4. Термін «аудит» в сучасній економічній лексиці

Аудит може бути визначений як діяльність по здійсненню необхідної суспільству послуги з метою підтвердження опублікованої фінансової звітності підприємства з обмеженою відповідальністю

Аудит – це процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник нагромаджує та оцінює свідчення про інформацію, що підлягає кількісній оцінці і належить до специфічної господарської діяльності, щоб визначити і виразити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям»

Аудит – незалежна перевірка і висловлення думки про фінансовий звіт підприємства

Аудит – це процес зменшення до сприятливого рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітівАудит представляє собою незалежну експертизу і аналіз публічної фінансової звітності господарюючого суб'єкту уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою визначення її достовірності, повноти і реальності, відповідності діючому законодавству і вимогам, які пред'являються до ведення бухгалтерського обліку і утворення фінансової звітності, а також інші напрямки контрольної роботи

Аудит – це незалежна перевірка фінансових звітів або фінансової інформації, що відноситься до об’єкта, з метою отримання висновків

Аудит – це незалежна форма аудиторського контролю, що надається суб'єктам підприємницької діяльності на договірних засадах з питань ефективності господарювання та достовірності її відображення в бухгалтерському обліку та звітності

Аудит – це незалежна експертиза обліку, фінансової звітності та висловлення думки аудитора щодо повноти, законності та достовірності відображення в них фінансово-госп операцій господарюючого суб'єкта

Аудит – це процес, що зменшує до прийнятного рівня інформаційний ризик користувачів фінансової звітності

Аудитом називається систематичний процес об’єктивного збору та оцінки свідчень про економічні дії і події з метою вивчення ступеня відповідності цих тверджень встановленим критеріям та подання результатів зацікавленим користувачам

5.Коротка історія аудиту

Історична наука свідчить, що аудит виник у глибоку давнину. Офіційна реєстрація перших професійних аудиторів відбулася в 1853 р. у Великобританії, проте згадки про аудиторів містяться у документах, датованих 1299 р.

У давні часи контроль на приватному рівні найбільшого розвитку набув у древній Греції та Римі, на державному - у Вавилоні, Єгипті та Китаї. Тенденція паралельного співіснування контролю на приватному і державному рівнях зберігається в багатьох європейських державах.

Визнання необхідності оцінювання ефективності системи внутрішнього контролю як невід'ємної частини аудиторської перевірки у XIII-XVI ст., й особливо у перші десятиріччя XX ст., стало підставою зародження внутрішнього аудиту. У міру розвитку аудиту поступово змінювались його цілі і методи. В еволюції аудиту з певною часткою умовності можна виділити такі етапи: у 1600 р. аудит був державним та незалежним, його основним завданням було викриття шахрайства; масштаби перевірки були детальні і глибинні. У 1600-1850 рр. цей вид аудиту також мав на меті викриття шахрайства та виявлення помилок в облікових записах; перевірки проводились глибокі, проте оцінка ефективності внутрішнього контролю на достатньому рівні не здійснювалась.

У 1850-1905 рр. аудиторські перевірки проводились з метою визначення правдивості та якості фінансової звітності й викриття шахрайства, застосовувались окремі тести з тих чи інших важливих питань. У 1905-1940 рр. існував державний, незалежний та внутрішній аудит, основним завданням їх також було визначення достовірності фінансової звітності, розроблялися тести і вже давалася оцінка внутрішньому контролю на об'єктах, де надавались аудиторські послуги. Достовірність та правдивість фінансової звітності перевірялись аудиторами у 1940-1960 рр., а з 1960 р. і донині основна мета аудиту - це визначення достовірності фінансової звітності, при цьому особлива увага приділяється ефективності внутрішнього контролю. Розвиток аудиту сприяв появі нових нормативно-правових документів, що важливо.

Перший у світі законодавчий акт, що регулював діяльність аудиторів, був виданий у 1285 р. королем Англії Едвардом І. Відповідно до цього закону від імені держави надавались певні привілеї аудиторам, якими були не тільки особи з числа довірених слуг сеньйорів, але й деякі категорії цивільних службовців.

Згідно з законом метою перших обов'язкових перевірок був незалежний розгляд бухгалтерських записів і звітів, а роботу осіб, які їх проводили, прирівнювали майже до фінансового аудиту в сучасному його розумінні.

У XVII-XIX ст., коли фінансові кризи стали актуальною проблемою, аудит набув найбільшого розвитку. Після закінчення кризи почався стрімкий розвиток акціонерних товариств.

Аудит. д-сть в Україні почала розвиватись з переходом до ринкових відносин. Розвиток аудиту включає рівні: 1) ухвалення ЗУ “Про ауд-ку д-сть” у 1993р., що визначив на правовому полі місце аудиту; 2)розроблення системи нормат.-правового регугулювання аудиту, яка включає нац. нормативи (відміненні в 2004році)і кодекс професійної етики аудиторів України; 3)розроблення документів, які потрібні для реал-ї нормативів і використання їх. В Укр. ауд. д-сть включає в себе орг-не і методичне забезпечення аудиту, практичне здійснення аудиторських перевірок та надання інших ауд. послуг. У Росії аудит. д-сть з’явилася за Петра І. У Російській Федерації були затверджені Правила ауд. Д-сті, які визначили орг-ні основи побудови аудиту, його цілі і завдання. 1994р. затверджено критерії обов’язкового аудиту, ідповідно до яуих розширилося коло П, які підлягають аудиту, і зріс попит на аудит. послуги. Розроблені нормативи аудиту, що сприяло підвищенню якості перевірок.