5.4. Сліди злому

Розділ трасології, присвячений вивченню слідів знарядь злому, інструментів, виробничих механізмів, замків, пломб називається механоскопія.

Під зломом розуміють повне чи часткове руйнування замикаючого пристрою, стіни, стелі, підлоги, вікна, іншої перешкоди з метою проникнення в закрите сховище (приміщення, шафа, сейф).

Знаряддя, застосовувані злочинцями для злому, можуть бути класифіковані на три види:

1. Спеціально призначені: «уістіті», «фомка», «балерина», «гусяча лапа».

2. Такі, що мають загальнотехнічне застосування: інструменти, пристосування для різання металу тощо.

3. Знаряддя, що випадково виявилися на місці злому: смуги заліза, металева лозина, відрізок водопровідної труби і т. ін.

Усі знаряддя й інструменти, незалежно від того, до якій із трьох категорій вони належать, можна підрозділити за способом їхнього впливу на механічні і термічні.

До механічних відносяться:

• ріжучі – ножиці, ніж, склорізи, гострозубці і т. ін.;

• рублячі і довбальні – сокира, зубило, долото, брухт і т. ін.;

• пиляючі – напилки, пилки;

• свердлильні – свердла, бурави.

До термічних відносяться газо- і електроапарати для різання металів і їхнього зварювання.

Сліди злому можуть бути виявлені:

• на косяку дверей (віджим двері);

• на поверхні дверей (свердління, розпил);

• на стінці сейфа (свердлення отворів і перекушування перемичок між ними);

• на коробі замка (зрубування заклепок);

• на дужці замка (розпил, перекушування);

• на цегельній чи дерев’яній стіні (пролам, вибивання дощок чи цеглин);

• на рамі вікна (віджим, висмикування цвяхів);

• у стелі і підлозі (розпил, виломлювання перекриттів).

За характером впливу і виду знаряддя (інструмента) механічної групи сліди підрозділяють на:

• сліди тиску;

• сліди ковзання (тертя);

• сліди різання.

5.5. Сліди транспортних засобів

Криміналістичне значення мають наступні сліди, досліджувані транспортною трасологією:

• Сліди ходової частини.

• Сліди виступаючих частин транспортного засобу.

• Деталі і частини, що відокремилися від транспортного засобу (сліди-предмети).

Сліди ходової частини залишає безрейковий транспорт (автомобілі, мотоцикли, велосипеди, трактори, вози, сани). Слідами ходової частини визначають спрямованість і режим руху (гальмування, зупинки); вид, модель автомобіля, а при найбільш сприятливих випадках проводять його ототожнення.

Ширина колії – це відстань між центральними лініями сліду лівих і правих задніх чи коліс між просвітами задніх спарених коліс.

Слід зазначити, що в слідах транспортних засобів відображаються в основному відбитки задніх коліс, що цілком чи частково перекривають сліди передніх коліс.

База автомобіля – це відстань між осями передніх і задніх коліс.

У напівпричепів розрізняють загальну базу автомобіля (відстань між 1-ю і 3-ю віссю) і базу візка (відстань між 2-ю і 3-ю віссю).

Базу автомобіля заміряють за слідами зупинки (чіткі, глибокі чи сліди таловини в снігу) чи в тому місці, де він розвертався із застосуванням заднього ходу.

Визначивши вид транспортного засобу, переходять до встановлення моделі. Для цього поряд із зазначеними вище (база, колія) використовують такі ознаки, як ширина бігової частини протектора, малюнків протектора, зовнішній діаметр колеса.

Поряд з ідентифікаційними задачами за слідами ходової частини вирішують і задачі діагностичні: визначення спрямованості і режиму руху (факту гальмування, зупинки й ін.). Для цього можна використовувати наступні ознаки, що відображаються в слідах:

• малюнок протектора, що має елементи типу «ялинка», повинен бути звернений відкритою частиною убік руху;

• при русі транспортного засобу по сипучому ґрунті частки ґрунту розташовуються по обидва боки сліду колеса у виді віяла, кінці якого, що розходяться, спрямовані убік, протилежну руху;

• на асфальтовій дорозі при переїзді калюж, ділянок розсипаного сухого ґрунту в напрямку руху залишається слід вологи (пилу);

• краплі рідини (олія, гальмова рідина, вода), що падають під час руху, мають грушоподібну форму, звернені вузьким кінцем убік руху;

• при переїзді автомобілем лозин, друзок, гілок кінці останніх звернені убік руху;

• при русі по траві стебла її будуть прим’яті убік руху (за відсутності буксирування);

• камінь, втиснений у ґрунт у результаті переїзду, буде мати зазор у сліді з боку, протилежного напрямку руху;

• на ділянці повороту збільшується кут розбіжності коліс;

• східчастий рельєф у слідах положистою частиною сходинок звернений убік руху.

Деталі, що відокремилися, і частини, виявлені на місці події, використовуються для розшуку транспортного засобу, його ідентифікації, а також для визначення ділянки зіткнення, наїзду.

Об’єкти, що залишаються на місці події, можуть бути згруповані в такий спосіб:

1) осколки фарного скла, органічного скла й інших скляних складових частин транспортного засобу;

2) шматочки (частки) лакофарбового покриття;

3) уламки частин транспортного засобу;

4) складові частини чи кріпильні деталі окремих вузлів.

Сліди виступаючих частин транспортного засобу є слідами контактної взаємодії (слідами-відображеннями). Вони утворюються при зіткненні двох і більше автомобілів; при ударі по тілу (одягу) постраждалого (наїзд); при переїзді через тіло людини; при контакті транспортного засобу з об’єктами навколишнього оточення (стовпи, дерева, стіни, огородження і т. ін.).

При аналізі слідів зіткнення транспортних засобів виходять з того, що зіткнення можуть бути:

• зустрічні;

• попутні;

• кутові (рух під кутом друг до друга).

Різновидом перших двох є ковзне зіткнення бічними сторонами. При цьому транспортні засоби практично не змінюють напрямку (якщо різниця їхніх мас незначна). Різновидом кутового є перехресне зіткнення, тобто під прямим кутом (подовжні осі транспортних коштів, що зштовхнулися, перпендикулярні).

У залежності від виду зіткнення і розташовуються сліди. Вивчаючи їх, у першу чергу диференціюють сліди первинного і наступного контактів – зіткнення, перекидання і т.п.