- •Предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів
- •Лекція 1
- •Предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів
- •1.1. Предмет, мета та завдання фінансової науки
- •1.2. Методи та складові науки про фінанси
- •1.1. Предмет і мета фінансової науки
- •1.2. Методи та складові науки про фінанси
- •Лекція 2 фінанси як економічна категорія
- •1.1. Соціально-економічна сутність фінансів в ринкових умовах.
- •1.2. Характеристика функцій фінансів.
- •Соціально-економічна сутність фінансів в ринкових умовах.
- •2. Характеристика функцій фінансів
- •Генезис та еволюція фінансів
- •Лекція 3
- •Генезис та еволюція фінансів
- •1. Історичний аспект виникнення і розвитку категорії фінансів.
- •2. Еволюція фінансів.
- •1. Історичний аспект виникнення і розвитку категорії фінансів.
- •2. Еволюція фінансів.
- •Становлення та розвиток фінансової науки
- •Лекція 4
- •Становлення та розвиток фінансової науки
- •2. Розвиток фінансової науки в Україні
- •3. Сучасна світова наукова фінансова думка
- •Фінансове право і фінансова політика
- •Лекція 6
- •Фінансова політика та фінансовий механізм
- •Сутність фінансової політики
- •2. Принципи та види фінансової політики, характеристика її складових
- •3. Фінансовий механізм та його структурні елементи
- •Тема 5 бюджет. Бюджетна система
- •Функції державного бюджету
- •5.2. Призначення та роль бюджету
- •5.3. Поняття бюджетної класифікації
- •Характеристики поточного та бюджету розвитку
- •5.4. Становлення та розвиток бюджетної системи України
- •5.5. Бюджет як розпис доходів і видатків
- •Тема 6 бюджетний дефіцит
- •Порівняльна характеристика видів бюджетного дефіциту
- •6.2. Причини виникнення та джерела покриття бюджетного дефіциту
- •Причини виникнення дефіциту бюджету
- •6.3. Регулювання бюджетного дефіциту
- •Тема 7 державний кредит
- •7.1. Державний кредит як специфічна форма фінансових відносин
- •7.2. Класифікація державного кредиту. Державні позики як основна форма державного кредиту
- •7.1. Державний кредит як специфічна форма фінансових відносин
- •Особливості державного кредиту
- •7.2. Класифікація державного кредиту. Державні позики як основна форма державного кредиту
- •Тема 8 соціальні позабюджетні фонди
- •8.1. Сутність соціального страхування
- •8.2. Види загальнообов'язкового державного соціального страхування
- •8.1. Сутність соціального страхування
- •8.2. Види загальнообов'язкового державного соціального страхування
- •Модуль 2 основи оподаткувння. Фінансовий ринок. Місцеві, міжнародні та зарубіжні фінанси
- •Податки. Податкова система
- •9.2. Елементи оподаткування. Класифікація податків
- •Класифікація податків
- •9.3. Сутність податкової системи та принципи її побудови
- •Загальнодержавні податки та обов’язкові платежі і місцеві податки та збори
- •9.4. Податкова служба та податкова робота
- •Тема 10 місцеві фінанси. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання
- •Система місцевих фінансів
- •10.2. Бюджетне вирівнювання, його сутність та механізм
- •10.3. Сутність бюджетного федералізму та його функції
- •10.4. Теорія сучасного федералізму
- •10.5. Національні схеми бюджетного федералізму
- •Тема 11 фінансовий ринок
- •11.2. Суб’єкти фінансового ринку
- •11.3. Характеристика об'єктів фінансового ринку
- •Відмінності між грошима і цінними паперами
- •11.4. Державне регулювання фінансового ринку
- •Тема 12 міжнародні фінанси
- •Між суб’єктами міжнародних фінансів
- •12.2. Загальна характеристика світового фінансового ринку та його структури
- •12.3. Міжнародні фінансові інститути
- •Тема 13 фінансова безпека держави
- •Та фінансової безпеки
- •13.2. Фінансова безпека держави
- •13.3. Оцінювання рівня фінансової безпеки України
- •Порогові значення індикаторів фінансової безпеки України
- •14.2. Бюджетний устрій і бюджетна система зарубіжних країн
- •15.2. Єдиний бюджет Європейського Союзу
- •Тема 16
- •1.2. Фінансові ресурси підприємств
- •1. 3. Статутний фонд підприємств
- •1.4. Організація фінансової роботи підприємства
- •Лекція 2 організація грошових розрахунків підприємств
- •2.2. Види рахунків, що відкриваються підприємствам у банках
- •2.3. Форми безготівкових розрахунків
- •2.4. Організація готівково-грошових розрахунків підприємств
- •2.5. Розрахунково-платіжна та касова дисципліна: наслідки порушення та способи зміцнення
- •Лекція 3 грошові надходження підприємства
- •3.2. Доход (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг)
- •3.3. Формування витрат підприємства
- •Класифікація виробничих витрат підприємства
- •Лекція 4 формування і розподіл прибутку підприємства
- •4.2. Формування показників фінансових результатів підприємства у звітності
- •Результатів від операційної діяльності
- •Результатів від звичайної діяльності до оподаткування
