4. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела земельного права

До підзаконних нормативно-правових актів як джерел зе­мельного права України належать укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти міністерств і відомств, рішення місцевих державних адмініст­рацій та рішення органів місцевого самоврядування. Підзакон-ними правовими актами як джерелами земельного права є також закони Автономної Республіки Крим.

Серед нормативно-правових актів органів виконавчої влади, які є джерелами земельного права, особливе місце посідають обов'язкові для виконання нормативні укази Президента Украї­ни. Нормативні укази Президента України поділяються на дві групи: звичайні та надзвичайні. До звичайних належать укази, прийняті відповідно до ст. 106 Конституції України. Згідно зі ст. 106 Президент України має право видавати на основі та на ви­конання Конституції і законів України укази, які є обов'язко­вими до виконання на території України. Другу групу складають укази, які були прийняті Президентом України відповідно до п. 4 Перехідних положень Конституції України. Перехідними поло­женнями встановлено, що Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України мав право видавати укази з економічних питань, не врегульованих закона­ми, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Вер­ховної Ради України. Такий указ Президента України вступав в дію, якщо протягом ЗО календарних днів із дня подання законо­проекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не приймала закон або не відхиляла поданий законо­проект, і діяв до набуття чинності законом, прийнятим Верхов­ною Радою України з цих питань.

Відповідно до Конституції України право Президента Украї­ни на видання звичайних указів є постійним, тоді як право вида­вати надзвичайні укази було обмежене періодом з 28 червня 1996 р. по 28 червня 1999 р. До звичайних указів Президента України як джерела земельного права належать укази «Про за­ходи щодо розвитку зрошуваного землеробства в Україні» від З березня 2006 р.¹ та «Про деякі питання організаційно-правового забезпечення формування та регулювання ринку землі та за­хисту прав власників земельних ділянок» від 25 липня 2006 р.²

1 Урядовий кур'єр. — 2006. — 16 берез.

2 Офіційний вісник України. — 2006. — № зо. — Ст. 2127.

Однак більшість указів Президента України, прийнятих після набуття чинності новою Конституцією України, є надзви­чайними. На жаль, у чинному законодавстві не визначена юри­дична природа надзвичайних указів, зокрема, в ньому не містяться вказівки щодо можливості прийняття з економічних питань указів, що суперечать законам, прийнятим Верховною Радою України. Аналіз зазначених указів Президента України свідчить про невідповідність їх змісту законам України. Це обу­мовлено тим, що з прийняттям нової Конституції України близь­ко половини статей ЗК України в редакції від 13 березня 1992 р., яка діяла на той час, втратили чинність через їх невідповідність нормам Конституції України. Так, виданий Президентом України 23 квітня 1997 р. Указ «Про оренду землі» значно роз­ширив, у порівнянні із ЗК України в редакції від 13 березня 1992 р. сферу застосування оренди землі. Цей Указ діяв до 22 жовтня 1998 р., коли набув чинності прийнятий Верховною Радою України Закон «Про оренду землі».

Із прийняттям Президентом України надзвичайних указів з питань регулювання земельних відносин більш прискорено по­чала здійснюватися земельна реформа та формування ринко­вих інститутів у сфері використання земель. Одночасно з цим загострилася проблема внутрішньої узгодженості земельного законодавства як важливої передумови його ефективності. Вирішення цієї проблеми відбулося з прийняттям Верховною Радою України чинного ЗК України та інших законів, якими ре­гулювання земельних відносин приведене у відповідність до Конституції України.

Широке коло питань у сфері використання й охорони земель­них ресурсів регламентують постанови й розпорядження Ка­бінету Міністрів України, який є вищим органом у системі органів державної виконавчої влади. Кабінет Міністрів України приймає нормативно-правові акти в розвиток і на виконання Конституції і законів України, а також указів Президента України. У такий спосіб цими актами регулюються суспільні земельні відносини, що недостатньо врегульовані Законами України. Нерідко Кабінет Міністрів України сам визначає необхідність прийняття конкре­тизуючої чи деталізуючої постанови для усунення прогалин у чинному законодавстві. Прикладом може бути постанова Ка­бінету Міністрів України «Про заходи ефективного використання зрошуваних земель в 1997 році» від 17 травня 1997 р.¹