з

Тема 16:

«Держава і право України в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.)»

ЗМІСТ

1. Передумови Другої світової війни: червоно-коричневий союз та радянсько-польська 1

війна 1

2. Радянізація Західної України, Північної Буковини та Бессарабії 3

3. Німецько-радянська війна: причини поразки на початковому етапі 7

4. Наслідки окупаційного режиму для України 9

5. Перебудова державного механізму на воєнний лад 10

6. Радянське законодавство та право воєнного часу 11

1. Передумови Другої світової війни: червоно-коричневий союз та радянсько-польська

війна

Минуло понад 70 років від початку Другої світової війни, та не всю правду ми знаємо про неї. Багато документів і матеріалів, увесь цей час, залишалися за зачиненими дверима кремлівських та німецьких архівів, чимало з них ще чекатимуть свого часу. Але не підлягає ревізії той беззаперечний факт, що у 30-х роках в Європі панували лідери, пройняті абстрактними ідеями, людино ненависні, завжди готові принести інших у жертву задля реалізації своїх амбіційних планів. Серед них найбільшою жорстокістю виділялися Гітлер і Сталін. Обидва диктатори, готуючи воєнно-промисловий комплекс та армію до наступальної війни, розраховували щонайменше на світове панування і встановлення своєї диктатури над усіма народами світу. З цією метою вони уклали червоно-коричневий союз, наслідком якого стала Друга світова війна.

Наслідки війни вражаючі, а її жертви приголомшують. Вона втягнула в свою орбіту більш як 1 млрд. населення з 61 країни світу і докорінно змінила глобальну геополітичну ситуацію. За кількістю жертв, особливо серед мирного населення, за розмахом жорстокості та ступенем здичавіння й руйнувань набагато перевершила Першу світову.

Найбільш болючі і тяжкі наслідками цієї війни виявилися для України та її народу, оскільки епіцентр воєнних дій, протягом майже п'яти років, знаходився на Східному фронті. На фронтах Другої світової війни загинув кожен другий українець з 7,5 млн. мобілізованих, а кожен другий хто повернувся додому, був поранений. Німецький окупаційний режим знищив на території України понад 5,5 млн. мирного населення. До Німеччини на каторжні роботи були вивезені 2,3 млн молоді. Не відставав від окупантів і сталінський режим, який протягом вересня 1939 - червня 1941 рр. знищив і відправив у радянські контраційні табори понад 1 млн. 170 тис. мешканців західних областей України і Білорусі.

В роки війни загинуло 45-50 млн. радянських людей. З них військові втрати становили 22-25 млн. людей. Близько 6 млн. бійців Червоної армії потрапили у німецький полон, більшість яких загинули. Таких людських втрат не зазнала жодна країна, яка брала участь у Другій світовій війні. Німці втратили до 6 млн., з них на радянсько-німецькому фронті від 900 тис. до 1,5 млн. солдат. Значних втрат зазнала Польща - 6 млн. людей. Втрати Великобританії та США за 6 років війни становили 800 тис.

Радянсько-Німецький договір. Напередодні Другої Світової війни сформувалися три групи країн, які були зацікавлені територією України. До першої входили - СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина. До другої - Англія, Франція, частково США. Німеччина та Угорщина, складали третю групу, - активно домагалася повернення Закарпатської України. Ці держави не хотіли допустити возз'єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною, побоюючись, що це сприятиме ще більшому зміцненню Радянського Союзу. Тому вони виявилися байдужими до проблеми соборності українських

земель. Драматизм ситуації полягав у тому, що самостійно український народ, на той час, об'єднати свої

землі в єдиній державі не міг. Усе залежало від балансу інтересів, насамперед Німеччини та Радянського Союзу.

Фашистська Німеччина, прагнучи перерозподілу Європи на свою користь і особливо великий апетит мала на Україну. «Хто володіє Україною, той володітиме і Європою», - заявляв Гітлер.

У серпні 1939 р. вже всі західноукраїнські землі опинилися в епіцентрі зовнішньої політики Москви і Берліна. Розпочавши підготовку до нападу на Польщу і прагнучи за будь-яку ціну запобігти зближенню СРСР із західними державами, фашистська Німеччина запропонувала СРСР укласти пакт про ненапад І Сталін на це охоче погодився. 22 серпня 1939 р„ виступаючи перед своїми офіцерами, Гітлер заявив: «Я йду на союз із Сталіним. Через кілька днів я зустрінуся з ним на кордоні і потисну йому руку і разом з ним почнемо новий розподіл світу». Чи була така зустріч ? Про це стало відомо лише через 51 рік. У листопаді 1990 р. в пресі промайнуло повідомлення, що знайдено листа директора ФБР США Едгара Гувера, який підтверджує, що 17 жовтня 1939 р. Сталін і Гітлер таємно зустрічались у Львові, де підписали нову воєнну угоду замість пакту про ненапад, який за їхнім твердженням, уже вичерпав себе. Саме це і дало впевненість Сталіну в тому, що він і його країна уникнуть війни.

