167. Процедури інформації аудиту довгострокових фінансових інвестицій.

Нормативне регулювання - ПСБО 12 "Фінансові інвестиції".

Аудит фінансових інвестицій – це один з напрямків незалежної експертної діяльності, що спрямований на перевірку та оцінку системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю операцій з цінними паперами, профілактику та виявлення зловживань і помилок в цій галузі.

Відповідно до чинного законодавства, аудитори мають право самостійно визначати форму і методи проведення перевірок.

Процес аудиту фінансових інвестицій, як правило, зводиться до таких етапів, як перевірка документального та юридичного забезпечення обліку фінансових інвестицій, перевірка реальності відображення їх у бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності, відповідності їх класифікації, визначення первісної вартості фінансових інвестицій при їх придбанні, оцінці на дату балансу, правильності визначення отриманих доходів та витрат від інвестиційної діяльності та перевірки ведення обліку з метою оподаткування. Організація і методика аудиту фінансових інвестицій визначається, передусім, належним інформаційним забезпеченням аудитора, що стосується інвестиційної діяльності підприємства. Необхідну інформацію про інвестиційну діяльність аудитор отримує з даних фінансового обліку, управлінського обліку, внутрішньогосподарського контролю, бухгалтерської, податкової та статистичної звітності. В аудиторському контролі використовують також інформацію зовнішніх джерел: банків, страхових компаній, інвестиційних фондів, кредитних спілок, торговельних партнерів, інших аудиторських та юридичних фірм. Важливе місце у формуванні інформаційного забезпечення аудиту інвестицій займають законодавчі, планово-нормативні та довідкові відомості

Аудитор повинен дослідити і вивчити систему обліку і внутрішнього контролю клієнта для того, щоб зрозуміти, як готується ця інформація, і мати певне уявлення про надійність досліджених систем, оскільки ця інформація використовується під час збирання аудиторських доказів та формуванні думки аудитора про інвестиційну діяльність підприємства.

168. Процедури аудиту виробничих запасів.

Нормативне регулювання – ПСБО 9 "Запаси".

Основні процедури:

- перевірка фактичної наявності запасів (присутність аудитора при інвентаризації);

- перевірка складського господарства і умов зберігання запасів;

- перевірка організації обліку закупівлі, повноти оприбуткування та витрачання запасів;

- перевірка правильності визначення первісної вартості запасів при їх придбанні;

- перевірка організації контролю за зберіганням, використанням і погашенням довіреностей;

- перевірка документального оформлення відпуску запасів у виробництво;

- перевірка законності списання запасів при їх природному убутку, списанні або недостачі;

- перевірка дотримання лімітів відпуску запасів та їх понаднормативного використання;

- перевірка незавершеного виробництва;

- перевірка своєчасності виявлення направлених постачальникам претензій щодо кількості і якості запасів;

- перевірка відповідності синтетичного і аналітичного обліку запасів, повнота їх відображення в Балансі та Примітках до ФЗ;

- перевірка дотримання податкового законодавства, пов’язаного з придбанням і використанням запасів.

Джерела інформації:

- договори поставки;- накладні;- товарно-транспортні накладні;- рахунки-фактури;- прибуткові ордери;- лімітно-забірні картки;- облікові регістри - журнал 5, 5а;- книга покупок;- номенклатура-цінник;- довіреності;- акти про прийом матеріалів;- накладні-вимоги про відпуск матеріалів;- акти-вимоги на заміну матеріалів;- картки складського обліку запасів;- реєстри карток.

Порушення при аудиті запасів:

1) відсутність договорів про матеріальну відповідальність;

2) відсутність аналітичного обліку запасів;

3) необґрунтоване списання сировини і матеріалів на витрати, що перевищує фактичні і нормативні витрати;

4) незаконне утворення лишків запасів;

5) не проведення щорічної інвентаризації;

6) надмірні запаси матеріалів;

7) порушення методів і принципів оцінки запасів;

8) несвоєчасне або неповне відображення запасів;

9) завищення первісної вартості запасів;

10) відображення запасів у балансі за первісною вартістю, коли їх ринкова вартість є нижчою;

11) невірна уцінка запасів;

12) неповна інформація про запаси у Примітках до ФЗ.