3.3. Система криміналістичної техніки

Криміналістична техніка як розділ науки криміналістики має свою систему, яка містить:

• загальні положення криміналістичної техніки;

• судову фотографію, кінематографію та відеозапис;

• трасологію (криміналістичне дослідження слідів);

• криміналістичне зброєзнавство (криміналістичне дослідження зброї, боєприпасів, вибухових пристроїв і слідів їхнього застосування;

• криміналістичне дослідження документів (сюди входить: криміналістичне дослідження письма; техніко-криміналістичне дослідження документів; криміналістичне авторознавство);

• судову габітологію (габітоскопія, криміналістичне ототожнення людини за ознаками зовнішності);

• криміналістичну одорологію (дослідження запахових слідів людини);

• криміналістичне дослідження матеріалів, речовин та виробів;

• криміналістичне дослідження комп’ютерної техніки;

• криміналістичне дослідження контрафактної продукції;

• криміналістичну реєстрацію.

Питання для самоконтролю

1. Що таке криміналістична техніка?

2. Дайте класифікацію криміналістичної техніки.

3. Що входить до системи криміналістичної техніки?

Питання для самостійного вивчення

1. Технічні засоби збирання та дослідження криміналістичної інформації.

2. Методи збирання криміналістичної інформації за допомогою науково-технічних засобів.

3. Форми використання технічних засобів та спеціальних знань для одержання криміналістичної інформації.

Тема 4. Криміналістична фотографія і відеозапис

4.1. Поняття, значення, система криміналістичної фотографії

Криміналістична фотографія – це один із розділів криміналістичної техніки, який являє собою систему наукових положень і розроблених на їх основі фотографічних методів, засобів і прийомів, які використовуються під час фіксації і дослідження доказів для розкриття і попередження злочинів.

Під фотографічними засобами мають на увазі апаратуру для зйомки, приналежності до неї, фотоматеріали і використовувані для їхнього оброблення хімічні реактиви.

Фотографічні методи і прийоми – це система правил і рекомендацій щодо застосування фотографічних засобів для одержання фотозображень.

Будучи розділом криміналістичної техніки, криміналістична фотографія з урахуванням задач, що стоять перед нею, і сфер застосування умовно підрозділяється на:

• оперативно-розшукову;

• судово-слідчу;

• судово-експертну (судово-дослідницьку).

Судово-слідчу й оперативно-розшукову фотографію можна об’єднати до однієї групи – це фіксуюча фотографія, тому що в роботі слідчого й оперативного працівника застосовуються переважно методи останньої.

4.2. Методи фіксуючої фотографії. Фотозйомка під час слідчих дій

Основними методами фіксуючої фотографії є:

• панорамна фотографія (послідовна зйомка об’єкта, зображення якого при заданому масштабі не може поміститися в звичайному кадрі, на декількох взаємозалежних кадрах, з’єднаних потім у загальний знімок – панораму);

• стереофотографія (метод одержання фотозображень, сприйманих у трьох вимірах, об’ємно);

• вимірювальна фотографія (призначена для одержання зображень, за якими можна визначити просторові характеристики відбитих на фотознімку об’єктів);

• репродукційна фотографія (призначена для одержання фотокопій текстів, малюнків, креслень і інших плоских об’єктів);

• макрофотографія (метод одержання зображення в натуральну величину зі збільшенням без використання мікроскопа; масштаб збільшення при цьому можливий від 2:1 до 20:1);

• сигналетична фотографія (застосовується для фіксації зовнішності людини з метою наступного її упізнання, розшуку, криміналістичної реєстрації злочинців, а також для упізнання трупів).

Фотозйомка на місці події забезпечує повноту фіксації всіх предметів і обстановки на місці події. Фіксація здійснюється шляхом застосування спеціальних видів зйомки, метою якої є визначена систематизація відбитого на фотознімках матеріалу і розкриття його змісту в логічній послідовності від загального до окремого.

Для забезпечення цієї мети існують такі прийоми фотозйомки:

• орієнтуюча фотозйомка (здійснюється з метою фіксації місця події в цілому з охопленням його орієнтирів і навколишнього оточення);

• оглядова фотозйомка (зйомка самого місця події без охоплення навколишнього оточення);

• вузлова фотозйомка (зйомка окремих предметів, найбільш важливих частин обстановки місця події);

• детальна фотозйомка (має на меті фіксацію окремих деталей, ознак об’єкта, слідів злочинця, знарядь злочинів і т.ін. і, таким чином, допомагає розкривати характерні риси сфотографованого об’єкта).