктивна необхідність взає­моузгодження чисельності народонаселення будь-якої країни, а також врахування потреб майбутніх поколінь у життєвих рерурсах.

Нині міжнародне природоохоронне співробітництво полягає в тому, щоб сформувати на планеті єдиний екологічно безпечний господарсь­ко-економічний простір, який повинен стати основою сталого і еко-лого врівноваженого соціально-економічного розвитку всіх країн світу. Це вимагає від кожної держави глибоких структурних, техніко-техно-логічних і організаційних змін у суспільному виробництві і радикаль­ної перебудови макроекономічної політики, вдосконалення зовнішнь­оекономічних зв'язків.

В перспективі необхідно здійснення заходів щодо руху капіталів, валютних коштів, трудових ресурсів, оптимізації балансів інвестицій, відповідних заощаджень на міжнародному рівні. Потрібно посилити зв'язки щодо міжнародного науково-технічного та економічного

співробітництва що спираються на інтеграцію зусиль, ресурсів і коштів з метою успішного вирішення ресурсно-екологічних проблем.