Питання для самоконтролю

1. Дайте поняття зброї і боєприпасів.

2. Які види зброї Ви знаєте?

3. Що таке криміналістичне зброєзнавство?

4. Дайте визначення балістики та судової балістики.

5. Які критерії для визначення зброї як вогнепальної?

6. Дайте класифікацію ручної вогнепальної зброї.

7. Які основні частини вогнепальної зброї?

8. Як визначається калібр вогнепальної зброї?

9. Охарактеризуйте основні види ручної стрілецької зброї.

10. Що таке патрон? З чого він складається?

11. Які основні та додаткові сліди пострілу Ви знаєте?

12. Що таке штанцмарка?

13. Які основні частини вибухових пристроїв саморобного виготовлення?

14. Дайте визначеня холодної зброї. Які її основні ознаки?

15. Перелічіть відомі Вам види холодної зброї.

16. Які головні завдання балістичної експертизи?

17. Які головні завдання експертизи вибухових пристроїв?

18. Які головні завдання експертизи вибухових речовин і продуктів вибуху (пострілу)?

19. Які головні завдання експертизи холодної зброї?

Питання для самостійного вивчення

1. Особливості вилучення зброї та боєприпасів.

2. Особливості вилучення предметів зі слідами пострілу.

3. Визначення вхідного отвору, направлення польоту снаряда та місцезнаходження того, хто стріляв за слідами пострілу.

Тема 8. Криміналістичне документознавство

8.1. Поняття і завдання техніко-криміналістичного дослідження документів

Термін «документ» походить від лат. «dосumеntum» - свідчення, доказ чого-небудь. У широкому розумінні документ – це матеріальний об’єкт, на якому у той чи інший спосіб зафіксовано інформацію щодо певних фактів. Це поняття поширюється на письмові акти та документи, кіно- та відеодокументи, креслення, схеми, перфокарти, телеграфні та телетайпні стрічки, магнітні стрічки-фонодокументи, кодові тексти комп’ютерів, машинописні тексти, які засвідчують будь-який факт, явище, подію.

Документи різняться за формою (розміром, наявністю певних реквізитів, захисних засобів, відбитків печаток і штампів, матеріалом) та змістом і поділяються на такі:

1. За юридичною природою:

• справжні;

• підроблені.

2. За призначенням:

• ті, що засвідчують певні факти чи права;

• ті, що містять певну інформацію довідкового та іншого характеру;

3. За джерелом походження:

• офіційні, що походять від державних органів, установ, підприємств, організацій;

• ті, що походять від підприємств, установ, організацій і фірм інших форм власності;

• приватні, що виходять від приватних осіб;

4. За способом виготовлення:

• рукописні;

• друковані;

• виготовлені друкарським та іншими поліграфічними способами;

5. За походженням:

• оригінали;

• копії.

Обов’язкові відомості, які повинні міститися в документі для визнання його дійсним, називаються реквізитами (від лат. requisitum – потрібне, необхідне).

Такими відомостями, як правило, є:

• найменування документа;

• дата складання документа;

• номер документа;

• назва й адреса підприємства (організації), що складала документ;

• сторони, які беруть участь у здійсненні операції;

• зміст здійснюваної угоди;

• підстава для здійснення операції;

• одиниці виміру і обсяг операції (у натуральному і вартісному виразі);

• підписи відповідальних (посадових) осіб;

• відтиски печаток та штампів.

Відсутність одного або кількох реквізитів у випадках, передбачених законом, спричинює недійсність або суперечність документа.

Підробка документа може бути:

• повною (виготовлення цілком підробленого документа);

• частковою (внесення до справжнього документа змін).

Відповідно в юридичній практиці розрізняють два види підробки:

• інтелектуальна, коли викладені в документі відомості не відповідають дійсності (наприклад, виготовлення документа від імені не існуючої організації);

• матеріальна, коли провадиться внесення змін у справжній документ шляхом дописки, підчищення, травлення і т. ін. чи цілком виготовляється підроблений документ.