- •4.3. Фактори, що впливають на прибуток підприємства
- •4.4. Планування прибутку підприємства
- •1. Метод прямого рахунку
- •2. Аналітичний метод
- •4.5. Розподіл і використання прибутку підприємства
- •4.6. Система показників рентабельності підприємства
- •Показники рентабельності продукції
- •Показники рентабельності капіталу
- •Показники рентабельності, розраховані на основі потоків коштів
- •Лекція 5 оборотні кошти підприємств
- •5.2. Потреба підприємства в оборотних коштах
- •5.3. Джерела формування оборотних коштів
- •5.4. Показники використання оборотних коштів підприємства
- •Лекція 6 кредитування підприємств
- •6.2. Форми та види кредитів в ринковій економіці
- •6.3. Види банківських кредитів
- •6.4. Порядок отримання та погашення банківського кредиту
- •II. Права та обов'язки позичальника
- •III. Права та обов'язки банку
- •IV. Відповідальність сторін
- •6.5. Комерційне кредитування підприємств
- •Лекція 7 фінансове планування на підприємствах
- •7.2. Зміст і завдання фінансового планування
- •7.3. Методи визначення фінансових потреб підприємства
- •Баланс грошових надходжень
- •7.4. Методи планування фінансових показників
- •Із застосуванням економіко-математичної моделі
- •7.5. Формування показників фінансового плану підприємства
- •2. Трендове прогнозування:
- •7.6. Оперативне фінансове планування на підприємстві
- •Тема 17 фінанси домогосподарств
- •17.2. Структура фінансових ресурсів домогосподарств
- •17.3. Характеристика доходної частини бюджету домогосподарства
- •17.4. Характеристика витратної частини бюджету домогосподарств
- •Модуль 4 фінансовий менеджмент. Страхування
- •Тема 18
- •Фінансовий менеджмент
- •18.2. Економічна сутність інвестицій та їх класифікація
- •Класифікація інвестицій
- •18.3. Фінансова оцінка ефективності інвестицій у засоби виробництва (реальні інвестиції)
- •В основні активи:
- •18.4. Фінансова оцінка ефективності інвестицій у фінансові активи (фінансові інвестиції)
- •18.5. Інвестиційні проекти і обґрунтування доцільності інвестування
- •2. Метод визначення середньої норми прибутку на інвестиції (arr).
- •Тема 19
- •Страхування. Страховий ринок
- •Лекція 1
- •Сутність, принципи і роль страхування
- •1.2. Функції та принципи страхування
- •1.3. Системи страхування
- •1.4. Класифікація страхування
- •1.5. Форми страхування: обов'язкова та добровільна
- •Лекція 2 страховий ринок та його державне регулювання
- •2.2. Перестрахування та співстрахування
- •2.3. Страхові посередники та професіонали страхового ринку
- •2.4. Товариства взаємного страхування та об’єднання страховиків
- •2.5. Державний нагляд за страховою діяльністю
- •Лекція 3 галузі страхування
- •3.2. Майнове страхування
- •Страхування відповідальності
- •Лекція 4 основи актуарних розрахунків
- •4.2. Показники страхової статистики
- •4.3. Склад та структура тарифної ставки
- •4.4. Розрахунок тарифів з ризикових видів страхування
- •Значення коефіцієнта , що залежить від гарантії безпеки
- •4.5. Особливості розрахунку тарифних ставок зі страхування життя
- •4.6. Види страхових внесків (премій, платежів)
- •Лекція 5 фінанси страховиків
- •5.2. Фінансові результати страховиків
- •5.3. Поняття про фінансову надійність та умови забезпечення платоспроможності страховиків
- •5.4. Страхові резерви та порядок їх формування
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 1. Предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів
- •Тема 2. Становлення та розвиток фінансової науки
- •Тема 3. Генезис та еволюція фінансів
- •Тема 4. Фінансове право і фінансова політика
- •Тема 5. Бюджет. Бюджетна система
- •Тема 6. Бюджетний дефіцит
- •Тема 7. Державний кредит
- •Тема 8. Соціальні позабюджетні фонди
- •Тема 10. Місцеві фінанси. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання
- •Тема 11. Фінансовий ринок
- •Тема 12. Міжнародні фінанси
- •Тема 13. Фінансова безпека держави
- •Тема 14. Фінанси країн з розвиненою ринковою економікою
- •Тема 15. Фінанси Європейського Союзу
- •Тема 16. Фінанси суб’єктів господарювання
- •Тема 17. Фінанси домогосподарств
- •Тема 18. Фінансовий менеджмент
- •Тема 19 страхування. Страховий ринок
- •Література
12.3. Міжнародні фінансові інститути
Сучасна інституціональна структура характеризується розгалуженою системою міждержавних організацій та інститутів, до складу якої входять як глобальні, так і регіональні валютно-фінансові установи. Значну роль у концентрації фінансово-кредитних ресурсів і регулюванні сучасного світового господарства відіграють, зокрема, такі міжнародні фінансові організації, як Бреттон-Вудські інститути, Банк міжнародних розрахунків (БМР) та банки регіональної спеціалізації (Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку та ін.).
