1. Поняття та склад земель водного фонду

Поняття земель водного фонду. Згідно зі ст. 1 ВК України води становлять усі поверхневі, підземні, морські води, що вхо­дять до складу природних ланок кругообігу води. Відповідно, до вод не належить вода, яка відділена від свого природного місце­знаходження, перестала бути частиною природних ланок круго­обігу і використовується людиною в питних, продовольчих, рибогосподарських, комунальних, промислових цілях тощо.

Води як частина навколишнього природного середовища ма­ють різне місце розташування в ньому. Залежно від місця при­родного розташування всі води поділяються на водні об'єкти. Водний об'єкт — це природний або штучно створений елемент довкілля, в якому зосереджуються води. До водних об'єктів на­лежать море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, підзем­ний водоносний горизонт.

Відповідно до ст. З ВК України усі води (водні об'єкти) на тери­торії України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать:

1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море.

Як зазначено у преамбулі ВК України, усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціаль­ного добробуту. Одним із важливих напрямів охорони та раціонального використання водних об'єктів є встановлення спеціального правового порядку охорони і використання земель, на яких розташовані води.

Площа земель водного фонду України є невеликою і стано­вить близько 3 370 тис. гектарів або 5,5 % території країни. У пер­спективі передбачається незначне збільшення частки цих зе­мель водного фонду за рахунок будівництва магістральних ка­налів для зрошення та створення прибережних захисних смуг. Однак враховуючи важливість земель водного фонду у забезпе­ченні охорони та раціонального використання водних ресурсів країни та у зв'язку з цим — необхідність надання їм спеціального правового режиму, землі водного фонду виділені в окрему кате­горію земель (ст. 19 ЗК України).

Склад земель водного фонду. Особливістю земель водного фонду є розміщення на них певного водного об'єкта. Однак деякі водні об'єкти розміщені під поверхнею суші і не мають безпосе­реднього виходу на земну поверхню. До них належать підземні води та джерела. Природним ложем для таких водних об'єктів є не земна поверхня, а надра. Тому охорона і використання таких водних об'єктів забезпечується нормами не земельного законо­давства, а законодавства про надра. Отже, до земель водного фонду належать земельні ділянки, на яких розміщені такі водні об'єкти, як: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; внутрішні морські води та територіальне море; інші водні об'єкти, розташо­вані на земній поверхні. Крім того, не належать до земель водного фонду і земельні ділянки, на яких розташовані штучні плавальні басейни, системи комунальних і промислових водопроводів тощо.

При визначенні складу земель водного фонду земельне зако­нодавство України керується тим, що межа цих земель не збігається з зовнішньою межею поверхневого водного об'єкта

(урізом води). До земель водного фонду належить не тільки пло­щина донної чаші (дно водойми), а й земна поверхня навколо во­дойми, яка безпосередньо до неї прилягає і є надводним продов­женням донної чаші. Саме тому згідно зі ст. 58 ЗК України і ст. 4 ВК України до складу земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; б) прибереж­ними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів. Зазначений перелік є ви- черпним.

Надання землям водного фонду статусу окремої категорії зе­мель пов'язане з необхідністю забезпечення їх цільового викори­стання. Суть цільового призначення земель водного фонду по­лягає в забезпеченні охорони та раціонального використання водних об'єктів, які розташовані на таких землях. Тому завдан­ням земельного законодавства у сфері охорони земель водного фонду є: збереження унікальних природних комплексів водно-болотних угідь та включення їх до складу екомережі; створення та упорядкування водоохоронних зон і прибережних захисних смуг; підтримання встановленого режиму на територіях водо­охоронних зон та прибережних захисних смуг; зменшення тех­ногенного навантаження; реалізація заходів щодо: захисту зе­мель від негативних геологічних процесів при розміщенні водо­господарських об'єктів; очищення балок, малих річок та їх долин від продуктів ерозії. Відповідно, завдання земельного законодав­ства щодо раціонального використання земель водного фонду полягає у забезпеченні надання їх у постійне користування спеціалізованим державним водогосподарським організаціям та в оренду юридичним і фізичним особам для: догляду за водними об'єктами; використання їх як транспортної мережі; викори­стання їх як джерел водозабезпечення галузей промисловості, комунального господарства, сільського господарства; ведення рибного господарства тощо.

Основну частину земель водного фонду складають землі, вкриті водою (водовкриті землі). До водовкритих земель нале­жать лише ті земельні ділянки, які вкриті водою тривалу части­ну року. Землі, вкриті водою нетривалий час (наприклад, лише під час повеней), не належать до водовкритих земель.

Другим видом земель водного фонду є землі, зайняті болота­ми, островами та гідротехнічними спорудами. Відповідно до ст. 1 ВК України болото — це надмірно зволожена земельна ділянка із застояним водним режимом і специфічним рослинним покри­вом. Болота не є водними об'єктами. Вони належать до особливо­го типу наземних екосистем, для яких характерні надлишкове зволоження, наявність вологолюбивої рослинності і процес фор­мування торфу. Що стосується островів, то належність їх до зе­мель водного фонду обумовлена їх відділеністю від суші з усіх боків водами та залежністю від стану, характеру охорони та ви­користання водних об'єктів. Гідротехнічні споруди (дамби, на­сосні станції, шлюзи тощо) є інженерними спорудами, які вико­ристовуються для забезпечення охорони та раціонального вико­ристання водних об'єктів. Тому земельні ділянки, на яких побудовані гідротехнічні споруди, також є частиною земель вод­ного фонду.

До земель водного фонду належать також землі: зайняті при­бережними захисними смугами вздовж морів, рік і навколо во­дойм; береговими смугами водних шляхів; виділені під смуги відведення для гідротехнічних та інших водогосподарських спо­руд і каналів. Цей вид земель призначений для охорони водних об'єктів від забруднення, засмічення, виснаження та здійснення певної господарської діяльності, повязаної з використанням вод­них об'єктів.

Законодавство про землі водного фонду. Норми, якими ви­значається правовий режим земель водного фонду, містяться в нормативно-правових актах, головним чином земельного і вод­ного, та, частково, лісового, гірничого й екологічного законодав­ства України. Так, ЗК України містить главу 12 «Землі водного фонду» (статті 58-64). Однак ВК України також містить окрему главу, присвячену регулюванню відносин охорони та викори­стання земель водного фонду (статті 85-93). Проте пріоритет у визначенні правового режиму земель водного фонду належить нормами земельного законодавства. Як встановлено у п. 2 ст. З

ЗК України, земельні відносини, що виникають при використан­ні вод та інших природних ресурсів, регулюються цим Кодексом, а також нормативно-правовими актами про води та інші при­родні ресурси, якщо такі акти не суперечать ЗК України. Ана­логічне положення міститься й у ст. 2 ВК України. Отже, відноси­ни щодо охорони та використання земель водного фонду регулю­ються переважно нормами земельного та водного законодавства. Причому за наявності суперечностей між такими нормами за­стосуванню підлягають норми земельного законодавства.