Питання для самоконтролю

1. Що означає поняття «криміналістичне документознавство»?

2. Дайте визначення реквізитів документа.

3. Що таке підроблений документ?

4. Охарактеризуйте найпоширеніші способи внесення змін до змісту документів.

5. Які головні завдання техніко-криміналістичної експертизи документів?

Питання для самостійного вивчення

1. Правила поводження з документом як речовим доказом.

2. Підробка відбитків печаток і штампів.

3. Прийоми криміналістичного дослідження документів.

Змістовий модуль 2 Тема 9. Криміналістичне дослідження письма та почерку

9.1. Поняття судового почеркознавства

Судове почеркознавство – це окремий розділ криміналістики, який вивчає письмо як джерело інформації, що стосується його автора, та інші фактори, які цікавлять попереднє слідство та суд.

Судове почеркознавство оперує поняттями «письмо», «почерк», «навичка», «ознака».

Письмо – це засіб фіксування думки людини за допомогою системи спеціально створених умовних знаків – алфавітів (абеток).

Письмо має дві сторони – змістову (семантичну), яка називається писемною мовою, і графічну (технічну), тобто графіку виконання літер, знаків, символів – почерк.

Писемна мова – це змістове значення тексту, виконаного (написаного) на матеріальному носії (папері, дереві) мовними засобами, які застосовують для його відображення.

Розрізняють письмо літерне, цифрове та символьне.

Почерк є системою рухів, які людина здійснює під час виконання знаків, літер. Це технічна сторона письма, зафіксована в рукописі система звичайних рухів, в основі формування якої лежить письмово-рухова навичка, тобто рух (дія), який характеризується високим ступенем засвоєння та відсутністю поелементної свідомої регуляції.

9.2. Дослідження буквеного письма і підписів

Вивчення особливостей письмово-рухових навичок практично здійснюється за допомогою ідентифікаційних ознак. У теорії судового почеркознавства вони подані у вигляді системи загальних і окремих ознак. До загальних ознак належать ті, що характеризують рухові навики в цілому і виявляються протягом усього рукопису. Це ознаки просторової орієнтації рухів у процесі письма і загальні ознаки власне почерку. Окремі ознаки відбивають особливості рухів у письмових знаках, їхніх елементах і штрихах, у сполученнях літер і цифр.

Загальні ознаки почерку:

• ступінь виробленості;

• ступінь конструктивної складності;

• переважний напрямок рухів;

• переважна форма рухів

• темп письма;

• розмір письмових знаків;

• прогін письмових знаків;

• нахил письмових знаків;

• зв’язність письмових знаків;

• натиск письмових знаків.

Ступінь виробленості – одна з найбільш складних і інформативних загальних ознак. Він характеризує рівень розвитку письмової навички як високий, середній або низький.

Конструктивна складність почерку визначається по тому, які рухи переважають в ньому: прості, складні, ускладнені чи спрощені. Прості рухи – це ті, що близькі до прописів. У складних письмові знаки містять збільшену кількість штрихів, петльових з’єднань, «прикрас» у вигляді завитків, петель, подовжених елементів, а в спрощених – утрату штрихів або елементів, як би «вирівнювання» елементів, наявність прилеглих з’єднань, уривчасті штрихи.

Переважний напрямок рухів може бути:

• право-окружним (m-образним);

• ліво-окружним (ш-образним);

• таким, що приводить (до того, хто пише);

• таким, що відводить (від того, хто пише).

Переважна форма рухів може бути:

• округлою;

• прямолінійною;

• кутастою.

Темп письма визначається як :

• швидкий;

• середній;

• повільний;

• у випадках навмисної зміни почерку (автопідробка, імітація) – уповільнений (із слідами необґрунтованих припинень і тремтіння пишучого приладдя, підмалювань штрихів тощо).

Розмір письмових знаків може бути;

• малим (при висоті до 2 мм);

• середнім (при висоті 2 – 4 мм);

• великим (при висоті 4 мм і більше).

Прогін почерку визначається відношенням протяжності інтервалу між літерами до їхньої висоти. Він може бути:

• середнім, якщо інтервал дорівнює висоті;

• великим, якщо інтервал більше висоти (розмашистий почерк);

• малий, якщо інтервал менше висоти (стислий почерк).

Ступінь зв’язності літер у почерку залежить від кількості безперервно виконаних літер у словах. Велика зв’язність припускає суцільне написання шести і більше літер у переважній більшості слів тексту, середня – чотирьох – п’яти літер, мала – двох – трьох у більшості слів. Іноді в почерку всі літери в переважній більшості слів виконуються роздільно, не сполучені між собою. Такий почерк характеризується як незв’язний.

Нахил письмових знаків визначається положенням поздовжніх осей літер. Почерк може бути з правим нахилом, з лівим нахилом, без нахилу і зі змішаним нахилом. Ця ознака нестійка.

Натискування може бути сильним, середнім або слабким. Ця ознака також нестійка, змінюється частіше при письмі в незвичних умовах.

Окремими ознаками є:

• форма рухів при виконанні елементів літер (наприклад, надрядкової частини літери «б» – завиткова),

• напрямок рухів при виконанні елементів літер (наприклад, у другому елементі літери «р» – лівоокружне);

• кількість рухів при виконанні елементів літер (наприклад, при виконанні другого елемента літери «к» – два рухи);

• розташування точки початку рухів (наприклад, у літері «в» – зліва, низьке);

• розташування точки закінчення рухів;

• співвідношення розміру штрихів у букві;

• співвідношення розміру букв у слові;

• співвідношення верхніх і нижніх закінчень штрихів;

• співвідношення нахилів штрихів у буквах

• співвідношення нахилів букв у словах;

• місце положення натиску;

• форма і темп початку і закінчення штрихів і ін.

Поширеними об’єктами судово-почеркознавчої експертизи є підписи.

Підпис – це вироблений людиною особистий посвідчувальний знак. У підписах розрізнюються три види транскрипції:

• літерна (складається з літер прізвища, інколи з ініціалами);

• умовна або штрихова (літер немає, є лише умовні штрихи з розчерком або без нього);

• змішана (складається з літер і штрихів із розчерком або без нього).

Транскрипція залежить від особи, що виробляє свій підпис шляхом тренування. Нерідко, уже в процесі практики, в людини з’являється декілька варіантів підпису.

У структурі підпису вирізняються:

• монограма з ініціалів і першої літери прізвища;

• середня частина;

• розчерк.

Монограма і розчерк є не завжди.