Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорний конспект 2012.docx
Скачиваний:
12
Добавлен:
23.11.2019
Размер:
2.47 Mб
Скачать

2. Метод визначення середньої норми прибутку на інвестиції (arr).

Суть цього методу зводиться до розрахунку відношення середньої величини прибутку, отриманою з бухгалтерської звітності, до середньої величини інвестицій.

При цьому розрахунок може здійснюватися на основі прибутку (доходу) без урахування виплати податків і відсотків за кредит або прибутки (доходу) після виплати податку, але до виплати відсотків за кредит. Останній метод використовується частішим, оскільки краще характеризує ту вигоду, яку отримають власники підприємства і інвестори.

Величина інвестицій, по відношенню до якої знаходять рентабельність, визначається як середня величина між вартістю активів на початок і кінець розрахункового періоду. Формула розрахунку норми прибутку на інвестиції (ARR) має такий вигляд:

(18.19)

де P — середньорічний прибуток від реалізації проекту (грошовий потік);

t – ставка оподаткування

RV – залишкова або ліквідаційна вартість проекту

Основними недоліками цього методу є те, що, по-перше, важко визначити, який рік реалізації інвестиційного проекту слід узяти для розрахунків норми прибутку, а, по-друге, він не враховує вплив часу на грошові потоки – інвестований капітал порівнюється з прибутком, який отримує підприємство через декілька років.

При зростанні інфляції, реальна вартість очікуваних грошових потоків падає. Якщо інвестор не врахує ризик інфляції, то NPV або IRR можуть бути штучно завищені.

Для визначення оцінки ефективності проекту з урахуванням інфляції необхідно:

або скоректувати грошові потоки на середньорічний індекс інфляції, а потім на ставку дисконту;

або визначити ставку дисконту, яка б враховувала індекс інфляції, і потім скоректувати грошові потоки по новій ставці, яка враховує індекс інфляції:

(18.20)

де ri – ставка дисконту (коефіцієнт) з урахуванням інфляції;

i – середньорічний індекс інфляції (коефіцієнт).

Інвестиційні ресурси можуть бути представлені у формі фінансових, матеріальних, нематеріальних і трудових.

Мета формування інвестиційних ресурсів – задоволення потреб в придбанні необхідних інвестиційних активів і оптимізація їх структури.

Роль фінансових ресурсів, зокрема, грошових коштів, полягає в наступному:

вони можуть трансформуватися в будь-яку іншу форму інвестиційних ресурсів шляхом придбання предметів і засобів праці, інновацій, робочої сили і ін.. елементів виробництва

тільки грошові кошти дають можливість інвесторові вибирати будь-який об'єкт інвестування.

Джерела фінансування інвестиційних ресурсів можна розділити на 3 групи: власні, боргові та залучені.

Залежно від того, які джерела засобів привертає інвестор виділяють наступні форми фінансування інвестицій:

  • самофінансування (прибуток, амортизаційні відрахування, відрахування в спец. фонди);

  • акціонування (емісія простих і привілейованих акцій);

  • боргове фінансування (різні форми інвестиційного кредиту: банківський, державний, податковий, товарний, андерайтинг (викуп корпоративних облігацій));

  • фінансування за рахунок дотацій (надання державними і недержавними організаціями дотацій, грантів, субвенцій, спонсорської, донорської допомоги для підтримки інвестиційних проектів);

  • змішане фінансування (комбінація різних видів фінансування).

Формування структури джерел фінансування – складний процес, який залежить від потужності кожного джерела в різні періоди часу, фінансового полягання і перспектив розвитку акціонерів, а також кон'юнктури ринку і актуальності інвестиційного проекту в перспективі.

Під час передінвестиційних досліджень перед суб'єктами господарювання виникає проблема визначення об'єму і структури інвестицій для фінансування проектів, а саме:

  • яким повинно бути співвідношення постійних і змінних витрат на виробництво;

  • яким чином в перспективі формуватиметься основний і оборотний капітал;

  • яким повинне бути співвідношення власного, акціонерного і позикового капіталу;

  • при якому співвідношенні фінансових ресурсів, які прямують на фінансування інвестиційного проекту доходи від його реалізації будуть найбільшими.

