Питання для самоконтролю

1. Як Ви розумієте поняття «організація розслідування злочинів»? Що воно в себе включає?

2. Дайте визначення планування розслідування.

4. Які елементи планування розслідування?

5. Форми планування розслідування.

6. Дайте визначення криміналістичної версії.

7. Які види криміналістичних версій Ви знаєте?

Питання для самостійного вивчення

1. Принципи організації розслідування злочинів.

2. Історія вчення про криміналістичну версію.

Тема 13. Тактика слідчого огляду і освідування

13.1. Поняття та види слідчого огляду

У відповідності зі ст. 190 КПК України слідчий провадить огляд з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з’ясування обстановки злочину, а також інших обставин, що мають значення для справи.

Сутність слідчого огляду полягає в тому, що слідчий за допомогою органів відчуття переконується в існуванні та характері фактів, що мають доказове значення. Слідчий огляд – процесуальна дія, під час якої слідчий за участю вказаних у законі осіб виявляє, безпосередньо сприймає, досліджує, оцінює і фіксує стан, властивості та ознаки матеріальних об’єктів з метою виявлення фактичних даних, що мають значення для встановлення істини по справі.

Відповідно до закону огляд повинен провадитися слідчим особисто у присутності не менше двох понятих. Слідчий вправі залучити до участі в огляді обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка, захисника. У необхідних випадках можна запросити відповідного спеціаліста. При огляді трупа залучення судово-медичного експерта, а у разі неможливості його участі – іншого лікаря, є обов’язковим.

Слідчий огляд може бути класифікований за різними підставами:

1. За послідовністю проведення:

• початковий;

• повторний.

2. За обсягом:

• основний;

• додатковий.

3. За об’єктом дослідження:

• огляд місця події (місця злочину);

• огляд трупа (зовнішній огляд трупа на місці його виявлення);

• огляд предметів;

• огляд документів;

• огляд транспортних засобів;

• огляд тварин;

• огляд ділянок місцевості і приміщень, що не є місцем події;

• освідування (огляд тіла живої людини).

13.2. Організація і тактика огляду місця події

Огляд місця події – одна з найбільш складних слідчих дій. Крім того, це невідкладна слідча дія. Відповідно до ст. 190 КПК України огляд місця події у випадках, що не терплять зволікання, можна провадити до порушення кримінальної справи. В цих випадках, при наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події.

Місце події – це приміщення або місцевість, де вчинено злочин або де є матеріальні сліди, пов’язані з подією злочину.

Місце злочину і місце події – поняття, які не завжди співпадають: місце події – поняття більш широке, бо воно пов’язане з виявленням матеріальних змін, що мають відношення до події злочину; місце злочину – це місце вчинення злочинного наміру, яке спричинило певні матеріальні зміни (наявність слідів злому, взуття, крові та ін.).

Метою огляду місця події є:

• виявлення слідів злочину і речових доказів;

• з’ясування обставин події;

• висунення версій про подію злочину і його учасників;

• отримання даних про осіб, які могли сприймати вчинення злочину, з метою організації оперативно-розшукових заходів і слідчих дій.

Р.С. Бєлкін визначає три етапи огляду місця події: підготовчий, робочий та заключний.

Підготовчі дії, пов’язані з оглядом місця події, поділяються на дві частини: дії до виїзду на місце події і дії після прибуття на місце.

Підготовчі дії до виїзду на місце події полягають у тому, що слідчий має:

• уточнити характер події згідно з повідомленням, що надійшло;

• вжити заходів (через органи міліції або адміністрацію установи) щодо охорони місця події та надання допомоги потерпілим;

• вжити заходів щодо безпеки громадин на ділянках, які межують з місцем події;

• перевірити готовність науково-технічних засобів;

• вирішити питання щодо транспортах засобів, які необхідні для виїзду на місце події;

• визначити коло осіб, які братимуть участь в огляді, згідно з характером злочину (судово-медичний експерт, експерт-криміналіст, інспектор ДАІ, кінолог тощо);

• вирішити питання про запрошення понятих, особливо у випадках, коли місцем події є віддалена місцевість або огляд відбувається у нічний час.

Якщо слідчий вважає за потрібне, він може запросити для участі в огляді потерпілого, який здатний допомогти з’ясуванню обставин події, а також надати допомогу у виявленні слідів і речових доказів.

Після прибуття на місце події слідчий вживає таких заходів:

• упевнюється у наданні допомоги потерпілому;

• проводить коротке опитування свідків;

• дає розпорядження працівникам міліції щодо проведення необхідних оперативно-розшукових заходів (переслідування «за гарячими слідами», встановлення очевидців);

• усуває з місця події сторонніх осіб;

• визначає функції кожного учасника огляду і роз’яснює їм їх права та обов’язки.

