29.1. Поняття та особливості криміналістичної характеристики злочинів, скоєних організованими групами

Існування організованих злочинних формувань обумовлено доцільністю здійснення спільної діяльності (здійснення злочинів) у групі, конформністю її учасників, розподілом ролей і суворою ієрархією учасників, підтримкою дисципліни, наявністю лідера, внутрішньогруповою «ідеологією», використанням засобів «заохочення» і «покарання», створенням кримінальних правил поведінки.

Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп (ст. 28 КК України).

Загальними ознаками, за якими можна визначити, що ми маємо справу з організованою злочинною групою, є:

• стійкість;

• планування злочинної діяльності;

• наявність ієрархічної структури.

При подальшому розвитку організована злочинна група починає ускладнюватися, у неї з'являються додаткові ознаки, такі, як:

• створення всіляких «кас», тобто концентрація загальних грошових коштів з наступним їхнім використанням для розширення злочинної діяльності, підкупу посадових осіб, надання допомоги членам свого злочинного співтовариства;

• досить вузька спеціалізація своїх членів і диференціація їх функцій;

• розширення сфер діяльності з одночасним прагненням до їх монополізації;

• установлення зв'язків з корумпованими посадовими особами державних установ і правоохоронних органів;

• створення власних структур «розвідки» і «контррозвідки», найчастіше під видом легальних охоронних структур, з метою активної протидії правоохоронним органам, дискредитації їхніх співробітників, уведення до них «своїх людей»;

• поява власної злочинної ідеології, заохочення твердої внутрішньої дисципліни і введення санкцій за її порушення;

• концентрація влади в руках керівника;

• відмінна озброєність та ін.

Злочинна діяльність організованих груп у багатьох випадках залишається латентною. Таке положення обумовлене протидією розслідуванню зацікавлених осіб (у тому числі і прихованням злочинів).

Криміналістична характеристика злочинів, які вчиняються ОЗГ, об'єднує дві взаємопов'язані системи даних:

1) криміналістичну характеристику певних видів злочинів, вчинених ОЗГ, з виділенням основного напряму злочинної діяльності такої групи;

2) криміналістичну характеристику ОЗГ як організованого злочинного формування.

Структура ОЗГ (як основна ознака) будується на кримінальному професіоналізмі, кримінальній кооперації, інформованості, системі конспірації, організації внутрішньої та зовнішньої безпеки.

Тривалість функціонування ОЗГ виявляється у певних ознаках: згуртованості, стійкості, постійності злочинного спілкування, нейтралізації соціального контролю, мінімізації ризику, приховуванні слідів злочину та ін.

Корислива спрямованість діяльності ОЗГ – одна з цільових і мотиваційних її ознак – виявляється у використанні для вчинення злочинів легального (у вигляді кредиту та ін.) і кримінального капіталу; максималізації доходу; у виборі і монополізації найбільш доходних сфер підприємництва та кримінального бізнесу; легалізації кримінальних доходів та ін.

Спрямованість (профіль) злочинної діяльності ОЗГ характеризується загальною метою отримання великих кримінальних доходів і конкретизується сферами їх добування, виявленням кримінальних інтересів, які можуть розмежовуватись на: внутрішні (регіональні і міжрегіональні), зовнішні (зарубіжні), змішані (на базі створення спільних виробництв, комерційних, посередницьких фірм тощо); найбільш доходні і перспективні галузі виробництва, торгівлі, сфери побутового, технічного обслуговування; різні види кримінальної діяльності (наркобізнес, торгівля зброєю, крадіжки автомобілів та ін.). Вибір напрямку злочинної діяльності, з одного боку, залежить від обстановки і умов, у яких ОЗГ планує здійснювати свою діяльність в наміченому регіоні, обраній галузі, сфері, а з іншого – визначає конкретний предмет замаху та способи дії ОЗГ.

Предметом злочинного замаху ОЗГ є майново-грошові кошти та матеріальні цінності, а також встановлення корумпованих стосунків з певними посадовими особами, просування їх по службі з метою розширення необхідних для ОЗГ сфер впливу.

Потерпілими у таких справах стають особи, які займаються підприємницькою (звичайно середнього та великого обсягу) діяльністю, мають значні кошти, а також особи, дії яких по службі або економічній діяльності стають перешкодою для досягнення кримінальної мети ОЗГ.

Способи дії ОЗГ характеризуються плануванням підготовки до вчинення злочинів і заходів щодо їх приховування, особливо у сфері економіки. У цих випадках застосовуються старанно і кваліфіковано розроблені схеми проведення господарчих і фінансових операцій, розподілу ролей учасників ОЗГ, використання нормативно-правових, організаційних недоліків функціонування економічних систем. В той же час при вчиненні насильницьких злочинів ОЗГ діє нерідко шляхом зухвалих нападів із застосуванням найновіших засобів.

Сліди злочину звичайно відображають особливості як видового діяння (розкрадання у певній галузі, розбою, вимагательства та ін.), так і специфіку дій ОЗГ.