1 Ввр урср. — 199.1. — №10. — Ст. 100.

² ВВР. — 1992. — № 18, — Ст. 225.

13 березня 1992 р. було прийнято оновлений Земельний ко­декс України, який підтвердив указані вище форми власності на землю і врегулював порядок передання земель у приватну власність громадянам України для тих самих цілей, для яких вони за попереднім кодексом надавалися у довічно успадковува­не володіння, за винятком надання земель для традиційних на­родних промислів. Для інших суб'єктів права і для інших цілей зберігалося надання земель у постійне чи тимчасове користу­вання, зокрема на умовах оренди.

Закон України «Про форми власності на землю» і ЗК України 1992 р. започаткували нові форми земельних відносин, скасува­ли монополію державної власності на землю, встановили при­ватну і колективну форми власності. Це призвело до ґрунтовних змін у земельних відносинах та проведення земельної реформи. З цією метою 13 березня 1992 р. була прийнята Постанова Верховної Ради України «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі»¹. 5 травня 1993 р. були внесені відповідні зміни і до Постанови Верховної Ради УРСР «Про земельну ре­форму»².

З цього часу розпочався другий етап розвитку земельного права і земельної реформи в Україні. Основними завданнями земельної реформи стали приватизація землі, передача її у при­ватну власність громадянам України та у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільсько­господарським кооперативам, сільськогосподарським акціонер­ним товариствам, садівницьким товариствам. Важливе значення для регулювання земельних відносин в умовах ринкової еко­номіки мають також закони України «Про плату за землю» в ре­дакції від 19 вересня 1996 р.³ та «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 р⁴.

¹ ВВР. — 1992. — № 25. — Ст. 355.

² ВВР. — 1993. — № 26. — Ст. 277.

³ ВВР.-^ 1996.— №45. — Ст.238.

⁴ ВВР. — 1998. — № 46-47. — Ст. 280.

5 Урядовий кур'єр. — 1994. — № 176, 15 листоп. Урядовий кур'єр. — 1995. — №121,12 серп.

7 Урядовий кур'єр. — 1995. — № 106, 18 лип.

З метою прискорення земельної реформи було прийнято низ­ку указів Президента України: «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 р.⁵, «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподар­ським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 р.⁶, «Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогоспо-дарського призначення для здійснення підприємницької діяль­ності» від 12 липня 1995 р.⁷, «Про невідкладні заходи щодо при­скорення реформування аграрного сектора економіки» від З грудня 1999 р.¹ та ряд інших.

На виконання указів Президента України з застосуванням адмінстративно-командних методів відбулося масове паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств і сіль­ськогосподарських кооперативів. Члени цих підприємств за безцінь продавали земельні паї стороннім особам або передавали їх в оренду новоствореним товариствам з обмеженою відпо­відальністю чи приватним сільськогосподарським підприємст­вам, створеним, як правило, колишніми керівниками цих уже ре­організованих чи ліквідованих підприємств. Велика кількість власників паїв втратили право на паї і на земельні ділянки. Це був своєрідний перерозподіл землі, власниками якої ставали за­можні особи, власники новостворених підприємств.