Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Семчик Земельне право.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
25.11.2019
Размер:
8.48 Mб
Скачать

1 Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редкол.: ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — к: Укр. Енцикл., 1999. — т. 2. — с. 549.

2 Юридична енциклопедія. Там само. — т. 6. — с. 441.

Крім цього, у земельному праві застосовується обов'язок від­шкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва внаслідок вилучення (викупу) сільськогосподар­ських угідь лісових земель та чагарників для потреб не пов'я­заних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробниц­твом, а також втрат, завданих обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. При цьому втрати сільськогоспо­дарського і лісогосподарського виробництва компенсуються не­залежно від відшкодування збитків власникам земельних діля­нок та землекористувачам.

Питання про відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва у цьому підручнику розгляда­ються у розділі правового режиму земель сільськогосподарського призначення. У цьому розділі розкриваються питання відшкоду­вання збитків власникам землі та землекористувачам як одного зі способів захисту прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки. Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам виникають у разі:

  • вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогоспо­дарським і лісогосподарським виробництвом;

  • тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

  • встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

  • погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та ча­гарників у непридатний для використання стан;

  • неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Порядок відшкодування збитків власникам землі і земле­користувачам визначається нормами земельного права. Згідно зі ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридични­ми особами, які використовують земельні ділянки, а також орга­нами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів, зокрема орендарів, або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, зокрема внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім загальних положень та умов відшкодування збитків, пе­редбачених нормами земельного права, ЗК України (ч. 2 ст. 157) уповноважує Кабінет Міністрів України встановлювати порядок визначення та відшкодування збитків. Постановою від 19 квітня 1993 р. № 284 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок ви­значення та відшкодування збитків власникам землі і земле­користувачам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. до цього Порядку були внесені зміни і доповнення, які здійснюють­ся в частині, що не суперечить новому ЗК України.

Порядком у чинній редакції передбачена необхідність ство­рення комісій із визначення переліку збитків власникам землі і землекористувачам, їх розміру, що підлягають відшкодуванню, порядку визначення розмірів збитків та строків їх відшкодуван­ня. Такі комісії створюються органами виконавчої влади чи орга­нами місцевого самоврядування. Результати роботи комісій оформлюються актами, що затверджуються органами, які ство­рили ці комісії.

Згідно з п. 4 Порядку відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушу­вальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; поне­сені витрати на поліпшення якості земель за період використан­ня земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, вне­сення добрив, посіви, інші види робіт), на розвідувальні та про­ектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, зокрема орендарів, включаючи неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход — це доход, який міг би одер­жати власник землі, землекористувач, зокрема орендар, із земельної ділянки та який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Крім цього, наказом Міністерства охорони навколишнього при­родного середовища та ядерної безпеки України 27 жовтня 1997 р. була затверджена Методика визначення розмірів шкоди, зумов­леної забрудненням і засміченням земельних ресурсів через по­рушення земельного законодавства.

Названа Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди, завданої державі юридичними особами та громадянами у процесі їхньої діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, по­бутовими та іншими відходами, і поширюється на всі землі, неза­лежно від форм їх власності.

Вона застосовується при встановленні розмірів шкоди від не­виконання вимог до використання земель цільового призначен­ня; укладення угод з порушенням земельного законодавства; не-проведення рекультивації порушених земель; знищення меже-вих знаків; самовільного відхилення від проектів землеустрою та інших порушень. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам у результаті приведення сільськогоспо­дарських угідь, лісових угідь та чагарників у непридатний для використання стан здійснюється особами, діяльність яких при­зводить до негативного впливу на стан земель, розташованих у зоні їх впливу, особами, які самовільно зайняли земельні ділян­ки, а також юридичними особами, які тимчасово використовува­ли земельні ділянки для проведення розвідувальних робіт і не привели відповідну ділянку до стану, придатного для її викори­стання за цільовим призначенням. У цих випадках винні суб'єкти відшкодовують шкоду в розмірі вартості робіт, не­обхідних для приведення земель до придатного до використання стану, або ж за свій рахунок виконують такі роботи.

Неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки як підстава відшкодування заподіяних збит­ків має місце у разі самовільного зайняття земельної ділянки, а також у випадках тимчасового зайняття ділянок для виконання геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвіду­вальних робіт.

Збитки відшкодовуються у повному розмірі. їх розмір визна­чається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати із земельної ділянки і які він не одержав за час до при­ведення землі у стан, придатний до її використання за призна­ченням або до повернення самовільно зайнятої ділянки.

Не виключається відшкодування заподіяних збитків винною особою і в натурі шляхом відновлення попереднього стану (якості) земельних ділянок або шляхом надання (передачі) земельної ділянки рівноцінного розміру та якості. Судова прак­тика виходить з того, що заподіяна майну шкода відшкодо­вується у вигляді збитків лише тоді, коли відшкодування її в на­турі неможливе. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 р. № 7, суд, приймаючи рішення про відшкодування заподіяної шкоди в на­турі, повинен визначити конкретні заходи щодо відновлення земельної ділянки та строки їх здійснення1.

Позови про відшкодування збитків власникам земельних ділянок і землекористувачам можуть пред'являтися за вибором позивача: або за місцем проживання відповідача (місцем знахо­дження органів управління організацій), або за місцем за­подіяння шкоди (місцем знаходження земельної ділянки). При цьому до позовної заяви про відшкодування збитків повинен бути доданий обґрунтований розрахунок суми, яка стягується на відшкодування заподіяних збитків.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України судам дано роз'яснення, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших пору­шень земельного законодавства шкода відшкодовується відпо­відно до статей 211, 212 ЗК України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України особами, що її заподіяли. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки її відшкодовує володілець цьо­го джерела згідно зі ст. 1187 ЦК України.

Земельна реформа: правові аспекти / В. І. Гуменюк, В. П. Паліюк. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. — С. 336-337.

Розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекори­стувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям зе­мельних ділянок у встановленому порядку, визначаються ко­місіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими коміте­тами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Поряд­ку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затверджений постановою Кабінету Мініст­рів України від 19 квітня 1993 р. № 284).

У такому ж порядку визначаються збитки, заподіяні обме­женням прав власників землі та землекористувачів, погіршен­ням якості земель або приведенням їх у непридатний для вико­ристання за цільовим призначенням стан унаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, орга­нізацій та громадян.

При тимчасовому зайнятті земельних ділянок для розвіду­вальних робіт розмір збитків і порядок їх вирішення визнача­ються угодою між власниками землі або землекористувачами та підприємствами, установами, організаціями, що провадять розвідувальні роботи. При недосягненні згоди між ними розмір збитків визначається зазначеними вище комісіями, рішення яких можуть бути переглянуті судом при вирішенні відповідних позовів.

При невиконанні підприємствами, установами, організаціями, що тимчасово використовували земельні ділянки для проведен­ня геолого-знімальних, пошукових, геодезичних та інших роз­відувальних робіт, передбаченого ст. 97 ЗК України обов'язку привести займану земельну ділянку в попередній стан за свій рахунок в установлений строк, вони повинні відповідно до ст. 211 ЗК України, статей 22, 623, 1166, 1192 ЦК України відшкодову­вати власникові або землекористувачеві заподіяну шкоду в розмірі вартості робіт, потрібних для приведення земельної ділянки в такий стан. Для визначення розміру цієї шкоди суд у разі необхідності може призначити експертизу.

Розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвіду­вальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості земель, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначен­ням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.

Відповідно до статей 90, 95, 212 ЗК України самовільно зай­няті земельні ділянки повертаються їх власникам або земле­користувачам з переданням останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користу­вання ними.

У справах про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, на підставі ст. 1193 ЦК України розмір відшкодування шкоди, заподіяної громадянином, змен­шується у випадку, коли груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди. Таке зменшення можливе, якщо інше не встановлено законом. Тому суди, розгля­даючи такі спори, у кожному випадку мають досліджувати на­явність зазначених обставин.

Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від встановленого ним матеріального становища цієї особи з обов'язковим наведенням мотивів прий­нятого рішення, крім випадків, коли шкоду завдано вчиненням злочину.