1 Зп України. — 380

1993. —№ 10. —Ст. 193.

_{Особлива частина}

РОЗДІЛ 14

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО

ПРИЗНАЧЕННЯ

1. Поняття, цільове призначення та склад земель сільськогосподарського призначення

Правовий режим земель як юридичне поняття в земельному законодавстві не вживався і в земельно-правовій літературі не визначався. Найчастіше це поняття застосовувалося в науці гос­подарського права.

Так, С. М. Корнєв стосовно майна, яке використовувалося в період планово-регулюючої економіки, поняття «правовий ре­жим» визначав як встановлений державою в правових нормах по­рядок придбання підприємством майна в оперативне управління, обсяг його прав щодо володіння, користування і розпорядження ним, а також гранична межа розпорядження зазначеним майном з боку органів вищого рівня (перерозподіл, вилучення тощо) і по­рядок звернення на нього стягнень кредиторів¹. І хоч слово «ре­жим» у перекладі з французької означає «порядок», представни­ки господарського права, формулюючи дефініцію правового ре­жиму майна, виходили за межі суто правового порядку.

Один із найбільш авторитетних нині представників земельно­го права Б. В. Єрофєєв вважає, що під поняттям правового режи-

Хозяйственное право / Под ред. В. П. Грибанова и О. А. Красавчикова. — М.: Юрид. лит-ра, 1977. — С. 192.

му майна слід розуміти «правовий порядок» використання зе­мель¹. Лаконічне визначення поняття правового режиму земель представником російської земельно-правової науки відображає зміст основних вимог до його формулювання, але є неповним.

В. І. Семчик правовий режим майна визначав як встановлений правовими засобами порядок та умови функціонування майна як об'єкта права в системі правовідносин². Це визначення можна за­стосовувати і до землі як об'єкта правовідносин. Із цього загаль­ного визначення можна сформулювати такі елементи структур­ної побудови правового режиму землі:

а) сукупність правових норм (правил), якими регулюються земельні відносини;

б) встановлений правовими засобами порядок та умови поділу земель на категорії, визначення цільового призначення земель відповідної категорії;

в) правове визначення форм власності на землю, порядок та умови набуття і здійснення права власності на земельну ділянку і права постійного чи тимчасового землекористування;

г) правомочності суб'єктів права власності на землю і земле- користувачів, зокрема орендарів, їх права та обов'язки щодо ви- користання землі за цільовим призначенням;

ґ) функції, компетенція органів державної влади і місцевого самоврядування щодо управління землями і забезпечення їх раціонального використання за цільовим призначенням, а також форми і методи управління землями з урахуванням форм влас­ності на землю і віднесення земель до відповідної категорії;

д) встановлений правовими засобами порядок та умови прове- дення землеустрою, моніторингу земель, справляння плати за землю і здійснення державного контролю за раціональним і цільовим використанням земель, а також за додержанням зе- мельного законодавства;