Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорний конспект 2012.docx
Скачиваний:
12
Добавлен:
23.11.2019
Размер:
2.47 Mб
Скачать

1.4. Організація фінансової роботи підприємства

Ефективність роботи підприємства залежить багато в чому від правильної організації фінансів. Основні принципи фінансової роботи на підприємстві наступні:

1) фінансова незалежність – підприємство самостійно визначає предмет своєї діяльності й напрямку використання й розподілу коштів;

2) самооплатність – повна, реальна самооплатність витрат на виробництво й реалізацію продукції (робіт, послуг), а також витрат по розвитку, розширенню або відновленню виробництва за рахунок власних притягнутих коштів;

3) реальна економічна відповідальність – це відповідальність за своїми обов'язками перед всіма суб'єктами за ведення виробничо-господарської діяльності і її фінансові результати;

4) зацікавленість підприємства в результатах своєї діяльності – одержання максимального прибутку;

5) формування системи фінансових фондів і резервів.

В основу організації фінансів підприємств положено комерційний розрахунок – це метод ведення господарювання, що складається в постійному порівнянні (у грошовому вираженні) витрат і результатів діяльності. Комерційний розрахунок забезпечує отримання підприємством максимального прибутку за мінімальних вкладень капіталу і мінімально можливих ризиках. Комерційний розрахунок передбачає, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами — за допомогою важелів податкової, амортизаційної, валютної політики.

На організацію фінансів впливають організаційно-правові форми господарювання, сфера і характер діяльності підприємств. Це виявляється в процесі формування статутного капіталу, розподілу прибутку, формування грошових фондів, у взаємовідносинах з бюджетом та ін. Організація фінансів підприємств залежить від виду економічної діяльності підприємства, рівня його технічного забезпечення, природно-кліматичних умов господарювання тощо.

Для ефективного використання фінансових ресурсів підприємства й реалізації процесу управління фінансами підприємства використається фінансовий механізм.

Фінансовий механізм підприємства – це система управління фінансовими відносинами через фінансові важелі й за допомогою фінансових досліджень, які дозволяють досягти мету будь-якого виду підприємства - одержання максимального прибутку.

Елементами фінансового механізму підприємства є: фінансові відносини (об'єкт фінансового управління), фінансові важелі, інструменти, фінансові методи, правове й інформаційне забезпечення фінансового управління.

Фінансові відносини охоплюють інвестування, кредитування, оподатковування, страхування.

Фінансові важелі – це набір показників, через які керуюча система може впливати на виробничо-господарську діяльність підприємства.

Фінансові інструменти – це будь-який контракт, з якого виникає фінансовий актив для одного підприємства або фінансові зобов'язання, або інструмент для іншого (дебіторська й кредиторська заборгованість і похідні фінансові інструменти). Фінансовий актив може бути у вигляді коштів, конкретного права на одержання коштів або фінансового активу від іншого підприємства або обміну на фінансовий інструмент цього підприємства.

Фінансові зобов'язання – це будь-яке контрактне (договірне) зобов'язання, що передбачає передачу коштів або фінансового активу; обмін фінансових інструментів з іншими підприємствами на потенційно несприятливих умовах.

Фінансові методи включають фінансове прогнозування і планування, фінансове регулювання, фінансовий облік, фінансовий аналіз, фінансовий контроль.

Фінансове прогнозування полягає у передбаченні ймовірного фінансового стану підприємства, обґрунтуванні показників фінансових планів. Фінансове прогнозування спрямоване на визначення можливого обсягу фінансових ресурсів, джерел їх формування, напрямків їх використання на період, що прогнозується.

Фінансове планування пов’язано з обґрунтуванням оптимального співвідношення між фінансовими ресурсами, джерелами їх формування та обсягами використання. Фінансове планування є складовою загальноекономічного планування підприємства та спрямоване на координацію діяльності всіх відділів фінансової структури підприємства.

У процесі фінансового обліку у звітності підприємства відображається фінансово-господарські операції.

Фінансовий аналіз і контроль виробничо-господарської діяльності дає можливість виявити недоліки і прорахунки в організації фінансової діяльності підприємства та розробити заходи щодо підвищення ефективності формування й використання його фінансових ресурсів на основі збільшення доходів і прибутків, зменшення витрат на виробництво й збут продукції, оптимізації структури капіталу та джерел фінансування тощо.

Результати фінансового аналізу використовуються в процесі фінансового планування і прогнозування. Аналітична робота включає аналіз фінансових результатів і рентабельності діяльності підприємства, аналіз фінансового стану підприємства.

Фінансовий контроль полягає в вивченні, порівнянні, виявленні, фіксації проблем змісту і відображення в обліку господарських операцій та вжиття заходів для їх вирішення, усунення порушень, та їх попередження в подальшому.

В залежності від часу здійснення фінансовий контроль поділяться на попередній, поточний і наступний.

