17.4. Тактика пред’явлення для впізнання людей

З урахуванням зафіксованих при допиті ознак зовнішності й умов, у яких упізнаючий спостерігав людину, слідчий приймає рішення про доцільність (недоцільності) упізнання. Не слід забувати, що неупізнання – не просто відсутність одного з доказів, а «протидоказ», якщо пред’являється людина, що дійсно скоїла злочин Дана особа буде використовувати факт свого невпізнання на всіх етапах слідства і судочинства.

Особливу увагу слід приділити тому. щоб упізнаючий не бачив того, хто впізнається, до того моменту, коли останній буде пред’явлений серед інших осіб. У противному випадку впізнання може бути визнано недостовірним.

Після підбору подібних осіб і запрошення понятих, починається провадження даної слідчої дії. Виклавши зміст і призначення проведеної дії, слідчий роз’ясняє кожному з присутніх його права й обов’язки. Потім тому, хто впізнається, пропонується зайняти будь-як місце серед осіб, які пред’являються для впізнання. Після цього до приміщення запрошується впізнаючий, якому пропонується відповісти на запитання: чи не впізнає він кого-небудь із пропонованих осіб і якщо впізнає, то за якими ознаками.

Слідчий, проводячи упізнання, завчасно повинен вирішити, наскільки можливо в ході цієї слідчої дії розголошувати дані, що стосуються вчиненого злочину. Не слід забувати, що при пред’явленні для упізнання присутнє не менш п’яти сторонніх осіб (двоє понятих і троє статистів). Ознайомлювати їх з фактичними обставинами справи небажано з розумінь тактики, а іноді й етики (по справах про зґвалтування). Тому доцільно порушувати питання в такій формі, щоб його зміст давав якнайменше інформації про самий злочин. Наприклад: «Чи не пізнаєте Ви серед пропонованих Вам осіб людини, про яку Ви давали показання при допиті такого-то числа?».

Докладно перераховані ознаки, за якими упізнана особа, заносяться до протоколу і згодом зіставляються з показаннями, що впізнаючий дав на попередньому допиті. Зіставлення ознак, викладених в обох документах, ступені їхньої деталізації дозволить надійніше оцінити вірогідність проведеного упізнання.

З метою безпеки впізнаючого пред’явлення може бути зроблене в умовах, що виключають візуальний контакт з тим, хто впізнається (наприклад, упізнання із затемненого приміщення, коли той, хто впізнається, і пропоновані з ним особи знаходяться в освітленій кімнаті, упізнання через скло з ізольованого приміщення). Поняті в подібних випадках повинні знаходитися разом із упізнаючим.

17.5. Тактика інших видів пред’явлення для впізнання

Підібрані для упізнання предмети розкладаються в присутності понятих у довільному порядку. Поруч з кожним об’єктом поміщають бирку з номером. При цьому повинні чітко вбачатися ознаки, про які говорив упізнаючий. Потім слідчий запрошує його і пропонує вказати на об’єкт, що він упізнає. Допустимо, щоб упізнаючий брав об’єкт у руки для кращого його огляду. У випадку впізнання в протоколі докладно, бажано дослівно, викладається, за якими ознаками впізнаний предмет. До протоколу можуть бути долучені фотознімки пред’явлених об’єктів. Це дозволить при оцінці вірогідності упізнання судити про те, наскільки подібні були пропоновані об’єкти і наскільки специфічні ознаки, за якими здійснене упізнання.

У слідчій практиці іноді виникає необхідність пред’явити для упізнання викрадених домашніх тварин (корів, овець, кіз, коней і т. ін.), а також породистих собак і кішок. У подібних випадках при допиті, що передує упізнанню, власник тварини повинен указати її породу, стать, вік, масть. Масть (офарблення) описується особливо докладно: відзначається переважне фарбування, а також ділянки, що відрізняються за кольором, їхні розміри, форма, локалізація. У протоколі допиту відзначаються також ознаки, що мають значення особливих прикмет. До них відносяться різні клейма (знаки тавра), мітки, дефекти копит (тріщини, нарости, форма і вид підків), форма, розміри, стан рогів й ін. Пред’явлення провадиться в групі подібних тварин. При цьому рекомендується звертати увагу, як поводиться тварина стосовно впізнаючого – як до чи хазяїна ні. Після упізнання може бути проведена зооветеринарна експертиза для підтвердження ознак, зазначених хазяїном, – порода, вік й ін. Варто визнати можливим пред’явлення для упізнання такої частини забитої тварини, як шкіра. У цих випадках об’єкт також повинен пред’являтися в числі подібних.