Семінарське заняття №6 Тема: Правове регулювання інвестиційної діяльності в спеціальних (вільних) економічних зонах. План:

1. Загальні положення про спеціальні (вільні) економічні зони.

2. Порядок створення та ліквідації спеціальних (вільних) економічних зон..

3. Управління спеціальними (вільними) економічними зонами.

4. Стратегія розвитку спеціальних (вільних) економічних зон в Україні.

5. Правове регулювання інвестиційної діяльності в окремих спеціальних. (вільних) економічних зонах в Україні.

Опорні поняття: спеціальна (вільна) економічна зона, Концепція створення спеціальних /вільних/ еконо­мічних зон в Україні, комплексні виробничі зони, Стратегія розвитку спеціальних (вільних) економічних зон в Україні.

Теми доповідей:

1. Суб’єкти економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони.

Виконати завдання:

1. Спеціальні (вільні) економічні зони створюються в Ук­раїні з метою: (продовжити речення)…

2. У спеціальному зошиті розпочати роботу над складанням словника основних понять та термінів з дисципліни «Правові основи інвестиційної діяльності», наприклад:

Зовнішньоторговельні зони – це…

Комплексні виробничі зони – це…

Науково-технічні зони – це…

Туристсько-рекреаційні зони – це…

Зони прикордонної торгівлі – це…

Додаткові запитання:

1. Поняття спеціальної (вільної) економічної зони.

2. Мета створення, статус, територія та функціональні типи спеціаль­них (вільних) економічних зон згідно із законодавством України.

3. Суб'єкти економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони, їх права та обов'язки.

4. Органи управління спеціальних (вільних) економічних зон.

5. Характеристика пільг, що надаються інвесторам у вільних економі­чних зонах.

6. Поняття офшорних зон.

7. Нормативно-правове регулювання відносин резидентів України з нерезидентами із офшорних зон.

8. Особливості участі в приватизації нерезидентів із офшорних зон.

9. Мета, зміст і поняття державного управління інвестиційною діяльністю.

10. Державне управління інвестиційною діяльністю як складова державного управління економікою.

11. Принципи державного регулювання інвестиційної діяльності.

1. Загальні положення про спеціальні (вільні) економічні зони

Порядок створення і ліквідації та механізм функ­ціонування спеціальних (вільних) економічних зон на те­риторії України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з державними та іншими органами визначаються у Законі України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон».

Спеціальна (вільна) економічна зона являє собою час­тину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На те­риторії спеціальної (вільної) економічної зони запровад­жуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іно­земних юридичних і фізичних осіб.

Метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, ак­тивізація спільно з іноземними інвесторами підприєм­ницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної про­дукції та послуг, залучення і впровадження нових техно­логій, ринкових методів господарювання, розвитку інфра­структури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Статус і територія спеціальної (вільної) економічної зони, а також строк, на який вона створюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття ок­ремого закону для кожної спеціальної (вільної) еконо­мічної зони.

На території України можуть створюватись спеціаль­ні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні ви­робничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банків­ські тощо. Окремі зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон.

На території спеціальної (вільної) економічної зони діє законодавство України з урахуванням особливостей, пе­редбачених законом про створення конкретної спеціаль­ної (вільної) економічної зони. Закон про створення кон­кретної спеціальної (вільної) економічної зони не може суперечити Закону України «Про загальні засади ство­рення і функціонування спеціальних (вільних) еконо­мічних зон».

У спеціальних (вільних) економічних зонах створю­ються сприятливі митні умови та режим митного оподат­кування, пільговий режим та рівень оподаткування, спе­цифічні валютно-фінансові умови, банківсько-кредитна система, система кредитування і страхування, умови ок­ремих видів платежів та система державного інвесту­вання.

Суб'єкти економічної діяльності, що діють на території спеціальної (вільної) економічної зони, здійснюють ма­теріально-технічне постачання і реалізацію продукції, а також одержують та надають послуги у формах і на умо­вах, які вони визначають самостійно на основі договорів із своїми контрагентами. Органи державної виконавчої вла­ди не мають права застосовувати у відносинах із зазначе­ними суб'єктами обов'язкове державне замовлення.

На території спеціальної (вільної) економічної зони мають право функціонувати будь-які суб'єкти економічної діяльності згідно із законодавством України та законом про створення цієї зони.

Суб'єкти економічної діяльності мають право само­стійно обирати види, форми і методи своєї діяльності на території спеціальної (вільної) економічної зони, що не суперечать законодавству України.

