88. Методи оцінки аудиторського ризику та їх практичне використання.

Нормативне регулювання - МСА 200 «Загальні цілі незалежного аудитора та проведення аудиту відповідно до міжнародних стандартів аудиту», МСА 315 «Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб’єкта господарювання і його середовища».

Методика визначення ризику:

Ауд ризик = Властивий ризик (ВР) * Ризик контролю(РК) * Ризик не виявлення(РН)

1) Ауд ризик ніколи не може = 0

2) Ризик повинен знаходитися в прийнятних межах (не більше 5% від обраного базисного значення).

3) Аудитор ніколи не може повністю довіряти системам обліку і внутр контролю.

4) Аудитор не може дозволити собі встановити високий рівень ризику не виявлення при високих ризиках систем обліку і внутр. контролю, оскільки загальний ризик буде неприйнятно великим.

5) Аудиторська перевірка вважається проведеною на належному рівні, якщо аудитор встановить низький ризик невиявлення, навіть за умови повної недовіри до систем обліку і внутр. системи контролю.

6) Ризик визначається на початку аудиторської перевірки до її планування, і не може бути переоцінений по ходу її здійснення.

7) Оцінка ауд ризику може бути здійснена у %, у коефіцієнтах або за допомогою словесних характеристик – «високий», «середній», «низький».

86. Розгляд роботи внутрішнього аудитора зовнішнім аудитором та оцінка можливості використання його результатів.

Нормативне регулювання - МСА 610 «Використання роботи внутрішніх аудиторів».

Зовнішній аудитор повинен визначити чи існує ймовірність, що робота внутр. аудиторів є достатньою для цілей аудиту; та якщо це так, - планований вплив роботи внутр. аудиторів на характер, час і обсяг процедур зовн аудитора.

При визначені того, чи існує імовірність, що робота внутр. аудиторів є достатньою для цілей аудиту, зовн аудитор повинен оцінити:

- об’єктивність підрозділу внутр. аудиту;

- технічну компетентність внутр. аудити торів;

- чи існує ймовірність того, що робота внутр. аудиторів здійснюється із належною професійною ретельністю;

- чи існує ймовірність ефективного обміну інформацією між внутр. аудиторами та зовн аудитором.

При визначенні планованого впливу роботи внутр. аудиторів на характер, час чи обсяг процедур зовн аудитора зовнішній аудитор повинен розглянути:

а) характер і обсяг конкретної роботи, яка виконана або має бути виконана внутр. аудиторами;

б) оцінені ризики суттєвого викривлення на рівні твердження для певних класів операцій, залишків на рахунках та розкриття інформації;

в) ступінь суб’єктивності, що припускається при оцінці аудиторських доказів, зібраних внутр. аудиторами для підтримки відповідних тверджень.

З метою використання конкретної роботи внутр. аудиторів зовн аудитор повинен оцінити та виконати аудиторські процедури щодо цієї роботи, щоб визначити її достатність для цілей зовн аудитора.

З метою визначення достатності конкретної роботи, виконаної внутр. аудиторами, для цілей зовн аудитора зовнішній аудитор повинен оцінити:

- чи виконана робота внутр. аудиторами, які мають відповідну технічну підготовку і професіоналізм; - чи належно здійснювався нагляд, огляд і документування роботи;

- чи отримані достатні аудиторські докази, що уможливлюють надання обґрунтованих висновків внутрішніми аудиторами;

- чи досягнуто висновкув, що є прийнятними за конкретних обставин, та чи відповідають будь-які звіти, складені внутр. аудиторами, результатам виконаної роботи;

- чи розглянуто належно будь-які винятки або незвичайні питання, виявлені внутр. аудиторами.

При використанні конкретної роботи внутр. аудиторів, зовн аудитор повинен включити в аудиторську документацію висновки, досягнуті щодо оцінки достатності роботи внутр. аудиторів, та аудиторські процедури, виконані зовн аудитором щодо цієї роботи.