Бреттон-Вудські інститути – це Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Світовий банк. Вони мають таку назву, оскільки рішення про заснування цих двох установ було прийнято на міжнародній валютно-фінансовій конференції в місті Бреттон-Вудс. Зі створенням Бреттон-Вудських інститутів міжнародна валютна система стає законодавчо регульованою офіційними угодами.
Міжнародний валютний фонд – міжнародна валютно-кредитна організація, створена для сприяння розвитку міжнародної торгівлі та валютного співробітництва шляхом встановлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх додержанням, вдосконалення багатосторонньої системи платежів, а також для надання державам-учасницям коштів у іноземній валюті при валютних труднощах, пов'язаних із платіжними дисбалансами країн.
МВФ почав свою діяльність у 1946 р., після ратифікації договорів, розроблених на Бреттон-Вудській конференції Організації Об'єднаних Націй з валютно-фінансових питань. МВФ входить у систему ООН як спеціалізована установа. Цілями МВФ є:
заохочення міжнародного співробітництва в галузі валютної політики;
сприяння збалансованому росту світової торгівлі для стимулювання і підтримки високого рівня зайнятості та реальних доходів, для розвитку виробничого потенціалу всіх країн-членів як головної мети економічної політики;
підтримка стабільності валют й упорядкування валютних відносин між державами-членами, а також девальвації валют з огляду на конкуренцію;
участь у створенні багатосторонньої системи платежів, усунення обмежень на трансфер валюти;
надання засобів для ліквідації незбалансованості платіжних балансів країн-членів.
Нині членами МВФ є майже 180 країн, включаючи всі колишні союзні республіки СРСР. Штаб-квартира МВФ знаходиться у Вашингтоні.
Кожна країна-член МВФ має 250 голосів + 1 голос за кожну частину квоти, яка дорівнює 100 тис. СДР. СДР (Special Drawing Rights, SDR) – це спеціальні права запозичення, що визначаються на основі вартості кошика з п'яти провідних світових валют: долара США, євро, французького франка, фунта стерлінгів і японської єни. Внески (квоти) держав-членів і позики МВФ у своїх членів є основними джерелами фінансування МВФ. Як правило, МВФ надає кошти своїм членам рівними кредитними траншами, кожний з якого відповідає 25 відсоткам квоти держави-члена.
У галузі регулювання платіжних балансів і зовнішньої заборгованості МВФ надає кредити країнам-членам за умови проведення ними визначених змін у своїй економічній політиці. Перед одержанням кредитів країна-позичальник повинна погодити з фондом програму фінансово-економічної стабілізації. Надання валютних засобів здійснюється залежно від виконання цієї програми. Наявність подібної програми й угоди з МВФ звичайно розглядається як міжнародне свідчення платоспроможності країни.
У межах програми розширеного фінансування членам МВФ може надаватися середньостроковий кредит (звичайно на три роки) для усунення внутрішньо-зовнішніх економічних неузгодженостей.
Одночасно МВФ використовує такі спеціальні механізм.
Фонд системної трансформації надає фінансову допомогу країнам, які зазнають труднощів у торговельній і платіжній системах у зв'язку з переходом до ринкової економіки.
Фонд компенсаційного фінансування і фінансування у випадку непередбачених допомагає державам-учасницям у разі понесення ними збитків (значне зростання цін на імпортоване зерно), якщо ці збитки мають тимчасовий характер та зумовлені причинами, що знаходяться поза сферою впливу цих країн, а також за необхідності підтримки темпів реформ, проведених відповідно до схвалених МВФ угод.
Система фінансування буферних запасів може надавати фінансову допомогу для відновлення запасів сировини.
