143. Мета, завдання та джерела інформації аудиту основних засобів.

Аудит основних засобів.

На початку аудиту слід організувати і забезпечити в присутності аудитора повну інвентаризацію всіх ОЗ, при проведенні якої звертається увага на наявність недіючого, некомплектного та надлиш-кового обладнання, з’ясовуються причини такого становища і даються відповідні пропозиції. Джере-лами інф-ї операцій з ОЗ є: п(с)БО 7; акт введення в експлуатацію; звіт про фін.рез. та їх викор-ня; акт приймання-передавання, внутр. переміщення ОЗ (ОЗ-1); звіт про фін.-майновий стан під-ва; накладна на внутр. переміщення; інвентарна картка обліку ОЗ; акт на списання ОЗ; опис інвентарних карток; акт інвентаризації та розрахункові таблиці результатів; кошториси та завдання чи плани кап. ремонту; облікові відомості та журнали; інші звітні форми. Основними завданнями і метою аудиту є перевірка: збереження ОЗ; дотримання правил оформлення операцій із надходженням, переміщен-ням, вибуттям та ліквідацією ОЗ; прав-сть нара-хування і викор-ня АВ; законність витрат на поточний та кап. ремонт; викор-ня завдань чи плану з кап. вкладень та ведення обліку ОЗ. Усі об’єкти ОЗ мають бути закріплені за МВО. Важливим моментом для аудиту є встановлення, у який спосіб зараховуються ОЗ на баланс за справедливою вартістю сторін. Звертається увага на прв-сть, своєчасність і повноту оприбуткування ОЗ. Необхідно вивчити і визначити наслідки ліквідації: чи дотримані нормативні акти про порядок списання обладнання, яке стало непридатним майном. Законність надходження ОЗ в результаті кап. вкладень визнач-ся через порівняння об’єктів, що надійшли і були оприбутковані, за переліком і титульним списком. Доцільно перевірити такі випадки, як можливі зловживання, приховані за рахунок підвищення вартості окремих об’єктів ОЗ, повноту оприбуткування ОЗ, прав-сть передавання під звіт МВО. Перевіряючи прав-сть нарахування і викор-ня АВ, необхідно встановити: чи правильно визначена ліквідаційна вартість ОЗ та вартість, яка підлягає амортизації; чи правильно застосовується передбачений обліковою політикою метод амор-тизації; чи правильно нараховується амортизація; чи не допускається нарахування амортизації і зносу по бібліотечних фондах, автошляхах заг. корис-тування та ін. фондах, переведених на консервацію. Перевіряючи операції ремонту ОЗ, аудитор звертає увагу на: випадки приховування нестачі ОЗ внаслідок незадовільного стану АО і неякісного проведення щорічної інвентаризації; викор-ня посадовими особами ОЗ у своїх цілях; заміну нових частин ОЗ застарілими; списання ОЗ за актами, які не оформлені згідно з чинним зак-вом; заниження ПВ ОЗ чи окремих частин; викор-ня ОЗ не за призначенням і т.д.

146. Мета, завдання та джерела інформації аудиту виробничих запасів.

Джерелами інформації є: баланс підприємства ф.1, регістри синтетичного обліку ТМЦ (головна книга, відомості руху, ЖО, тощо), аналітичні регістри обліку (відомості, звіти МВО), картки складського обліку, накладні, рахунки-фактури.

Нормативна база: 1) Положення №250, 2) Інструкція “Про інвентаризацію ОЗ, НМА, ТМЦ, ГК, документів та розрахунків” затверджена наказом МФУ №69 від 11.08.94, 3) Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, 4) Положення “Про порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) МЦ затверджене постановою КМУ від 22.01.96.

Для обліку ТМЦ використовується рахунок “Матеріали”. На цьому рахунку підприємства обліковують рух сировини, а для руху і обліку палива використовують рахунок “Паливо”, а рахунок “Товари” відображає рух товарів в сфері обігу і придбання. При аудиті перевіряється достовірність відображення операцій на відповідних рахунках БО. Звертається особлива увага на переоцінку ТМЦ, джерела їх покриття (різниць).

Перевіряються ці питання відповідно до Порядку проведення дооцінки залишків ТМЦ, який затверджений Мінекономіки і МФУ України. Дотримання цього порядку перевіряється на об’єкти і якщо були встановлені порушення, то переоцінка вважається недійсною.

У цьому випадку аудитор повинен визначити, на яку суму було знижено оподаткований прибуток, доход внаслідок віднесення сум дооцінки, на поповнення сум до оцінки, або віднесення втрат на зитки. Аудитор перевіряє правильність визначення обсягів товарної продукції, що підлягає уцінці, організація проведення уцінки та документального оформлення. Особлива увага приділяється визначенню джерел фінансування уцінки та відображенню їх в БО.

Об’єктом аудиту є і МШП. Перевіряються такі питання: законність списання МШП, його методика, порядок.

Етапи аудиту МШП: 1) вивчається побудова обліку МШП, визначаються які види МШП використовуються; 2) перевіряється правильність віднесення придбаних предметів та засобів до МШП за критеріями, встановленими законодавством. Для цього досліджуються первинні документи з оприбуткування МШП. Аудитор робить висновок про дотримання підприємством вимог законодавства щодо питання віднесення придбаних засобів до МШП. Дуже ретельну увагу слід приділяти правильності та обліку списання МШП; 3) Перевіряється правильність ведення обліку списання МШП. Аудитор перевіряє чи використовує підприємство для обліку зносу МШП рахунок 13 “Знос МШП”, а також, яка сума відображена по К^Т13 в кореспонденції з Д^Т відповідних витратних рахунків; 4) на завершальному етапі встановлюється відповідність синтетичних показників по наявності і зносу, показникам аналітичних і первинних документів. Це досягається співставленням даних балансу, головної книги, відомостей з обліку МШП та первинних документів між собою.