23 серпня 1939 р. світ сколихнула звістка, передана вночі по радіо, про укладення радянсько- шмецького договору про ненапад. Договір, що увійшов в історію як пакт Молотова-Ріббентропа, укладення якого стало спробою відвернути війну та розмежувати «сфери інтересів» сторін від Балтійського до Чорного моря, від Фінляндії до Бессарабії. Угоду планувалося заключити на 100 років, проте на пропозицію Ріббентропа Сталін відповів - «Якщо ми погодимося на сто років з нас сміятимуться як з людей несерйозних. Я пропоную, щоб угода діяла 10 років».

Переговори тривали сутки. І в ранці 24 серпня 1939 р. між Ріббентропом і Шуленбургом з німецької сторони та Сталіним і Молотовим з радянської, угоду було підписано. Фюрер запропонував Сталіну те, чого б ніколи не запропонували західні союзники. За умов спільних дій і всілякої підтримки радянськими військами вермахту, до Радянського Союзу відходили східна частина Польщі і Бессарабія, Фінляндія, Естонія та Латвія.

Радянсько-Польська війна. Після того як Гітлер 28 серпня 1939 р. віддав наказ напасти на Польщу, на світанку 1 вересня 1939 р. о 4 год. 45 хв. німецька авіація завдала ударів по аеродромах, вузлах комунікацій, економічних і адміністративних центрах Польщі. Німецькі сухопутні війська перейшли кордон, в Європі почалася Друга світова війна. Союзники Польщі, Англія та Франція, 3 вересня оголосили війну Німеччині, але реальної воєнної допомоги не надали. У цей самий день у збройний конфлікт було втягнуто заокеанську державу - США (американський уряд почав переговори з Великобританією про поставки їй військової техніки). У наслідок зрадницьких дій СРСР, Польща без реальної допомоги своїх союзників залишилася одна проти могутнього жорстокого ворога.

Згідно з цілою низкою двосторонніх радянсько-польських домовленостей, СРСР мав надати допомогу польському народу, але Сталін цинічно їх порушив. Зокрема, були порушені Ризький мирний договір (18 березня 1921 р.), відповідно до якого обидві сторони заявили про відмову від будь-яких взаємних територіальних претензій; радянсько-польську угоду про ненапад (25 липня 1932 р.), яка 5 травня 1934 р. була продовжена до 31 грудня 1945 р. Цією угодою було задекларовано, що обидві сторони вживатимуть необхідних заходів для запобігання будь-яких агресивних дій або вторгнення на територію іншої сторони, та ін.

Крім того, Радянський Союз порушив чимало міжнародних домовленостей, в яких засуджувалися агресивні дії однієї або групи держав проти іншої держави, зокрема: Пакт Ліги Націй (26 червня 1919р.,); антивоєнний трактат (27 серпня 1927 р); Лондонську конвенцію про визначення агресії без оголошення війни (3-5 липня 1933 р.).

Ці порушення були заплановані заздалегідь самим фактом підписання пакту Ріббентропа-Молотова. Адже Сталін заздалегідь знав, що Німеччина готує напад на Польщу. Знав і те, що війна СРСР проти Польщі неминуча. Він тільки не знав часу вступу СРСР у війну, але з підписанням пакту ця дата обчислювалася не місяцями, а тижнями.

Коли міністерство закордонних справ Польщі звернулося до радянського уряду з проханням надати військову, матеріальну та транзитну допомогу, В. Молотов відмовив, мотивуючи складною міжнародною ситуацією, війною, що набрала загрозливого характеру, необхідністю дбати про власні інтереси, що Радянський Союз не хоче бути втягнутий у війну на чиємусь боці. Проте, Радянський союз готувався до агресії проти Польщі. Без зайвого галасу місцеві військові комісаріати мобілізували 2,6 млн. офіцерів та рядових запасу, з яких було сформовано 98 стрілецьких, 14 кавалерійських дивізій, 27 танкових бригад та 9 артполків.

17 вересня 1939 р. на світанку, війська Українського фронту під командуванням С. Тимошенка перетнули радянсько-польський кордон і вступили на територію Східної Галичини і Волині. Головною метою наступу радянських військ було, якнайшвидше, захопити основні промислові центри - Львова, Тернополя, Луцька, Ковеля, Станіслава, Борислава, Дрогобича та ін.

Польське командування намагалося організувати на східному фронті опір радянському агресору, однак на реальну протидію навряд чи можна було сподіватись. Подолавши впродовж перших годин і днів незначний опір польських військ, радянські танкові колони швидко просувалися вперед до демаркаційної лінії, що розмежовувала німецьку і радянську територію. Було зафіксовано кілька десятків випадків збройного опору польських частин. Після 6-денних боїв з польськими частинами, війська Червоної армії вийшли на Західний Буг і Сян, де й зупинилися. А 22 вересня на честь успішного завершення польської кампанії та зміцнення радянсько-німецької дружби в Бресті, Пінську, Перемишлі та деяких інших містах відбулися спільні паради обох військ.

У наслідок спільної війни Німеччини та Радянського Союзу проти Польщі, були цілком реалізовані домовленості між радянським і німецьким урядами про сфери впливу. До Радянського Союзу відійшли території Західної Білорусії та Західної України загальною площею 196 тис. кв. км, де проживало українців

• 7 млн., білорусів - понад 3 млн., євреїв - 1 млн., поляків - близько 1 млн.