4. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб

Закріплений у ст. 41 Конституції України принцип непоруш­ності права власності на землю означає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності на землю. Більше того, Основним законом країни встановлено, що примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути засто­соване як виняток із мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Зазначені конституційні нор­ми гарантують надійність набути у встановленому законом по­рядку прав на землю.

Захищаючи як сам інститут права власності на землю, так і тих, хто набув землю у власність, Конституція України та ЗК України передбачають правову можливість примусового викупу земельних ділянок, які перебувають у власності громадян чи юридичних осіб. Такий викуп може мати місце лише у випадку необхідності задоволення за рахунок приватної земельної ділян­ки певної суспільної потреби.

Перелік суспільних потреб, для задоволення яких можуть примусово викуплятися земельні ділянки приватної власності, встановлений у ст. 146 ЗК України. Згідно з цією статтею такими суспільними потребами може бути необхідність використання земельної ділянки: а) під будівлі і споруди органів державної влади та органів місцевого самоврядування; б) під будівлі, спору­ди та інші виробничі об'єкти державної та комунальної влас­ності; в) під об'єкти природно-заповідного та іншого природоохо­ронного призначення; г) під об'єкти оборони та національної без­пеки; ґ) під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, га­зопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо); д) під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представ­ництв іноземних держав та міжнародних організацій; е) під міські парки, майданчики відпочинку та інші об'єкти загального користування, необхідні для обслуговування населення. Наведе­ний перелік суспільних потреб у земельних ділянках є вичерп­ним. Примусовий викуп приватних земель для інших потреб не може розглядатися як викуп для суспільних потреб.

Ще однією важливою умовою викупу земельної ділянки у її приватного власника для суспільних потреб є його попередження про майбутній викуп не пізніше, ніж за один рік до викупу. Обов'я­зок здійснення такого попередження покладений на орган влади, який має намір викупити земельну ділянку для суспільних потреб.

ЗК України містить вимогу про необхідність попередження про майбутній викуп власника земельної ділянки органом влади, який має намір викупити земельну ділянку для суспільних по­треб: не пізніше ніж за один рік до майбутнього викупу власник має бути письмово попереджений органом, який приймає рішен­ня про її викуп. Попередження здійснюється у письмовій формі з зазначенням в ньому дати можливого викупу земельної ділянки та запропонованої викупної ціни.

Власник земельної ділянки може не погодитися із запропоно­ваними умовами її викупу. У такому випадку спір щодо такого викупу може вирішити суд за позовом органу влади, що має намір викупити ділянку. Проте предметом судового розгляду в такому випадку, по суті, буде розмір викупної ціни.

Останньою умовою викупу земельної ділянки у приватного власника для суспільних потреб є сплата йому викупної ціни до припинення права власності на землю у повному розмірі. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб із розстрочкою плате­жу не допускається.

Отже, викуп земельної ділянки для суспільних потреб — це перехід права власності на земельну ділянку від приватної осо­би до держави чи територіальної громади, який здійснюється на підставі двох юридичних фактів: 1) рішення відповідного ор­гану влади про викуп земельної ділянки для суспільних потреб на певних умовах; 2) договору купівлі-продажу земельної ділян­ки про продаж земельної ділянки державі чи територіальній громаді.

Після викупу земельної ділянки приватного власника для суспільних потреб останній може виявити, що колишня його зе­мельна ділянка використовується не для суспільних, а для інших потреб (наприклад, передана в оренду іншій особі для його приватних потреб). У такому випадку колишньому власнику земельної ділянки закон надає право відновити свій попередній власнісний статус щодо такої ділянки. Зокрема, він має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним чи розірвання договору викупу земельної ділянки та відшкоду­вання збитків, пов'язаних із викупом, якщо після викупу земельної ділянки буде встановлено, що земельна ділянка вико­ристовується не для суспільних потреб (ст. 153 ЗК України).

Слід, однак, зазначити, що викуп земельної ділянки для суспільних потреб може мати місце у випадку незгоди її власни­ка з таким викупом. Якщо запропоновані умови викупу його цілком влаштовують, то перехід права власності на земельну ділянку оформляється шляхом укладення звичайного договору купівлі-продажу, тобто без дотримання вимог, установлених для викупу земельних ділянок для суспільних потреб.