Термінова допомога надається шляхом закупівлі товарів для країн, платіжний баланс яких зазнає значних труднощів внаслідок стихійних лих.
Фонд структурної адаптації і Розширений фонд структурної адаптації надає допомогу для проведення структурних реформ у країнах, що розвиваються і мають низькі доходи, а також для реалізації середньострокових макроекономічних програм.
У сфері боргового регулювання МВФ активно взаємодіє із Світовим банком.
Світовий банк – багатостороння кредитна організація, яка включає п'ять тісно пов'язаних між собою установ, що входять до системи ООН. Загальною метою їх є мобілізація та перерозподіл фінансових ресурсів на користь країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою за рахунок розвинутих країн. Світовий банк, як один із спеціалізованих фінансових закладів ООН має сприяти виконанню стратегічного завдання: інтегрувати економіку всіх її держав-членів із світовою системою господарювання і таким чином забезпечувати підвищення рівня життя у бідніших країнах до рівня розвинутих.
Групу Світового банку утворюють: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ), Міжнародний центр урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС).
Найвагомішою кредитною організацією групи Всесвітнього банку став Міжнародний банк реконструкції та.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку – міжурядовий інвестиційний інститут, основним завданням якого є стимулювання економічного розвитку країн-членів МБРР (у даний час - переважно країн, що розвиваються), сприяння розвитку міжнародної торгівлі та підтримки платіжних балансів, надання довгострокових позик і кредитів, гарантування приватних інвестицій. МБРР був утворений у 1945 р. Членами банку можуть бути тільки країни, що вступили до МВФ. У 1988 р. їх налічувалося 151. МБРР формально є спеціалізованою фінансовою установою ООН, однак відповідно до статуту банку й угоди, укладеної між ООН і МБРР, цілком незалежний у своїх діях від її рішень.
Основною діяльністю МБРР є надання довгострокових позик під досить високий відсоток. Велика частина його кредитів надається на умовах, аналогічних умовам приватних комерційних позик. Позики виділяються як державним, так і приватним підприємствам за наявності гарантій їхніх урядів. Значна частина кредитів направляється в місцеві (регіональні) банки розвитку, що перерозподіляють отримані від МБРР засоби. Більшість кредитів видається на термін близько 20 років за ставкою в розмірі 10%.
Банк був створений і дотепер діє під контролем розвинутих держав. Його кредитна політика орієнтується на інтереси приватного капіталу, який функціонує у країнах, що розвиваються. Надання позик обумовлюється виконанням рекомендацій МБРР щодо основних напрямів економічного, а часто і соціального розвитку країни-позичальника.
Банк міжнародних розрахунків – міжнародна валютно-кредитна організація, яку називають "центробанком центробанків", члена-ми якої є центральні банки різних країн. Банк міжнародних розрахунків (БМР) координує валютно-фінансову політику країн-учасниць.
У статуті БМР зазначено, що з юридичної точки зору ця міжнародна організація є корпорацією, яка створена в 1930 р. на основі Гаазької угоди в Базелі. БМР функціонує на комерційній основі як акціонерне товариство. Його акціонерами є майже всі європейські центральні банки, а також центральні банки США, Канади, Японії, Австралії та Південної Африки, які беруть участь або тісно пов'язані з різноманітною діяльністю БМР.
Банк діяв спочатку для здійснення врегулювання різних фінансових претензій між країнами-кредиторами, пов'язаних з виплатою репарацій після першої світової війни. Нині основною діяльністю БМР є операції щодо розміщення валютних резервів, здійснення кредитних угод як агента довіреної особи, проведення великих наукових досліджень, керування резервами центральних банків, традиційні форми інвестування, розміщення на світових фінансових ринках засобів, не затребуваних для кредитування інших центральних банків.
Основними формами інвестицій є депозити в комерційних банках і купівля короткострокових банківських паперів, що конвертуються, включаючи казначейські векселі США. БМР також кредитує одні центральні банки за рахунок засобів, отриманих як депозити з інших центральних банків. Однак БМР не має права надавати позички урядам і відкривати їм визначені види рахунків. Також не дозволяються проводити операції з нерухомістю. За статутом, при проведенні банківських операцій БМР повинен гарантувати, що його дії не суперечать грошовій політиці центрального банку - клієнта.
Також до інституційної системи міждержавних організацій та інститутів входять регіональні валютно-фінансові установи, зокрема, такі як банки регіональні, банки розвитку (Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку та ін.).
Регіональні банки розвитку – банківські установи регіональної спеціалізації щодо надання кредитів на фінансування інвестиційної діяльності приватних фірм і міжнародних проектів. їхня діяльність здійснюється на обмеженій території, але впливає на систему міжнародних фінансових відносин і процеси міжнародної економіки.