14.2. Зміст тактики допиту

Підготовка до допиту включає:

• збирання вихідних даних;

• тактичне забезпечення;

• вибір моменту і місця, визначення способу виклику на допит;

• технічне забезпечення.

Під час допиту використовуються різноманітні тактичні прийоми:

• постановка тих чи інших запитань;

• пред’явлення речових і письмових доказів;

• оголошення показань інших осіб;

• допит на місці події;

• роз’яснення суті наслідків вчиненого злочину;

• переконання у необхідності надання допомоги органам розслідування тощо.

У теорії криміналістики існує певна класифікація запитань, які можуть бути задані допитуваному:

1. За своєю спрямованістю:

• основні (спрямовані на з’ясування головних відомостей у справі);

• доповнюючі (це питання, що задаються з метою заповнити отримані показання, ліквідувати наявні в них пробіли. Вони можуть бути спрямовані на деталізацію показань, наприклад; «Ви сказали, що були в кіно. Який фільм Ви дивилися і чи були Ви в кіно до кінця сеансу?»).

2. Відповідно до цільового призначення:

• уточнюючі (також можуть бути задані з метою деталізувати показання, але частіше – для конкретизації отриманих відомостей. наприклад: «Ви показали, що ніж лежав біля трупа. Чи не можете сказати, з якої сторони і на якій відстані від трупа лежав ніж?»);

• нагадуючі (мають на меті оживити пам’ять допитуваного, викликати в ній ті чи інші асоціації. Питань, що нагадують, звичайно задається небагато, щоб сприяти процесу послідовного пригадування. Наприклад, знаючи, що подія відбулася в день народження допитуваного, про що той забув, слідчий запитує: «Як Ви відзначали свій день народження цього року?», «Що Ви робили після того, як розійшлися гості?», «У якому місці парку Ви гуляли?», «Чому Ви пересіли на інший ослін?», «Коли ж, отже, Ви вперше побачили обвинувачуваного Іванова?»);

• контрольні (задаються з метою перевірити отримані показання чи одержати дані для такої перевірки, наприклад: «На підставі чого Ви затверджуєте, що всі, про що Ви розповіли, відбулося 15 вересня?»);

• викривні (покликані розкрити неправду, очевидну для слідчого. Їхня постановка пов’язана звичайно з пред’явленням допитуваному достовірних доказів, що спростовують його показання. Таке питання, як правило, складається з двох частин. У першій фіксується пред’явлення допитуваному того чи іншого доказу, друга містить пропозиція пояснити цей доказ чи пов’язані з ним обставини: «Вам пред’являється висновок дактилоскопічної експертизи про те, що на склі, що лежить на столі в квартирі потерпілого Іванова, виявлені відбитки пальців Вашої правої руки. Яким чином вони там виявилися, якщо Ви затверджуєте, що ніколи не були в квартирі Іванова?»).

Нагадуючі питання треба відрізняти від навідних, тобто таких, формулювання яких містить у собі відповідь, бажану для запитувача: «Чи був на Іванову в той вечір сірий плащ з металевими ґудзиками?» У силу того, що навідні питання впливають на допитуваного, орієнтують його в тому, яку відповідь хотів б почути від нього слідчий, і тому можуть перешкодити встановленню істини, вони заборонені законом.

Під час допиту як тактичний прийом застосовується пред'явлення доказів. Криміналістична тактика передбачає певні способи пред’явлення доказової інформації. Найбільш доцільною є класифікація способів пред’явлення доказів за декількома підставами :

1. За характером використання доказів у розслідуванні:

• пред’явлення доказів на одному допиті;

• пред’явлення доказів у ході низки допитів однієї особи.

2. За характером взаємозв’язку доказів у кримінальній справі:

• роздільне пред’явлення одиничних доказів;

• пред’явлення комплексу взаємопов’язаних доказів;

• пред’явлення всієї системи доказів.

3. За характером демонстрації доказів на допиті:

• згадування про наявні докази на допиті;

• перерахування доказів, що мають місце, із зазначенням джерел їх походження;

• показ доказів допитуваному не повністю, мимохідь;

• надання допитуваному можливості розглядати, вивчати докази;

• підкреслена демонстрація ознак об’єкта, що пред’являється.

4. За характером послідовності пред’явлення доказів:

• пред’явлення доказів у послідовності «зростання сили»;

• пред’явлення доказів у послідовності «зменшення сили».

5. За характером додаткових умов, що підсилюють вплив на допитуваного:

• несподіване пред’явлення доказів;

• пред’явлення доказів після попереднього з’ясування обставив, які пов’язані з ними;

• пред’явлення доказів і роз’яснення їх значення у кримінальній справі;

• використання науково-технічних засобів для роз’яснення допитуваному особливостей доказів, що пред’являються;

• супроводження пред’явлення доказів описом передбачуваного ходу розслідуваної події та її обставин.

Використання тактичних прийомів у процесі допиту повинно мати не хаотичний характер, а логічну доцільність їх реалізації. Тактичні прийоми можуть бути упорядковані відповідно до ситуації допиту.

Дослідження типових ситуацій допиту дозволяє встановити такі їх види:

• повідомлення правдивих показань;

• добросовісна помилка допитуваного;

• суперечності у показаннях допитуваного;

• відмова від дачі показань;

• повідомлення неправдивих показань.

Побудова і використання систем тактичних прийомів допиту залежать не тільки від ситуаційної обумовленості, а й від мети допиту, його виду, процесуального становища допитуваного та інших чинників.

Можна запропонувати системи тактичних прийомів, що мають за мету:

• встановлення психологічного контакту з допитуваним;

• спонукання його до дачі показань;

• уточнення свідчень і усунення в них суперечностей;

• актуалізацію забутого в пам’яті допитуваного;

• викриття неправди;

• усунення перекручень при добросовісній помилці допитуваного.

Після використання системи тактичних прийомів, спрямованої на встановлення психологічного контакту з допитуваним, можливо виникнення двох видів ситуацій: безконфліктної або конфліктної.

Безконфліктні ситуації:

• повідомлення достовірних показань допитуваним;

• виникнення перекручень у показаннях;

• виникнення суперечностей у показаннях;

• неможливість повідомлення певної інформації внаслідок забування окремих моментів.

Конфліктні ситуації передбачають наявність двох ситуацій:

• відмови допитуваного від показань;

• повідомлення неправди у показаннях.

До кожної із запропонованих ситуацій рекомендується відповідна система тактичних прийомів.