Відмінності між грошима і цінними паперами

Гроші	Цінні папери
можуть випускатися тільки держа­вою чи Центральним банком	випускаються практично будь-якими юридич­­ними, а у ряді випадків і фізичними особами
високий ступінь стандартності і захисту	ступінь стандартності і захисту значно нижчий
обслуговують усі сегменти фінан­со­во­го ринку, а також ринок товарів і послуг	обертаються в основному лише на одному сегменті фінансового ринку (РЦП)
відображають процеси, що відбу­ва­ються в межах усього товарного світу	відображають процеси, що відбуваються у середині капіталу і на фондовому ринку
показник багатства	титул власності
кількість грошей в обороті об­ме­жу­ється сумою цін товарної ма­си і плат­­них послуг, скоректованої на швидкість обороту грошової одиниці	капіталізація цінних паперів визначається потребою реального капіталу у фондових замінниках, фінансових інструментах і місткістю фондового ринку
безособові	виражено яке-небудь право чи зобов'язання
мають безстроковий характер	обмежені термінами

За характером нарахування плати за позику інструменти фінансового ринку можна поділити на такі основні типи:

• проста позика;

• дисконтна позика;

• позика з фіксованими виплатами.

Таким чином, фінансовий ринок здійснює мобілізацію засобів для економічного розвитку, перерозподіл їх між галузями, областями і регіонами; забезпечує нагромадження засобів та визначає економічний підйом. Фінансовий ринок утворює достатні фонди засобів для всіх суб'єктів економіки – держави, фірм і підприємств, домашніх господарств.

11.4. Державне регулювання фінансового ринку

Регулювання фінансового ринку повинно передбачати встановлення правил інвестиційного процесу, обов'язкових для всіх інвесторів. Завдяки цьому стає очевидним те, що існує закон, який захищає кожного інвестора, і є покарання для тих, хто його порушить.

Досвід економічного розвитку показує, що висока якість фінансових активів підвищує якість ринку і тим самим стимулює економічне зростання.

Високоякісний, добре відрегульований фінансовий ринок знижує загальний ризик, який міжнародні інвестори пов'язують із конкретною країною.

Якісний, добре відрегульований ринок – це незамінний інструмент для залучення у процесі економічного розвитку всього обсягу заощаджень населення.

Цілі державного регулювання фінансових ринків в Україні:

• проведення єдиної й ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;

• захист інтересів споживачів фінансових послуг;

• створення сприятливих умов для розвитку і функціонування ринків фінансових послуг;

• створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасників ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;

• забезпечення рівних можливостей доступу на ринок і захист прав його учасників;

• дотримання учасниками вимог законодавства;

• запобігання монополізації і створення умов розвитку чесної конкуренції;

• контроль за прозорістю і відкритістю фінансових ринків;

• сприяння інтеграції в європейський і світовий фінансові ринки.

Державне регулювання діяльності щодо надання фінансових послуг здійснюється шляхом:

ведення державних реєстрів фінансових заснувань і ліцензування діяльності щодо надання фінансових послуг;

• нормативно-правового регулювання діяльності фінансових заснувань;

• нагляду за діяльністю фінансових заснувань;

• застосування уповноваженими державними органами заходів впливу;

• проведення інших заходів державного регулювання фінансових ринків.

Органи державного регулювання фінансових ринків:

• ринок банківських послуг – Національний банк України;

• ринок цінних паперів – Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку;

• інші ринки фінансових послуг – спеціально уповноважені органи виконавчої влади в сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Державне регулювання діяльності щодо надання фінансових послуг здійснюється відповідно до Закону України "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг".

Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку й уповноважений орган мають право на доступ до інформаційних баз даних, що ведуться з метою регулювання ринків фінансових послуг.

Уповноважений орган – центральний орган виконавчої влади. Він не може бути учасником фінансових ринків як емітент облігацій внутріш­ніх і зовнішніх державних позик чи здійснювати будь-яку іншу діяльність на фінансових ринках. Положення про уповноважений орган затверджується Президентом України.

Головою уповноваженого органу можуть бути використані такі заходи впливу:

• зобов'язати порушника вжити заходи для усунення порушення;

• вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансових заснувань;

• накладати штрафи;

• тимчасово зупиняти чи анулювати ліцензію на право здійснення діяльності щодо надання фінансових послуг;

• відстороняти керівника від управління фінансовою установою і призначати тимчасову адміністрацію;

• затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;

• ставити питання про ліквідацію установи.

Уповноважений орган накладає на суб'єктів підприємницької діяльності штрафи:

1) за діяльність на ринках фінансових послуг без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено чинним законодавством, – у розмірі до 5 000 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності, що здійснив правопорушення;

2) за ненадання, не своєчасне надання чи надання свідомо недостовірної інформації – у розмірі до 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності, що здійснив правопорушення;

3) за відхилення від виконання чи несвоєчасне виконання розпоряджень про усунення порушень щодо надання фінансових послуг – у розмірі до 500 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності, що здійснив правопорушення.

Рішення уповноваженого органу про накладення штрафу може бути оскаржене в суді.

Уповноважений орган має право призначити тимчасову адміністрацію фінансової установи, діяльність якої ліцензується уповноваженим органом, у випадку:

1) систематичних порушень фінансовою установою законних вимог уповноваженого органу;

2) якщо фінансова установа протягом 30 робочих днів не виконує десять і більше відсотків своїх прострочених зобов'язань;

3) арешту керівників фінансової установи;

4) здійснення фінансовою установою дій щодо утаювання рахунків, будь-яких активів, реєстрів, звітів, документів;

5) не обґрунтованого відмовлення фінансової установи у наданні документів чи інформації уповноваженим особам;

6) наявності публічного конфлікту у приміщенні фінансової установи;

7) наявності клопотання фінансової установи про призначення тимчасової адміністрації.

Тимчасова адміністрація приступає до виконання своїх обов'язків негайно після ухвалення рішення про її призначення.

Тимчасова адміністрація очолюється керівником, що призначається уповноваженим органом. Термін повноважень тимчасової адміністрації не може перевищувати одного року з дня її призначення.