Найчастіше для вирішення цих проблем використовується ефект фінансового важеля (левериджу).

Структура інвестиційного капіталу пов'язана із співвідношенням позикового і власного капіталу. Чим велику заборгованість порівняно з власним капіталом має підприємство, тим вищий його фінансовий леверидж. Крім того, в тих випадках, коли ставка щорічних фінансових вигод від інвестицій, які здійснюються із залученням позикових засобів, перевищує відсоток за кредит, леверидж є позитивним. Якщо прибутковість від інвестицій не перевищує відсоток по позикових засобах, леверидж є негативним. У випадках, коли інвестиції приносять дохід, рівний відсотку за кредит, леверидж є нейтральним.

Іншими словами, беручи в борг, інвестор отримує великі доходи, поки віддача від позичених засобів велика за відсоток, який треба сплатити за ці засоби. Таке зростання чистих доходів називають ефектом фінансового левериджу.

Властивість фінансового левериджа полягає в тому, що виникає можливість використовувати капітал, узятий у позику під фіксований відсоток, для інвестицій, які приносять прибуток більший чим відсоток за кредит.

Ідею фінансового левериджу можна представити формалізовано, використовуючи такі умовні позначення:

Рr – прибуток після виплати податків;

Е – власний капітал;

В – довгострокова заборгованість;

і – відсотки з довгострокової заборгованості;

R – ставка прибутковості власного капіталу;

r – ставка прибутковості інвестованого капіталу (власний капітал та довгострокова заборгованість)

Використовуючи приведені позначення, ставу прибутковості власного капіталу можна представити так:

; (18.21)

Представимо чистий прибуток через його складові:

Pr = (E + B)  r – B  i, (18.22)

де (E + B)  r – прибуток на всю суму інвестованого капіталу;

B  i – процентні платежі за непогашені долі довгострокового боргу з урахуванням податку.

Із урахуванням наведеного представлення чистого прибутку, ставка прибутковості власного капіталу матиме такий вигляд:

(18.23)

Даний вираз відображає ефект фінансового левериджа, який представлено позитивною величиною (другим доданком), тобто відношенням позикового капіталу і власного капіталу помноженого на різницю між прибутком від чистих активів і вартістю сплачених відсотків по кредитах з урахуванням податку. Таким чином, завдяки привернутим засобам (В) прибутковість власного капіталу зросте за умови, якщо r > i.

Враховуючи інтереси власників, підприємствам необхідно мати реальну можливість оптимізації структури інвестиційного капіталу за рахунок вибору такого її варіанту, при якому досягається максимальний рівень ефективності використання власних засобів і мінімізується фінансовий ризик.

У зв'язку з цим, потрібно уміти визначати оптимальну структуру джерел фінансування інвестиційних проектів, тобто визначати який повинна бути частка позикових засобів з урахуванням риски. Для цього використовується співвідношення «рентабельність – фінансовий ризик» (λ), як критерій оптимізації структури капіталу. Для визначення λ використовується формула:

(18.24)

де Р – літня величина прибули від проекту до оподаткування і виплати відсотків;

БК – величина боргового капіталу, направленого на фінансування інвестицій;

ВК – величина власного капіталу, направленого на фінансування інвестицій;

r – середня ставка відсотку по позикових засобах, коефіцієнт;

rf – безризикова ставка рентабельності на фінансовому ринку, коефіцієнт;

t – ставка податку і інших відрахувань з прибутку, коефіцієнт.

Вважається оптимальним варіант структури капіталу, в якому показник λ матиме найбільше значення (λ → max). Також при оцінці оптимального варіанту структури інвестиційного капіталу, рекомендується використовувати показник терміну окупності, який визначається по формулі:

(18.25)

де I - потреба в капіталі зі всіх джерел фінансування.

Слід відзначити, що методи кількісних оцінок не повинні бути самоціллю, так само як і їхня складність не може бути гарантом безумовної правильності рішень, прийнятих з їхньою допомогою.