125. Поняття документального оформлення аудиту та його мета.

Нормативне регулювання: МСА 230 «Аудиторська документація»

Документація аудитора – це запис виконаних аудиторських процедур, отриманих з доречних аудиторських доказів і висновків, яких дійшов аудитор.

Мета складання аудиторської документації:

- для допомоги при плануванні;

- для здійснення нагляду і контролю;

- для збору і фіксування аудиторських доказів, з метою обґрунтування аудиторської думки;

- для підтвердження фактів здійснення аудиту, відповідно до законодавчих вимог.

Робочі документи можуть бути у вигляді: - паперові; - електронні; - кіноплівки; - фотодокументи.

Документи складаються у достатньо повній формі необхідних для розуміння проведеного аудиту. Документи можуть бути складені у стандартизованій і у довільній формі.

Обсяг роб. документації залежить від проф. судження аудитора і повинні бути настільки повними, щоб ін. аудитор, який не брав участі в аудиті, зміг отримати заг. уяву про виконану роботу і підтвердити правильність зробленого висновку.

123. Шахрайство та його види.

Нормативне регулювання – МСА 240 «Відповідальність аудитора, що стосується шахрайства при аудиті фінансової звітності»

"шахрайство" стосується навмисного неправильного показу фінансової інформації одним або кількома посадовими особами із складу керівництва і службовців підприємства. Шахрайство може здійснюватися шляхом маніпуляцій, фальсифікацій і змін записів на рахунках бухгалтерського обліку в облікових реєстрах або документах; навмисного неправильного віднесення до активів різних статей; знищення або пропуску записів операцій або документів; відображення операцій без розкриття їх змісту; підготовка і використання в обліку фальсифікованих первинних документів;

Існують певні ознаки, що свідчать про можливості здійснення шахрайства на підприємстві. Основними з них є:наявність несанкціонованих операцій; відсутність первинних документів, облікових регістрів, договірної документації тощо; необґрунтоване коливання цін за один і той самий звітний період;наявність надмірних повернень реалізованих товарів, анульованих (недійсних) продажів, безнадійних боргів та встановлення необґрунтованих фактів нестач запасів;агресивна реакція керівництва на проведення аудиторської перевірки;

наявність значних матеріальних винагороджень, що пов’язані з досягненням запланованого рівня прибутку або продажу;керівництво підприємства та інші співробітники уникають запитань і не хочуть (не можуть) надати документи, що їх вимагає аудитор для перевірки;зосередження влади в руках одного або невеликої групи менеджерів.

Для визначення шахрайства аудитору необхідно:

• визначити мотиви шахрайства у клієнта;

• ознайомитись із персоналом, особливо з керівним, оцінити умови та порядок оплати його праці, наявність засобів (дорогих автомобілів, приміських котеджів тощо), вартість яких не відповідає одержаним доходам працівника;

• встановити наявність умов, що можуть сприяти можливості здійснення випадків шахрайства;

• виявити ознаки шахрайства шляхом виконання аналітичних процедур;

• провести суцільну та вибіркову перевірку об’єктів із найбільшим ризиком невиявлення порушень.