9.4. Дослідження писемної мови

Документ є носієм мовних закономірностей укладача тексту. У тексті документа фіксуються особливості його лексики, фразеології, граматики (морфології, синтаксису), орфографії і пунктуації, психофізіологічних властивостей автора тексту, Прояв їх не залежить від того, яким способом виготовлений документ: рукописним, машинописним, комп’ютерною графікою, фотоспособом або за допомогою відеотехніки. Вивченням мовних закономірностей у тексті анонімного документа з метою одержання криміналістично значимої інформації про автора і його окремі особисті якості займається судова експертиза писемної мови. Нерідко автор і виконавець рукописного тексту виступають в одній особі. Виконавець рукопису, проте, не завжди буває його автором (у випадку письма під диктовку або переписування складеного іншою особою тексту).

Під ознаками писемної мови прийнято розуміти особливості мовних і поняттєво-смислових структур тексту, у яких відображаються властивості формально-мовних та інтелектуальних навичок особистості.

Загальні ознаки формально-мовних навичок відбивають ступінь розвитку лексико-фразеологічних, синтаксичних, стилістичних, орфографічних, пунктуаційних навичок писемної мови, які визначаються й оцінюються за ступенем відповідності або невідповідності мовним нормам. Щодо лексико-фразеологічних, синтаксичних і стилістичних розрізняють високий, середній і низький ступінь розвитку, а пунктуаційних і орфографічних – високий, середній, низький і нульовий (в останньому випадку маються на увазі ситуації, коли на 200 слів припадає понад 55 орфографічних і понад 35 пунктуаційних помилок).

Окремі ознаки мовних навичок передаються у вигляді конкретних стійких порушень мовних норм, прийнятих у даній мові. Так, окремі ознаки:

• орфографічних навичок відбивають стійке неправильне написання деяких слів (має місце порушення визначеного правила орфографії, наприклад, «попелярний» (візерунок) замість «папілярний», «призвіще» замість «прізвище» та ін.);

• пунктуаційних навичок виявляються в стійкому порушенні конкретного правила пунктуації («... звільнення його від, виконання обов’язків голови Ради»), в переважному використанні деяких розділових знаків (трьох крапок, тире), а також у різноманітті пунктуаційних знаків (тире, дужки, коми, крапки, знаки запитання і оклику та ін.);

• лексико-фразеологічних навичок виступають у вигляді вживання слів у невластивих їм значеннях і зв’язках з іншими словами («одержати навар», «такий от нюанс виходить») або деяких діалектизмів («погутарили і вистачить»), вульгаризмів («не діставай мене», «обійшлося в 10 дерев’яних»), неологізмів («інформаційний голод»), архаїзмів («що Ваша ласка?»), професіоналізмів («акцентуація», «новела в законі»), просторіччя («підтоптаний»), зловживань окремими словами («природно», «точно», «будемо говорити»); крім того, особливістю лексико-фразеологічних навичок є багатство використовуваного словникового запасу, винятково правильне вживання слів і словосполучень;

• синтаксичних навичок виражаються в стійкому порушенні синтаксису для даної мови: використання в тексті однакових конструкцій («Мені було відмовлено в прийманні заяви, належним чином»; «Прошу передати, і звернутися в комісію, для розгляду на сесії»); неправильна побудова визначених речень («А письмову відповідь мені взагалі було відмовлено надати»); своєрідне використання синтаксичних засобів («Прошу роздивитися мою скаргу. При підтвердженні фактів. Прошу направити в комісію. I постановці питання»; «I утаєння результатів розгляду комісією»); окремою ознакою синтаксичних навичок є багатство синтаксичної структури тексту;

• стилістичних навичок виражаються в стійкому порушенні норм лексичної стилістики (наприклад, «тусовка учених на конференції»), стилістики частин мови і синтаксису і специфіки композиції викладу.

• формально-логічних навичок характеризують ступінь їх розвитку у даної особи: висока, середня, низька. Окремі ознаки формально-логічних навичок виявляються в тексті в стійких логічних порушеннях викладу думок, у наявності акцентуацїї, уточнень змісту переданої інформації та ін.