Після закінчення цих дій слідчий приступає безпосередньо до огляду, тобто робочого етапу ОМП.

Огляд місця події передбачає обрання методів, які визначають його послідовність. До таких традиційно належить концентричний (від периферії до центра) та ексцентричний метод (від центра до периферії). Фронтальний (лінійний) метод застосовується під час огляду значних площ, де місце події пов’язано з великим числом і розосередженістю слідів і речових доказів. Для огляду місця події можуть бути обрані й інші методи, зокрема, уявне розбиття місця на квадрати, сектори або інші частини, зручні огляду приміщень чи ділянок місцевості. Методи огляду можуть бути і комбінованими, залежно від ситуації огляду, а також комплексу слідів і речових доказів, які виявлені під час огляду.

Власне тактика робочого етапу огляду втілюється у кількох послідовно здійснюваних стадіях: оглядовій, статичній і динамічній.

Під час оглядової стадії слідчий здійснює такі дії: визначає межі огляду, його оптимальний метод відповідно до ситуації, проводить орієнтовну і оглядову фотозйомку.

Статична стадія огляду передбачає огляд без порушення обстановки, окремих слідів і речових доказів. Слідчий пересувається по місцю події, фіксуючи свою увагу на розташуванні окремих об’єктів огляду з метою вибору тих з них, які, за його припущенням, можуть мати відношення до події злочину.

Найбільш відповідальною є динамічна стадія, під час якої детальному вивченню підлягають сліди і речові докази.

Аналіз обставин події, слідів і речових доказів, визначення їх причинно-наслідкових зв’язків дають змогу виявити так звані негативні обставини, тобто такі, що суперечать уявленням про закономірний розвиток подій. Так, наявність значного числа ран на трупі і відсутність крові є негативною обставиною, яка свідчить про те, що злочин було вчинено в іншому місці, а труп перенесено. Негативні обставини за своїм характером можуть бути поділені на дві групи: пов’язані з відсутністю слідів, які у зв’язку з аналізом обставин мають бути, і пов’язані з наявністю слідів у разі, коли природний перебіг подій не передбачає їх.

Залежно від характеру відображення злочину на місці події можна уявити ситуації, коли подія злочину:

• має дійсне відображення;

• не має повного відображення;

• не знаходить свого явного відображення;

• має фальшиве відображення.

Кожній з названих ситуацій огляду місця події відповідає найдоцільніша система тактичних прийомів.

Система тактичних прийомів при дійсному відображенні події злочину охоплює:

• зіставлення первинних даних і обстановки місця події з метою виявлення слідів злочину;

• аналіз окремих слідів на місці події;

• моделювання події, яка відбулася.

Система тактичних прийомів при неповному відображенні події злочину включає такі прийоми:

• аналіз окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування;

• використання уявної реконструкції окремих елементів події;

• моделювання з метою відтворення події, яка відбулася;

• зіставлення модельованої події і реальної картини місця події.

Система тактичних прийомів при відсутності явного відображення події злочину охоплює такі прийоми:

• зіставлення первинних даних з інформацією місця події;

• залучення до участі в огляді осіб, які повідомили про злочин;

• аналіз ознак знищення слідів;

• аналіз іншої інформації місця події та її зіставлення із встановленими фактами.

Заслуговує на увагу використання системи тактичних прийомів при фальшивому відображенні події злочину. Така система повинна бути спрямована на виявлення негативних обставин, що несуть у собі інформацію не про істинну подію, а про дані, які порушують природне співвідношення причини і слідства, – про інсценування злочину. Ця система прийомів може бути запропонована у вигляді зіставлення:

• інформації місця події з традиційним, природним ходом події;

• інформації місця події з типовими аналогами;

• слідів (предметів) з довідковими даними;

• слідів (предметів), виявлених на місці події, між собою;

• даних місця події з доказами, точно встановленими у справі.

На заключному етапі огляду місця події фіксуються його результати. Основним способом фіксації результатів огляду місця події є складання протоколу. Способами фіксації також є складення планів (схематичних чи масштабних), фотозйомка та відеозапис.

Складання протоколу огляду місця події вимагає додержання певних вимог. Протокол має бути повним, містити детальний опис окремих слідів, інших обставин злочину.

Протокол огляду місця події складається з трьох частин:

• вступної;

• описової;

• заключної.

Додатками до протоколу огляду місця події можуть бути плани та схеми.