Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорний конспект 2012.docx
Скачиваний:
12
Добавлен:
23.11.2019
Размер:
2.47 Mб
Скачать

2.4. Товариства взаємного страхування та об’єднання страховиків

Громадяни та юридичні особи з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування в порядку і на умовах, визначених законодавством України (ст. 14 Закону України «Про страхування»).

Взаємне страхування є специфічною некомерційною формою організації страхових операцій, при яких страховий фонд створю­ють на неприбутковій основі.

Взаємне страхування – це взаємний обмін ризиками, при якому не переслідують ціль отримання прибутку. Відмінність між взаємним та комерційним страхуванням полягає у праві власності на страховий фонд.

Товариства взаєм­ного страхування – організації оригінальні, оскільки їхні клієнти є їхніми власниками: страхувальник, купуючи поліс, стає спів­власником страхового товариства, тобто страховиком.

Страховий фонд може перевищувати величину фактичних збитків. Це перевищення є прибутком страховика. Навпаки, в товариствах взаємного страхування таке перевищення є влас­ністю страхувальників і розподіляється між ними або залиша­ється у товаристві. Отже, безприбутковий, або некомерційний характер операцій є відміною рисою взаємного страхування.

Отже, взаємне страхування – це проведення страхувальни­ками, що мають схожі майнові інтереси та ризики в господар­ському житті, діяльності зі створення й управління страховим фондом у специфічній формі товариств взаємного страхування, які функціонують на безприбутковій основі.

Відповідальністю товариства взаємного страхування є зобов'я­зання щодо виплати страхових сум і страхових відшкодувань чле­нам цього товариства у разі настання страхових випадків. Загальні зобов'язання товариства взаємного страхування визначають як суму зобов'язань щодо страхових ризиків усіх членів цього товариства, страхування яких передбачено договором між ними. Відповідно до цього, страховою сумою є сума, в межах якої проводять виплати у разі настання страхових випадків для кожного із членів товариства.

Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єд­нання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України (ст. 13 Закону «Про страхування»).

Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після державної реєстрації.

Найбільш відомими об’єднаннями страховиків, що діють в Україні є: Ліга страхових організацій України; Авіаційне страхове бюро; Моторне (транспортне) страхове бюро; Морське страхове бюро; Ядерний страховий пул; Українське медичне страхове бюро.

Ці об’єднання страховиків створені для спільної дії їх членів та взаємодопомоги у «титульних» галузях, є юридичними особами, має відокремлене майно, самостійний баланс, печатку, розрахунковий та інші рахунки в установах банків.

Фінансування діяльності цих об’єднань страховиків здійснюється за рахунок вступ­них і членських внесків та інших надходжень, не заборонених законодавством.

2.5. Державний нагляд за страховою діяльністю

Страховий ринок як частина фінансової сфери є об'єктом державного регулювання і контролю. Державне регулювання спрямоване на:

  • забезпечення формування і розвиток ефективно функціонуючого ринку страхових послуг;

  • створення в Україні необхідних умов для діяльності страховиків різноманітних організаційно-правових форм;

  • недопущення на страховий ринок спекулятивних та фіктивних компаній, що можуть заподіяти шкоду як страховій справі, так і майновим інтересам страхувальників;

  • дотримання вимог законодавства України про страхування.

Головною метою державного регулювання страхової діяльності є забезпечення формування страховиками достатнього обсягу коштів, за рахунок яких вони зможуть виконати свої зобов'язання перед страху­вальниками за будь-яких обставин, тобто забезпечення платоспромож­ності кожного конкретного страховика.

Система законодавства щодо регулювання страхової діяльності складається із загального законодавства, спеціалізованого страхового законодавства та підзаконних актів.

Основою системи законодавчого регулювання страхового ринку є Закон України «Про страхування». Певні принципи здійснення страхування викладені в Господарському кодексі України.

Загальні аспекти державного регулювання страхового ринку харак­теризують такі основні законодавчі акти: Закон України «Про господарські товариства»; Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг "; Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року».

Система заходів прямого державного регулювання – нагляду за страховою діяльністю включає:

  • реєстрацію страхових компаній;

  • видачу ліцензій на проведення певних видів страхування;

  • здійснення контролю за діяльністю страховиків.

Страховий нагляд за діяльністю суб'єктів страхових відносин у кожній країні забезпечується відповідною системою органів з нагляду за страховою діяльністю.

В Україні до 2000 року з боку держави наглядом і кон­тролем у страхуванні займався Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд). Комітет підпорядковувався Кабінету Міністрів України.

Після 15 березня 2000 року до 26 квітня 2003 року на підставі Указу Президента України "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" цю функцію виконувало Міністерство фінансів України (Департамент фінансових установ та ринків).

З прийняттям нової редакції Закону України «Про страхування» (2001 р.) державний нагляд у сфері страхування здійснюється Уповноваженим органом держави та його органами на місцях. До 2003 р. функції цього Уповноваженого органу продовжувало виконувати Міністерство фінансів України, а з прийняттям Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та виданням указу Президента України «Про положення про державну комісії з регулювання ринків фінансових послуг України» функції Уповноваженого органу за нагляду за страховою діяльністю (поряд з наглядом за іншими сферами фінансових послуг) покладено на Державну комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (скорочено – Держфінпослуг).

Функції, що виконує Уповноважений орган відповідно до покладених на нього завдань виконує зазначені у статті 36 Закону України «Про страхування».

Законом України «Про страхування» також визначено основні права Уповноваженого органу, які зазначені у ст. 37 Закону.

Ліцензування страхової діяльності є одним з головних методів регулювання процесу формування страхового ринку. Призначенням ліцензування є перевірка підготовленості страхової компанії до проведення страхової діяльності.