1 Зу урср. — 1928. — №21. — Ст. 184.

2 Індиченко п. Д. Радянське земельне право. — к: Вища школа, 1971. — с. 24.

³ Аксененок Г. А. Земельные правоотношения в СССР. — M.: Госюриздат, 1958; Жариков С. Ю. Право сельскохозяйственного землепользова­ния.— М.: Юрид. лит-ра, 1969; Ерофеев Б. В. Основы теории земельного права. — М.: Юрид. лит-ра, 1971 та ін.

Індиченко П. Д. Земельне законодавство поміїцицько-буржуазної Росії (1861-1917). — К: Вид-во КДУ, 1959; Миронець І. М. Право землекори­стування колгоспів. Питання колгоспного права. — К: Вид-во КДУ, 1960; Середа И. Е. Право приусадебного землепользования колхозного дво­ра.— M.: Юрид. лит-ра, 1964; Мунтян В. Л. Правова охорона ґрунтів Української PCP. — К: Наукова думка, 1965; Мунтян В. Л. Правова охорона природи Української PCP. — К.: Вид-во КДУ, 1966; Янчук В. 3. Проблемы теории колхозного права. — M.: Юрид. лит-ра, 1969; Греч­ко В. В. Правові питання вилучення земель для державних потреб // Радянське право. — 1970. — № 1; Титова H. І. «Земельний кодекс» чи «Кодекс законів про землю» // Радянське право. — 1970. — № 2; Коцю­ба О. П. Особисте замлекористування громадян. — К.: Урожай, 1984; Шемшученко Ю. С. Правовые проблемы экологии. — К.: Наукова думка, 1989; Вовк Ю. А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды. Общая часть. — Харьков: Вища школа, 1986; Ян­чук В. В. Правова охорона земель сільськогосподарського призначен­ня.— К., 1987; Кулинич П. Ф. Рациональное использование мелиориро­ванных земель (вопросы правового обеспечения). — К., 1987 та ін. ⁵ СЗ СССР. — 1927. — № 15.— Ст. 161.

Постановою ЦВК і РНК СРСР «Про колективні господарства» від 16 березня 1927 р. було проголошено про закінчення земле­устрою на колгоспник землях, про передачу колгоспам у кори­стування землі із державного фонду, про надання їм пільг⁵. Ці правила стосувалися земель усіх союзних республік. Союз­ний земельний закон «Загальні засади землекористування і зем­леустрою» від 15 грудня 1928 р. встановлював, що правом виключної державної власності на землю визнано право кори­стування землею, право колгоспного двору на невелику приса­дибну ділянку землі.

Оренда землі на загальносоюзному рівні заборонялася поста­новою ЦВК і РНК СРСР «Про заборону здачі в оренду земель сільськогосподарського призначення» (1937 р.)¹. На боротьбу з порушеннями у колгоспному землекористуванні була спрямова­на постанова ЦК ВКП(б) і РНК СРСР «Про заходи охорони гро­мадських земель колгоспів від розбазарювання» від 27 травня 1939 р.²

¹ СЗ СССР.— 1937. — №37. — Ст. 150.

² СЯ СССР.— 1939. — №34. — Ст. 235.

³ ВВР СРСР. — 1968. — № 51. — Ст. 485.

⁴ ВВР УРСР, — 1970. — №29. — Ст. 205.

Після Великої Вітчизняної війни централізація правового ре­гулювання земельних відносин посилювалася. Базою подальшого розвитку земельного права став загальносоюзний Закон «Основи земельного законодавства Союзу PCP і союзних республік», прийнятий Верховною Радою СРСР у 1968 р.³ В Основах (ст. 2) було закріплено, що земельні відносини в СРСР регулюються, крім Основ, ще й земельними кодексами та іншими актами зако­нодавства союзних республік, які повинні видаватися відповідно до Основ. ЗК УРСР було прийнято 8 липня 1970 р.⁴ Стаття З ЗК УРСР підкреслювала, що відповідно до Конституції СРСР і Кон­ституції УРСР земля є державною власністю і надається лише в користування. Дії, які у прямій або прихованій формі порушували право державної власності на землю, заборонялися. Землі в ме­жах території УРСР були складовою єдиного земельного фонду СРСР. Отже, компетенція органів державної влади УРСР в галузі регулювання земельних відносин встановлювалася в межах со­юзного земельного законодавства. ЗК УРСР лише деталізував по­ложення союзних Основ. Згідно зі ст. 7 ЗК УРСР до відання УРСР в галузі земельних відносин належали розпорядження в межах республіки єдиним державним фондом Союзу PCP, встановлення порядку користування землею та організації землевпорядкуван­ня, а також регулювання земельних відносин з інших питань, якщо вони не віднесені до компетенції СРСР.

Основи законодавства Союзу PCP і союзних республік про землю в новій редакції були прийняті 28 лютого 1990 р.¹ Стат­тею 3 Основ земля проголошувалася надбанням народів, що про­живають на цій території.

Кожний громадянин СРСР мав право на земельну ділянку, умови та порядок надання якої визначалися цими Основами, за­конодавством союзних і автономних республік.

Новелою Основ стало введення нового виду земельних пра­вовідносин — права довічного успадковуваного володіння зем­лею. Згідно зі ст. 5 Основ у довічне успадковуване володіння зем­ля надавалася громадянам СРСР для ведення селянського госпо­дарства, особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку, садівництва і тваринництва, дачного будівництва, традиційних народних промислів у випад­ку одержання у спадщину чи придбання будинку. Основами була встановлена компетенція в галузі регулювання земельних відно­син місцевих рад, союзних і автономних республік, Союзу PCP.

ЗК УРСР був прийнятий Верховною Радою УРСР 18 грудня 1990 р. відповідно до Основ законодавства Союзу PCP і союзних республік про землю, але з урахуванням Декларації про дер­жавний суверенітет України, прийнятої Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 р. Згідно з розділом VI «Економічна са­мостійність» Декларації земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах Української PCP, проголошувалися власністю народу України, ставали матеріальною основою суверенітету Республіки і по­винні використовуватися з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.