8.2. Слідчий огляд документів

Огляд документів як самостійну слідчу дію виконують тоді, коли документ не було оглянуто й зафіксовано у протоколах тих слідчих дій, під час яких він був виявлений або поданий обвинуваченим, потерпілим чи свідком.

Завдання слідчого огляду документа:

• з’ясування характеру і призначення документа;

• аналіз зовнішнього вигляду і стану документа;

• вивчення змісту документа;

• аналіз реквізитів документа;

• вивчення матеріалів документа;

• виявлення ознак підробки

8.3. Способи внесення змін до змісту документів

Найпоширенішими способами внесення змін до змісту документів є:

• підчищення;

• травлення;

• змивання;

• дописки;

• вставки;

• заміна частин документа;

• підробка підпису;

• підробка відбитків печаток і штампів.

Підчищення – це механічне видалення з поверхні документа письмових і друкованих знаків, літер, штрихів, слів і символів за допомогою гумки, пемзи, гострих предметів.

Травлення – це руйнування чи знебарвлення барвника тексту документа хімічними реактивами (розчинами кислот, окислювачів). Суть травлення полягає в тому, що в результаті реакції барвника з речовиною, яку застосовують для травлення, утворюється нова сполука, котра має колір фону документа, тому її неможливо розрізнити неозброєним оком.

Змивання – це розчинення та вилучення барвника штрихів тексту з поверхні документа.

Дописки та вставки – це внесення змін до документа без його механічного пошкодження.

Заміна частин документа – це один із способів часткової підробки, який полягає в заміні аркушів, уклеюванні окремих ділянок або переклеюванні фотокартки.

Підроблення підпису – це його відтворення на документі копіюванням з оригіналу.

8.4. Техніко-криміналістична експертиза документів

Технічна експертиза документів поділяється на експертизу реквізитів документів і експертизу матеріалів документів.

Головними завданнями технічної експертизи реквізитів документів є:

• встановлення особливостей виготовлення друкарських засобів і їх відбитків;

• встановлення факту і способу внесення змін до документа (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фотокарток, літер та ін.);

• виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабо видимих або невидимих текстів (зображень) на різних матеріалах, а також текстів (зображень) на обгорілих та згорілих документах за умови, що папір, на якому вони виготовлені, не перетворився на попіл;

• встановлення типу, системи, марки, моделі та інших кваліфікаційних категорій друкарської техніки (друкарські машини, касові, телеграфні та інші буквено-цифрові апарати), а також ідентифікація цих засобів за відбитками їх знаків;

• ідентифікація печаток, штампів, факсиміле тощо за їх відбитками;

• ідентифікація засобів розмножувальної техніки за їх відбитками;

• ідентифікація компостерних знаків за просічками;

• ідентифікація приладів письма за штрихами;

• ідентифікація особи, яка надрукувала машинописний текст, намалювала і (або) вирізала зображення, за особливостями навичок виконавця;

• встановлення належності літер певному комплекту шрифту;

• визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються.

Експертизою матеріалів документів встановлюється рід, вид (інша класифікаційна категорія) матеріалів, на яких і за допомогою яких виконувався (виготовлювався) документ (папір, барвники, клейкі речовини та ін.), а також їх спільна родова (групова) належність.

Для ідентифікації печаток та штампів експертові направляються експериментальні зразки у вигляді п’яти – шести максимально чітких відбитків на білому гладкому папері, нанесених з різним натиском та з різною кількістю мастики, або самі печатки та штампи. Якщо відбиток, що досліджується, нанесено більше року до призначення експертизи, то потрібне також надання вільних зразків, оскільки у процесі експлуатації печатка могла зазнати змін.

Для ідентифікації касових апаратів експериментальні зразки повинні мати всі знаки чека, що досліджується. Як вільні зразки направляються чеки, які вибиті на даному апараті і мають якомога більше знаків досліджуваного чека. Важливо, щоб зразки і досліджуваний чек мали якомога менший розрив у часі їх виготовлення.

Для ідентифікації засобів розмножувальної техніки (матриць, стереотипів та ін.) повинні надаватися друкарські форми або виготовлені з їх допомогою експериментальні відбитки не менше ніж у п’яти примірниках.

Для ідентифікації особи, яка намалювала (вирізала) зображення, надаються вільні зразки у вигляді зображень, однотипних з досліджуваним (по можливості) та експериментальні – виконані особою, яка ідентифікується, по пам’яті і шляхом змальовування з оригіналу. До відбору зразків доцільно залучати експерта (спеціаліста).

Призначаючи експертизу з метою встановлення справжності бланка документа, як порівняльні зразки надаються бланки справжніх документів з такими ж поліграфічними даними (підприємство – виробник, рік видання, тираж, номер замовлення).

Для запобігання пошкодженням кожний з досліджуваних документів слід зберігати в окремому конверті; невеликі – в розгорнутому вигляді, а великі – згорнутими по наявних складках. Прошивати документи, робити на них будь-які надписи, підкреслювати або обводити фрагменти, які підлягають дослідженню, забороняється.