Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорний конспект 2012.docx
Скачиваний:
12
Добавлен:
23.11.2019
Размер:
2.47 Mб
Скачать

12.3. Міжнародні фінансові інститути

Сучасна інституціональна структура характеризується розгалуженою системою міждержавних організацій та інсти­тутів, до складу якої входять як глобальні, так і регіональні ва­лютно-фінансові установи. Значну роль у концентрації фінан­сово-кредитних ресурсів і регулюванні сучасного світового господарства відіграють, зокрема, такі міжнародні фінансові організації, як Бреттон-Вудські інститути, Банк міжнародних розрахунків (БМР) та банки регіональної спеціалізації (Аф­риканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Міжа­мериканський банк розвитку та ін.).

Бреттон-Вудські інститути – це Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Світовий банк. Вони мають таку назву, оскільки рішення про заснування цих двох установ було прий­нято на міжнародній валютно-фінансовій конференції в місті Бреттон-Вудс. Зі створенням Бреттон-Вудських інститутів міжнародна валютна система стає законодавчо регульованою офіційними угодами.

Міжнародний валютний фонд міжнародна валютно-кре­дитна організація, створена для сприяння розвитку міжнарод­ної торгівлі та валютного співробітництва шляхом встанов­лення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх до­держанням, вдосконалення багатосторонньої системи пла­тежів, а також для надання державам-учасницям коштів у іно­земній валюті при валютних труднощах, пов'язаних із платіжними дисбалансами країн.

МВФ почав свою діяльність у 1946 р., після ратифікації договорів, розроблених на Бреттон-Вудській конференції Організації Об'єднаних Націй з валютно-фінансових питань. МВФ входить у систему ООН як спеціалізована установа. Цілями МВФ є:

  • заохочення міжнародного співробітництва в галузі валютної політики;

  • сприяння збалансованому росту світової торгівлі для стимулювання і підтримки високого рівня зайнятості та реальних доходів, для розвитку виробничого потенціалу всіх країн-членів як головної мети економічної політики;

  • підтримка стабільності валют й упорядкування валютних відносин між державами-членами, а також девальвації валют з огляду на конкуренцію;

  • участь у створенні багатосторонньої системи платежів, усунення обмежень на трансфер валюти;

  • надання засобів для ліквідації незбалансованості платіжних балансів країн-членів.

Нині членами МВФ є майже 180 країн, включаючи всі ко­лишні союзні республіки СРСР. Штаб-квартира МВФ знахо­диться у Вашингтоні.

Кожна країна-член МВФ має 250 голосів + 1 голос за кож­ну частину квоти, яка дорівнює 100 тис. СДР. СДР (Special Drawing Rights, SDR) – це спеціальні права запозичення, що визначаються на основі вартості кошика з п'яти провідних світових валют: долара США, євро, французького франка, фунта стерлінгів і японської єни. Внески (квоти) держав-членів і позики МВФ у своїх членів є основними джерелами фінансування МВФ. Як правило, МВФ надає кошти своїм членам рівними кредитними траншами, кожний з якого відповідає 25 відсоткам квоти держави-члена.

У галузі регулювання платіжних балансів і зовнішньої за­боргованості МВФ надає кредити країнам-членам за умови проведення ними визначених змін у своїй економічній політиці. Перед одержанням кредитів країна-позичальник повинна погодити з фондом програму фінансово-економічної стабілізації. Надання валютних засобів здійснюється залежно від виконання цієї програми. Наявність подібної програми й угоди з МВФ звичайно розглядається як міжнародне свідчен­ня платоспроможності країни.

У межах програми розширеного фінансування членам МВФ може надаватися середньостроковий кредит (звичайно на три роки) для усунення внутрішньо-зовнішніх еко­номічних неузгодженостей.

Одночасно МВФ використовує такі спеціальні механізм.

  1. Фонд системної трансформації надає фінансову допомогу країнам, які зазнають труднощів у торговельній і платіжній системах у зв'язку з переходом до ринкової економіки.

  2. Фонд компенсаційного фінансування і фінансування у випадку непередбачених допомагає державам-учасницям у разі понесення ними збитків (значне зростання цін на імпортоване зерно), якщо ці збитки мають тимчасовий характер та зумовлені причинами, що знаходяться поза сферою впливу цих країн, а також за необхідності підтримки темпів реформ, проведених відповідно до схвалених МВФ угод.

  3. Система фінансування буферних запасів може надавати фінансову допомогу для відновлення запасів сировини.

  4. Термінова допомога надається шляхом закупівлі товарів для країн, платіжний баланс яких зазнає значних труднощів внаслідок стихійних лих.

  5. Фонд структурної адаптації і Розширений фонд структурної адаптації надає допомогу для проведення структурних реформ у країнах, що розвиваються і мають низькі доходи, а також для реалізації середньострокових макроекономічних програм.

