Питання для самоконтролю

1. Що таке трасологія? На яких принципах вона базується?

2. Дайте класифікацію слідів у трасології.

3. Що таке дактилоскопія? На яких особливостях будови шкіри людини базуються положення дактилоскопії?

4. Які види слідів ніг Ви знаєте? Що таке доріжка слідів? Яке її зачення?

5. Дайте класифікацію знарядь злому.

6. Які види слідів злому Ви знаєте? Де вони можуть бути виявлені?

7. Назвіть та опишіть основні види слідів транспортних засобів, які досліджуються трасологією.

8. Як за слідами транспортних засобів можна визначити спрямованість і режим руху?

9. Перерахуйте основні підвиди трасологічної експертизи.

10. Які головні завдання дактилоскопічної експертизи?

11. Які головні завдання експертизи слідів ніг людини та її взуття?

12. Які головні завдання експертизи слідів злому, інструментів та засобів виробництва масових виробів?

13. Які головні завдання експертизи замикальних та запобіжних (контрольних) пристроїв?

14. Які головні завдання транспортно-трасологічної експертизи?

Питання для самостійного вивчення

1. Основні особливості (деталі) будівлі папілярних візерунків.

2. Пороскопія та еджескопія.

3. Методи виявлення слідів пальців рук.

4. Інші сліди людини.

5. Сліди-предмети.

6. Встановлення цілого за частинами.

Тема 6. Криміналістична габітологія

6.1. Поняття та класифікація ознак зовнішності людини

Учення про ознаки зовнішності людини, їх матеріальні та ідеальні відображення, методи та засоби їх фіксації й використання для встановлення фактів, які відіграють важливу роль у розкритті та розслідуванні злочинів, називається криміналістичною габітологією, або габітоскопією. Термін «габітоскопія» (від лат. habitus – зовнішність, skорео – розглядати) запровадив у науковий обіг В.А. Снєтков.

Під зовнішнім виглядом людини розуміється сукупність зорово сприйманих зовнішніх даних.

Передумовами використання габітоскопії в криміналістичній практиці є:

• неповторність (індивідуальність) зовнішнього вигляду кожної людини, відмінність її зовнішності від зовнішності інших осіб, що визначається складністю зовнішнього вигляду людини, величезною кількістю ознак зовнішності і їхніх варіантів; навіть якщо розглядати тільки риси особи, можна нарахувати понад сто видів ознак, що відносяться до різних частин особи;

• відносна стійкість ознак зовнішності, оскільки багато анатомічних ознак зовнішності тісно зв’язані з кістково-хрящовою структурою; форма голови, контури особи, висота, ширина, положення і контур чола, ступінь виразності надбрівних дуг і багато інших ознак особи обумовлюються будівлею черепа;

• властивість зовнішності запам’ятовуватися в різних відображеннях, пам’яті людей.

Елемент зовнішності – це будь-яка виділена в процесі спостереження, вивчення частина людського вигляду. Як правило, це відособлені анатомічні органи і чи області прояви різних функцій людини (наприклад, ніс, рот, очі і т.д.).

Ознаки зовнішності – це особливості зовнішнього вигляду людини в цілому чи окремих його елементах.

Ознаки зовнішності класифікуються наступним чином:

1. За природою:

• постійні (властиві людині протягом усього життя при його нормальному розвитку);

• тимчасові (можуть виникати і зникати протягом життя людини);

• необхідні (притаманні певній етнічній групі чи статі – вуса, борода в чоловіків, коси в жінок);

• випадкові (виникають через певні обставини);

• природні (характеризують різні етапи розвитку людського організму – молочні чи постійні зуби);

• штучні (з’являються як результат зміни зовнішності – шрами, рубці, татуювання).

2. За обсягом:

• загальні (характеризують людину в цілому);

• окремі або детальні (характеризують певний елемент зовнішності людини).

3. За ідентифікаційним значенням:

• групові (характеризують певну групу осіб – однаковий зріст, одна національність, однаковий вік тощо);

• індивідуальні (характеризують певну особу).

4. За умовами прояву:

• статичні (є постійними – колір волосся, очей);

• динамічні (характеризують людину як живу динамічну систему – хода, міміка, жестикуляція тощо).

5. У залежності від ступеня зв’язку з особистістю:

• власні (це елементи й ознаки зовнішності людини, що проявляються у процесі її життєдіяльності, їх поділяють на загально-фізіологічні, анатомічні та функціональні (за Є. Зуєвим); загально-фізичні, анатомо-морфологічні та функціональні (за Ю. Дубягіним); анатомічні та функціональні (за І. Пантелєєвим); особливі прикмети та помітні ознаки);

• супутні (це предмети одягу, що перебувають у постійному користуванні особи в момент її відображення (куртка, піджак, брюки, плаття, головний убір, взуття), а також носильні речі (портфель, дипломат, парасолька, сумка, годинник, окуляри, сережки, каблучки, запальнички, слухові апарати тощо).

Загальнофізиологічні ознаки – це загальні біологічні, соціально-територіальні та популяційні особливості людини. До них належать ознаки загальнофізичні (стать, вік) і демографічні, що характеризують певну расу, національність, народність, етнічну групу чи іншу популяцію, яка живе на певній території.

Анатомічні (анатомо-морфологічні, статичні) ознаки – це особливості зовнішньої будови тіла та скелета людини. Ознаки, які підлягають опису та дослідженню, інколи називають елементами зовнішності. Індивідуальність зовнішнього вигляду проявляється насамперед у неповторній сукупності форм, розмірів і особливостей частин тіла. Ці ознаки відносно сталі, особливо ознаки обличчя, тому відіграють важливу роль у процесі впізнання та ототожнення особи. До анатомічних ознак належать зріст, загальна будова тіла, форма голови, лоба, брів, носа, губ, рота, вид і колір волосся, обличчя, носа та інших частин тіла.

Функціональні (динамічні) ознаки є загальними; як зазначалося, вони характеризують людину як живу динамічну систему. Функціональні ознаки проявляються насамперед у русі. До функціональних ознак належать хода, міміка, жести, мова, голос, спосіб поведінки, навички злочинної професійної діяльності (способи злому, відкривання замків, проникнення у сховище, вчинення вбивства).

Особливі прикмети – це особливості зовнішності, що рідко зустрічаються й різко вирізняють одну людину з-поміж інших через їх неповторність і незвичність. До них належать невідповідності розміру окремих частин тіла (рук, ніг, голови, носа, вух тощо); кольорові аномалії, тілесні нарости, шрами, татуювання, викривлення хребта, горб, родимки, бородавки, особливості ходи, жестикуляції, мови, голосу тощо.

Особливі прикмети можуть бути помітні, тобто такі, що очевидно спостерігаються, кидаються в очі. У такому разі їх називають помітними ознаками. Вони, як правило, розташовані на відкритих частинах тіла, тому з першого погляду привертають увагу незвичайністю (форма, розмір, колір). Помітні ознаки дають змогу одразу ж вирізнити окрему особу з групи людей.

Особливі прикмети й помітні ознаки в свою чергу поділяються на анатомічні (статичні) та функціональні (динамічні) .