Попередній контроль проводиться на стадії складання, розгляду й затвердження фінансових планів підприємства й дозволяє попередити порушення законів і нормативних актів, що діють в Україні.

Поточний контроль здійснюється під час фінансових й господарських операцій. Він дозволяє перевіряти дотримання нормативів і правил витрат коштів у процесі виробничої діяльності підприємства.

Наступний контроль здійснюється за підсумками звітного періоду на основі бухгалтерської, фінансової й статистичної звітності підприємства і спрямований на виявлення тих порушень, які виникли і не були встановлені під час попереднього і поточного контролю.

За методами проведення фінансового контролю розрізняють перевірку, обстеження, аналіз і ревізію.

Перевірка проводиться по окремих питаннях фінансової діяльності.

Обстеження охоплює більше широке коло питань і використається при необхідності опитування або анкетування.

Аналіз проводиться систематично й спрямований на виявлення факторів підвищення ефективного використання фінансових ресурсів підприємства.

Ревізія підрозділяється на документальну (перевірка дійсності документів) і фактичну (перевірка наявності коштів і матеріальних цінностей).

Відповідно до діючого законодавства України проводяться перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств незалежними аудиторськими фірмами чи окремими самостійними аудиторами, які мають ліцензію.

Аудит – це незалежний платний фінансовий контроль, а також система надання платних послуг з удосконалення фінансово-господарської діяльності.

Фінансове регулювання спрямоване на постійне підтримання платоспроможності підприємства на належному рівні. Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві складається в забезпеченні своєчасності і повноти розрахунків підприємства: за реалізовану продукцію, роботи, послуги; за поставлені товарно-матеріальні цінності і послуги; по сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет і цільові фонди; по заробітній платі; забезпечення своєчасного погашення банківських кредитів і сплати відсотків.

Управління фінансами підприємств – це процес впливу на фінансові відносини, фінансові ресурси, їхню організацію для реалізації фінансової політики суб'єкта господарювання.

Ціль управління фінансами – забезпечення підприємства необхідними фінансовими ресурсами й підвищення ефективності його діяльності.

Предмет фінансового управління – регулювання фінансових потоків. Об'єктом управління є фінансові відносини в сфері грошового обігу, фонди фінансових ресурсів, які створюються й використаються у фінансово-господарській діяльності підприємства. Суб'єктом управління виступають керівники й фінансовий апарат системи органів керування на підприємстві.

Ефективна система управління фінансами припускає створення на підприємстві відповідної фінансової служби. Залежно від обсягів і складності завдань фінансова служба може бути представлена: фінансовим управлінням – на великих підприємствах; фінансовим відділом – на середніх підприємствах; фінансовим директором або головним бухгалтером, що займається не тільки бухгалтерським обліком, але й керуванням фінансами - на малих підприємствах.

Фінансові служби підприємств вирішують наступні завдання:

  • фінансування витрат на виробництво продукції, капітальних вкладень і інших витрат;

  • виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, банками, постачальниками, працівниками, засновниками;

  • пошук шляхів збільшення грошових надходжень;

  • забезпечення збереження і оборотності оборотних засобів;

  • контроль за ефективністю використання основних фондів;

  • організація грошових розрахунків.

На фінансові служби підприємств покладаються функції фінансово-кредитного планування, а також проведення розрахунків з робітниками і службовцями, бюджетом, банками, постачальниками і підрядними організаціями.

Фінансові служби мають право: контролювати інші відділи підприємства в питаннях, пов’язаних з виконанням покладених на нього обов’язків; вимагати від інших відділів матеріали, необхідні для виконання обов’язків; вибирати в бухгалтерії, плановому відділі, відділі маркетингу, технічному, капітальному будівництва необхідні документи і матеріали для роботи.

Діяльність фінансових служб сприятиме підвищенню ефективності формування й використання фінансових ресурсів підприємства. Для цього необхідно систематично удосконалювати фінансову роботу, а саме:

1) формувати й реалізовувати фінансову стратегію підприємства.

2) формувати інвестиційну стратегію й політику підприємства;

3) удосконалювати методики фінансового аналізу для одержання достовірної й об'єктивної інформації щодо оцінки фінансового стану підприємства;

4) обґрунтовано обирати форми безготівкових розрахунків, що сприятиме своєчасності і повноті розрахунків, підвищують скорість розрахунків;

5) оптимізувати розміри нормованих оборотних коштів підприємства, проводити пошук шляхів прискорення їхньої оборотності;

6) виявляти резерви скорочення витрат на виробництво й збут продукції (робіт, послуг);

7) удосконалювати методи розподілу й використання прибутку підприємства, обґрунтовано проводити дивідендну політику;

8) підвищувати ефективність використання позикових коштів підприємства;

9) оптимізувати структуру майна підприємства й джерел його фінансування;

10) запроваджувати більш широке використання лізингових відносин.