Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорний конспект 2012.docx
Скачиваний:
12
Добавлен:
23.11.2019
Размер:
2.47 Mб
Скачать

Тема 7 державний кредит

7.1. Державний кредит як специфічна форма фінансових відносин

7.2. Класифікація державного кредиту. Державні позики як основна форма державного кредиту

_______________________________

7.1. Державний кредит як специфічна форма фінансових відносин

Державний кредит є специфічною ланкою державних фінансів, яка не має окремого фінансового фонду та органу управління. В якості складової фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави (бюджету і позабюджетних фондів).

За економічною сутністю державний кредит уявляє собою сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади, з одного боку, і фізичними та юридичними особами – з іншого, за яких держава може виступати в якості позичальника, кредитора або гаранта.

Як економічна категорія, він знаходиться на стику двох видів грошових відносин – фінансів і кредиту з поєднанням їх особливостей. Як один із видів кредиту, він відрізняється від інших фінансових категорій, оскільки функціонує, на відміну від них, на принципах зворотності, терміновості і платності. Водночас державний кредит відрізняється від інших видів кредиту, що відображено у табл. 7.1

Таблиця 7.1

Особливості державного кредиту

Найменування

характеристики

Особливості

Причина появи

Виникає при фінансових труднощах у держав;

необхідності врегулювання розриву між грошовою масою в обігу і товарними ресурсами;

на покриття бюджетного дефіциту.

Умови угоди

Забезпечення зацікавленості кредиторів у добровільній передачі коштів у користування позичальника шляхом зобов’я­зання держави виплачувати їм визначений дохід

Напрями витрачання мобілізованих

ресурсів

Відповідно поточним потребам народного господарства і для фінансування надзвичайних витрат

Забезпечення

Майно територіальної одиниці або будь-який її прибуток, що знаходиться у державній власності

Поверненість

Як кредитор, держава за рахунок коштів бюджету надає на плат­ній основі за умови обов’язкового повернення кредити юридичним і фізичним особам;

Як гарант, держава приймає на себе відповідальність за погашення позик або виконання інших зобов’язань фізичних чи юридичних осіб

Платність

Обумовлено виплатою відсоткової ставки за державними цінним паперам

Строковість

Обумовлено строком дії державних цінних паперів (у випадку, коли держава виступає позичальником)

При класичній формі державно-кредитних відносин держава виступає позичальником коштів: залучаються вільні фінансові ресурси юридичних і фізичних осіб, які використовуються для задоволення державних потреб. Отримані через державну позику кошти надходять у розпорядження органів державної влади, перетворюючись в додаткові фінансові ресурси. Вони використовуються, як правило, на покриття бюджетного дефіциту. Джерелом погашення державних позик і виплати процентів за ними виступають кошти бюджету.

Функціонування державного кредиту випливає з особливостей фор­мування і часу використання доходів фізичних і юридичних осіб.

Тимчасово вільні кошти з’являються у населення у зв’язку з нерівномірним одержанням доходів, виплатою гонорарів, премій, відпускних тощо. Коливання в одержанні прибутку від реалізації продукції і послуг пов’я­зано з тривалістю виробничого циклу, сезонністю виробництва.

Тимчасово вільні фінансові ресурси юридичних осіб утворюються у вигляді нерівномірності здійснення капітальних вкладень у виробництво та соціальну сферу. Тимчасово вільними можуть бути і резервні фонди підприємств. Із зростанням ефективності суспільного виробництва збільшуються можливості залучення коштів у сферу державного кредиту.

Позичкові кошти не можуть вважатися доходами держави і відображатись у дохідній частині бюджету. Кошти цього фонду мають спрямовуватися на покриття дефіциту бюджету чи додаткове фінансування урядових витрат, не впливаючи на розмір звичайних доходів державного бюджету. При цьому розвиток фактично йде на дефіцитній основі, за рахунок майбутніх поколінь. Неминучим результатом такої практики буде розлад фінансової і грошово-кредитної систем.

Державний кредит є відносинами вторинного розподілу вартості ВВП: у сферу державно-кредитних відносин надходять частина прибутків і грошових фондів, сформованих на стадії первинного розподілу.

Об’єктивну необхідність використання державного кредиту обумовлено постійною суперечністю між величиною суспільних потреб і можливостями щодо їх задоволення за рахунок бюджетних коштів. Регулювання економіки, реалізація соціальної політики, виконання державою функцій щодо оборони та управління, міжнародна діяльність вимагають постійного збільшення бюджетних витрат при обмеженості доходів. Тому при наявності вільних грошових ресурсів у фізичних та юридичних осіб органи влади вдаються до державного кредиту. Як правило, державні запозичення здійснюються тоді, коли вичерпано інші джерела формування доходів.

Доцільність використання державного кредиту для формування додаткових фінансових ресурсів держави і покриття бюджетного дефіциту визначається значно меншими негативними наслідками для дер­­жавних фінансів і грошового обігу країни порівняно з грошовими прийомами (емісія грошей) збалансування доходів і витрат. Це досягається на основі переміщення попиту від фізичних і юридичних осіб до урядових структур без збільшення сукупного попиту і кількості грошей в обігу.

При дефіциті бюджету додатково мобілізовані ресурси використовуються на покриття різниці між бюджетними видатками і доходами, а у разі позитивного бюджетного сальдо – безпосередньо для фінансування економічних і соціальних програм. Це означає, що державний кредит, як засіб збільшення фінансових можливостей держави, виступає важливим чинником прискорення її соціально-економічного розвитку.