1 Основи держави і права: Навч. Посіб. / За ред. А. М. Колодія і а. Ю. Олій­ника. — к: Либідь, 1997. — с. 29-30.

2 Цивільне право: Навч. Посіб. Для студ. Юрид. Вузів і факультетів. — к, 1995, —с. 10.

3 Котюк в. О. Основи держави і права. — к: «Вентурі», 1997. — с.20-21.

Динамічна регулятивна функція проявляється у створенні умов для активних дій учасників земельних відносин. До ди­намічних належать, наприклад, функції приватизації землі, на­дання земельних ділянок у приватну власність, розмежування земель державної та комунальної власності, оренди землі, при­пинення права власності на земельну ділянку і землекористу­вання, використання землі за цільовим призначенням, плата за землю, проведення земельного кадастру і землеустрою, реаліза­ції інших прав та обов'язків суб'єктів земельних правовідносин, що здійснюються відповідно до земельного законодавства.

Охоронні функції характеризуються як способи правового впливу на охорону земельних відносин, забезпечення права власності на землю і виконання землевласниками і землекори­стувачами їх обов'язків щодо цільового і раціонального викори­стання землі, додержання екологічних правил і вимог щодо охо­рони земель і підвищення родючості ґрунтів. Вони випливають із конституційної норми про перебування землі як національного багатства під особливою охороною держави. Поряд із регулятив­ними функціями вони дозволяють конкретизовано і більш де­тально розкрити соціальне призначення землі як об'єкта зе­мельних відносин, що охороняються державою з використанням для цього всіх форм державного апарату і правового впливу.

Про наявність у земельному праві охоронних функцій свідчить низка правових норм земельного законодавства, спря­мованих на захист земельних відносин і правову охорону землі. Уже у ст. 1 ЗК України його завданням визнано створення умов для раціонального використання й охорони земель, прав грома­дян, підприємств, установ і організацій на землі. Охоронні функ­ції передбачені у статтях 91, 96 ЗК України — обов'язки влас­ників земельних ділянок і землекористувачів, ст. 152 — захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів, ст. 153 — гарантії їхніх прав. Охороні земель присвячено спеціальний розділ VI ЗК України, а питанням відшкодування збитків влас­никам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарсь­кого та лісогосподарського виробництва — глави 24 і 36 ЗК України. Розділ VIII ЗК України встановлює відповідальність за порушення земельного законодавства. ЗК України встановлює відповідальність власників землі і землекористувачів за нераціо­нальне використання землі, а також за використання землі не за цільовим призначенням. Згідно зі ст. 162 Кодексу охорона земель включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання, за­побігання необґрунтованому вилученню земель із сільськогоспо-

2 8-388

33

дарського обігу, захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продук­тивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Запобіжно-виховна функція земельного права за своїм при­значенням і змістом тісно пов'язана з охоронною функцією, до­повнює її. Основна її мета — запобігати земельним правопору­шенням. У разі їх вчинення власники землі, землекористувачі чи компетентні державні органи або органи місцевого самовряду­вання повинні вживати заходів про притягнення правопоруш­ників до встановленої законодавством відповідальності (ма­теріальної, адміністративної, кримінальної, дисциплінарної). Так, згідно зі ст. 66 ЗК України підприємства, інші власники землі і землекористувачі, які розробляють родовища корисних копалин та торфу, а також проводять інші роботи, зобов'язані передбачати і здійснювати заходи щодо запобігання негативно­му впливу на сільськогосподарські, лісові та інші угіддя за межа­ми переданих їм у власність або наданих у користування земель­них ділянок. Запобіжне значення для охорони земель оздоровчо­го призначення має правова норма ст. 48 ЗК України, за якою на таких землях забороняється діяльність, що суперечить їх цільо­вому призначенню або може негативно впливати на природні лікувальні фактори цих земель.

Запобіжно-виховна функція передбачає попереджувальні норми земельного права. Так, згідно зі статтями 143, 144 ЗК України землекористувачі і суб'єкти права приватної власності на землю попереджуються, що право користування на землю припиняється у разі використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстанов­ки; використання землі не за цільовим призначенням. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку. При­мусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у су­довому порядку (ст. 143 ЗК України).

Суть запобіжно-стимулюючої функції земельного права по­лягає у стимулюванні правовими засобами бажаної для сус­пільства і держави правомірної поведінки власників землі, зем­лекористувачів, а також інших фізичних і юридичних осіб (гла­ва 35 ЗК України). Не тільки попереджувальне, а й стимулююче значення мають згадані вище статті 143, 144 ЗК України. Сти­мулюючі норми містяться у статтях 205, 206 ЗК України, якими встановлені податкові і кредитні пільги, а також пільги щодо плати за землю. Так, з метою стимулювання розвитку насін­ництва державні сортовипробувальні станції та сортодільниці, а також землі радгоспів, що використовуються цими станціями і дільницями для випробування сортів сільськогосподарських культур звільняються від плати за землю. З метою державної підтримки розвитку фермерських господарств новостворені господарства звільняються від плати за землю протягом трьох років з часу передачі земельної ділянки у власність або надання в користування.

Функціями галузі земельного права визначаються завдання і функції науки земельного права. Науку земельного права можна розглядати як систему знань про правове регулювання земель­них відносин, їх організацію та охорону, їх стан і тенденцію роз­витку на основі чинного земельного законодавства, результатів аналізу та практики застосування земельно-правових норм. Наука земельного права досліджує проблеми ефективності ЗК України, інших земельних нормативно-правових актів, зок­рема актів з інших галузей права, що стосуються земельних відносин і здійснюють свою регулятивну функцію в комплексі з нормами земельного права або ж торкаються їх окремих сторін, наприклад, ЦК України, податкове, кредитне, фінансове, за­ставне та інше законодавство.

До функції науки земельного права належить прогнозування розвитку земельного законодавства, розроблення проектів окре­мих законів про землю, рекомендацій про вдосконалення чинних законів і підзаконних актів, пропаганда земельного законодав­ства і практики його застосування, підготовка монографій, підручників, юридичних довідників, іншої науково-популярної літератури з питань земельного права.