На території спеціальної (вільної) економічної зони не дозволяється діяльність, що суперечить міжнародним уго­дам, учасником яких є Україна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 берез­ня 1994 р. № 167 була затверджена Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні. Згідно з даною Концепцією спеціальні /вільні/ еко­номічні зони - один з інструментів досягнення відкритості економіки України зовнішньому світові і стимулювання міжнародного економічного співробітництва на основі залучення іноземних інвестицій. У поєднанні з іншими елементами загальної стратегії економічного розвитку країни спеціальні (вільні) економічні зони спроможні за­безпечити активізацію підприємницької діяльності, залу­чення нових технологій, розвиток ринкових методів гос­подарювання, а в остаточному підсумку — збільшення виробництва і постачання високоякісних товарів та по­слуг як на внутрішній, так і на зовнішній ринки.

Концепція створення спеціальних /вільних/ еконо­мічних зон в Україні /далі — Концепція/ є методо­логічною основою для прийняття рішень і підготовки до­кументів у процесі створення конкретних ВЕЗ і має реа­лізуватись у взаємозв'язку з програмами структурної пе­ребудови економіки, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, іншими програмами розвитку економіки країни. Вона базується на положеннях Закону України «Про за­гальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», інших актах законодавства України.

Під спеціальною (вільною) економічною зоною ро­зуміється частина території України, на якій встанов­люється спеціальний правовий режим економічної діяль­ності та особливий порядок застосування чинного зако­нодавства України.

Спеціальні (вільні) економічні зони створюються в Ук­раїні з метою:

• стимулювання структурних перетворень в економіці шляхом залучення іноземних інвестицій;

• активізації спільної з іноземними інвесторами під­приємницької діяльності для нарощування експорту то­варів та послуг;

- збільшення поставок на внутрішній ринок високо­якісної продукції та послуг;

• активізації науково-технічного обміну, залучення і впровадження нових технологій;

• запозичення передового організаційного та управ­лінського досвіду ринкових методів господарювання;

• створення сучасної ринкової інфраструктури;

• поліпшення використання природних і трудових ре­сурсів;

• прискорення соціально-економічного розвитку ок­ремих регіонів та України в цілому, підвищення життєвого рівня населення.

Згідно з Законом України «Про загальні засади ство­рення і функціонування спеціальних (вільних) економіч­них зон» в Україні залежно від господарської спрямованості та економіко — правових умов діяльності можуть створюватися такі спеціальні (вільні) економічні зони:

зовнішньоторговельні зони — частина території дер­жави, де товари іноземного походження можуть збері­гатися, купуватися та продаватися без сплати мита і мит­них зборів або з її відстроченням. Створюються ці зони з метою активізації зовнішньої торгівлі /імпорт, експорт, транзит/за рахунок надання митних пільг, послуг щодо зберігання і перевалки вантажів, надання в оренду складів, приміщень для виставочної діяльності, а також послуг щодо доробки, сортування, пакетування товарів тощо. Форми їх організації: вільні порти /«порто-фран­ко»/, вільні митні зони /зони франко/, митні склади;

комплексні виробничі зони — частина території дер­жави, на якій запроваджується спеціальний /пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо/ режим економічної діяльності з метою стимулювання підприєм­ництва, залучення інвестицій у пріоритетні галузі госпо­дарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, за­позичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму експортних вироб­ничих зон, де розвивається насамперед експортне вироб­ництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальні операції, та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких — розвиток імпортозамінних виробництв;

науково-технічні зони — спеціальні (вільні) економіч­ні зони, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досяг­нення нової якості економіки через стимулювання фун­даментальних і прикладних досліджень, з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у вироб­ництво. Вони можуть існувати у формі регіональних ін­новаційних центрів-технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків /технологічних, дослідницьких, промислових, агро парків, а також ло­кальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів;

туристсько-рекреаційні зони — вільні економічні зо­ни, які створюються в регіонах, що мають багатий при­родний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності /в тому числі із залученням іноземних інвесторів/ у сфері рекреа­ційно-туристичного бізнесу;

банківсько-страхові /офшорні/ зони — це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здій­снення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний ста­тус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслугову­ють лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здій­снюється за межами України;

зони прикордонної торгівлі — частина території дер­жави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спроще­ний порядок перетину кордону та торгівлі.

Крім вищезазначених, в Україні можуть створювати­ся спеціальні (вільні) економічні зони інших типів, а також комплексні спеціальні /вільні/ економічні зони, які поєд­нують у собі риси та елементи зон різних типів.