93. Вплив аудиторського ризику та його складових на аудиторський процес.

Дане питання регулюється МСА 200, МСА 315, МСА 330.

Аудиторський ризик (ризик аудиту) — являє собою побоювання того, що аудитор може висловити невідповідну думку про фін звітність, яка містить суттєву недостовірну інформацію, і тим самим будуть введені в оману користувачі фін звітності.

Ризик аудиту має три складових частини:

-властивий ризик (ВР);

-ризик контролю

-ризикне виявлення .

Властивий ризик — ризик того, що фін звіти суттєво викривлені до ауд перевірки.

ЦЕЙ ризик може стосуватися впливу будь-яких чинників фін-госпд-ті, які можуть знайти відображу у фін звітності.

Оцінюючи розмір властивого ризику, аудитор визначає такі фактори:

а) на рівні фінансової звітності:освіта і досвід за фахом керівництва, а також зміни складу керівництва;чесність керівництва; компетентність керівництва за певний період, тому що некомпетентність керівництва може вплинути на правильність підготовки фінансових звітів підприємства;неординарні обов’язки керівництва або значний вплив на них певних обставин,;характер діяльності підприємства

б) на рівні показників фінансових звітів і категорій операцій:показники фінансових звітів, на які можуть вплинути перекручення, наприклад, рахунки, що були раніше скориговані.

Ризик контролю – ризик того, що не можна буде своєчасно запобігти викривленню, яке може відбутися у твердженнях у показнику та бути суттєвим окремо чи в сукупності, або його не можна буде своєчасно виявити та виправити.

Для його визначення оцінюється ризик сис-ми б/о і ризик сис-ми внутр. контролю.Властивий ризик і ризик контролю – ризики СГ існують незалежно від ауд перевірки. Аудитор їх лише оцінює і документує, але не може змінити їх величину.

Ризик не виявлення–ризик того,що аудитор не виявить викривлення, що існує в твердженні і може бути суттєвим окремо або з ін. викривленнями. Ризик не виявлення – функція ефективності ауд процедури та її застосування аудитором.

Існує зворотній нелінійний зв'язок між ризиком не виявлення та ризиком контролю.

Ризик не виявлення – це доля похибки , яку може дозволити собі ауд-р при наявних системах обліку та внутр. контролю при дотриманні умов якості.

Він є регульованою величиною, для його зниження ауд-р повинен зб кількість ауд-х процедур перевірки по суті.

94. Методика регулювання аудитором загального аудиторського ризику.

Визначення величини аудиторського ризику є важливим для аудитора. Разом з тим у світі не існує загальноприйнятої методики його визначення, як не існує і науково обґрунтованих підходів до його оцінки.

Аудитори використовують два основних методи оцінки аудиторського ризику:

• оціночний (експертний, інтуїтивний);

• кількісний.

За першим методом аудитор шляхом виконання окремих процедур оцінює його складові оцінками “низький” — “високий”. Потім залежно від комбінацій складових оцінок визначається загальна оцінка аудиторського ризику.

Другий метод передбачає оцінку як складових аудитор­ського ризику, так і його загального рівня в діапазоні від 0 до 1, або від 0 до 100 % за формулою (факторною моделлю):

АР= ВР*РК*РН, де АР — загальний ризик аудиту; ВР — властивий ризик; РК — ризик контролю; РН — ризик невиявлення.

Особливості АР:

• АР ніколи не може дорівнювати нулю

• Цей ризик повинен знаходитися у прийнятних межах, тобто бути меншим 5% від базового значення

• Ауд-р ніколи не може повністю довіряти сис-мам обліку і внутр. Контролю п-ва, тому що ауд ризик буде = нулю

• Ауд-р не може встановити високий рівень ризику не виявлення, при високих системах ризику, б/о і внутр. Контролю, оскільки ризик буде неприйнятно великим

• Ауд перевірка вваж проведеною на належному рівні,якщо ауд встанов низький рівень не виявлення,навіть за повної недовіри до системи обліку і внутр. Контролю.