У сфері боргового регулювання МВФ активно взаємодіє із Світовим банком.

Світовий банк – багатостороння кредитна організація, яка включає п'ять тісно пов'язаних між собою установ, що входять до системи ООН. Загальною метою їх є мобілізація та пере­розподіл фінансових ресурсів на користь країн, що розвива­ються, і країн з перехідною економікою за рахунок розвинутих країн. Світовий банк, як один із спеціалізованих фінансових закладів ООН має сприяти виконанню стратегічного завдан­ня: інтегрувати економіку всіх її держав-членів із світовою си­стемою господарювання і таким чином забезпечувати підви­щення рівня життя у бідніших країнах до рівня розвинутих.

Групу Світового банку утворюють: Міжнародний банк ре­конструкції та розвитку (МБРР), Міжнародна асоціація роз­витку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Ба­гатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ), Міжнародний центр урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС).

Найвагомішою кредитною організацією групи Всесвітньо­го банку став Міжнародний банк реконструкції та.

Міжнародний банк реконструкції та розвиткуміжуря­довий інвестиційний інститут, основним завданням якого є стимулювання економічного розвитку країн-членів МБРР (у даний час - переважно країн, що розвиваються), сприяння розвитку міжнародної торгівлі та підтримки платіжних ба­лансів, надання довгострокових позик і кредитів, гарантуван­ня приватних інвестицій. МБРР був утворений у 1945 р. Чле­нами банку можуть бути тільки країни, що вступили до МВФ. У 1988 р. їх налічувалося 151. МБРР формально є спеціалізо­ваною фінансовою установою ООН, однак відповідно до ста­туту банку й угоди, укладеної між ООН і МБРР, цілком неза­лежний у своїх діях від її рішень.

Основною діяльністю МБРР є надання довгострокових позик під досить високий відсоток. Велика частина його кре­дитів надається на умовах, аналогічних умовам приватних ко­мерційних позик. Позики виділяються як державним, так і приватним підприємствам за наявності гарантій їхніх урядів. Значна частина кредитів направляється в місцеві (регіональні) банки розвитку, що перерозподіляють отримані від МБРР засоби. Більшість кредитів видається на термін близько 20 років за ставкою в розмірі 10%.

Банк був створений і дотепер діє під контролем розвину­тих держав. Його кредитна політика орієнтується на інтереси приватного капіталу, який функціонує у країнах, що розвива­ються. Надання позик обумовлюється виконанням рекомен­дацій МБРР щодо основних напрямів економічного, а часто і соціального розвитку країни-позичальника.

Банк міжнародних розрахунків – міжнародна валютно-кредитна ор­ганізація, яку називають "центробанком центробанків", члена-ми якої є центральні банки різних країн. Банк міжнародних розрахунків (БМР) координує валютно-фінансову політику країн-учасниць.

У статуті БМР зазначено, що з юридичної точки зору ця міжнародна організація є корпорацією, яка створена в 1930 р. на основі Гаазької угоди в Базелі. БМР функціонує на ко­мерційній основі як акціонерне товариство. Його акціонерами є майже всі європейські центральні банки, а також центральні банки США, Канади, Японії, Австралії та Південної Африки, які беруть участь або тісно пов'язані з різноманітною діяльністю БМР.

Банк діяв спочатку для здійснення врегулювання різних фінансових претензій між країнами-кредиторами, пов'язаних з виплатою репарацій після першої світової війни. Нині основ­ною діяльністю БМР є операції щодо розміщення валютних резервів, здійснення кредитних угод як агента довіреної особи, проведення великих наукових досліджень, керування резерва­ми центральних банків, традиційні форми інвестування, розміщення на світових фінансових ринках засобів, не затре­буваних для кредитування інших центральних банків.

Основними формами інвестицій є депозити в комерційних банках і купівля короткострокових банківських паперів, що конвертуються, включаючи казначейські векселі США. БМР також кредитує одні центральні банки за рахунок засобів, отри­маних як депозити з інших центральних банків. Однак БМР не має права надавати позички урядам і відкривати їм визначені види рахунків. Також не дозволяються проводити операції з нерухомістю. За статутом, при проведенні банківських опе­рацій БМР повинен гарантувати, що його дії не суперечать гро­шовій політиці центрального банку - клієнта.

Також до інституційної системи міждержавних ор­ганізацій та інститутів входять регіональні валютно-фінансові установи, зокрема, такі як банки регіональні, банки розвитку (Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку та ін.).

Регіональні банки розвитку – банківські установи регіональної спеціалізації щодо надання кредитів на фінансу­вання інвестиційної діяльності приватних фірм і міжнародних проектів. їхня діяльність здійснюється на обмеженій тери­торії, але впливає на систему міжнародних фінансових відно­син і процеси міжнародної економіки.