10.3. Об’єкти криміналістичного обліку.

Об’єктами, які підлягають кримінальній реєстрації та криміналістичному обліку, є:

• невідомі злочинці, які переховуються від суду та слідства, від відбування покарання;

• обвинуваченні, що були заарештовані;

• особи, затриманні за бродяжництво, жебракування;

• особи, які вчинили злочин, але звільненні у зв’язку із застосуванням громадського впливу або через обставини, що змінились;

• засудженні особи;

• особи, які пропали безвісті;

• хворі, які перебувають у лікувальних установах, будинках пристарілих, дитячих будинках і через свій стан не можуть повідомити персонографічні дані;

• невпізнанні трупи осіб, які загинули внаслідок злочинів, нещасних випадків;

• крадена, втрачена, вилучена та добровільно здана зброя;

• кулі, гільзи, патрони із слідами зброї, виявлені на місці події, нерозкритого злочину;

• викрадені та загублені, а також вилучені у затриманих речі;

• номерні речі та вироби, пов’язані із злочинами;

• автотранспортні засоби, належність яких не встановлена;

• підроблені документи, виготовлені поліграфічним способом;

• підроблені грошові знаки(паперові гроші);

• паспорти – викрадені, втрачені, такі, що належать злочинцям, а також бланки викрадених паспортів;

• зразки почерків осіб, які займаються підробленням лікарських рецептів, головним чином на наркотичні та подібні їм речовини;

• пригульна худоба, викрадена і така, що розшукується;

• сліди пальців рук з місць нерозкритих злочинів (в картотеці зберігають фотознімки слідів);

• сліди знарядь злому та інструментів з місць нерозкритих злочинів (зберігаються як сліди, так і їх копії);

• факти розкрадання вантажів на залізничному транспорті;

• способи вчинення злочинів, які залишилися нерозкритими.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення криміналістичної реєстрації.

2. Охарактеризуйте основні види криміналістичних обліків.

3. Які об’єкти підлягають криміналістичному обліку?

Питання для самостійного вивчення

1. Історія криміналістичної реєстрації.

2. Дактилоскопічна формула.

3. Автоматизовані бази даних.

Тема 11. Загальні положення криміналістичної тактики

11.1. Поняття, структура та зміст криміналістичної тактики

Криміналістична тактика – це система наукових положень та рекомендацій з організації та планування досудового та судового слідства, які розробляються на основі вивчення оптимальної лінії поведінки осіб, провадження слідчих та судових дій, спрямованих на збирання та дослідження доказів та встановлення обставин, що сприяли вчиненню злочинів. Криміналістична тактика – відносно самостійна частина науки криміналістики.

За своїм змістом криміналістична тактика повинна мати трирівневу структуру:

1. Загальні положення:

• поняття криміналістичної тактики;

• предмет криміналістичної тактики;

• принципи криміналістичної тактики;

• функції криміналістичної тактики;

• елементи криміналістичної тактики;

• планування, організація розслідування та судового розгляду.

2. Підгалузі:

• слідча тактика;

• судова тактика;

• тактика розшукової діяльності;

• тактика злочинної діяльності.

3. Окремі наукові теорії:

• теорія прийняття тактичних рішень;

• теорія криміналістичного спілкування;

• теорія тактичних операцій;

• теорія систематизації тактичних прийомів.

Найбільш розробленою галуззю криміналістичної тактики є слідча. За своїм об’ємом слідча тактика є ширшою за своїм об’ємом, ніж тактика слідчих дій. Слідча тактика пов’язана з процедурою розслідування злочинів, проведенням окремих слідчих дій, їх комплексів, інтелектуальною діяльністю слідчого.

Недостатньо розробленою у теоретичному плані залишається судова тактика. Суд повинен враховувати визначення черговості встановлення фактів по справі, послідовність провадження судових дій, побудову судового слідства відповідно до характеру кримінальної справи, тобто положення криміналістичної тактики. З урахуванням судової реформи в Україні, яка спрямована на рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свободу у наданні ними суду своїх доказів, набуває нової якості і тактика провадження судових дій. У зв’язку з цим можна говорити про тактику суду (судді), тактику державного обвинувачення, тактику захисту.

Залишаються дискусійними питання про тактику оперативно-розшукових заходів. Вона надає суттєве сприяння у розслідуванні злочинів, дозволяє використовувати весь потенціал оперативно-розшукових заходів для розкриття вчинених злочинів. Тому вона повинна зайняти суттєве місце не тільки в теорії ОРД, але й у криміналістиці.

Необґрунтовано забутою є тактика злочинної діяльності (кримінальна тактика), яка визначає типові способи вчинення та приховування злочинів, форми поведінки злочинця, його психологічний портрет, особливості протидії зацікавлених осіб, створення інсценування та фальсифікацій.

Структура криміналістичної тактики може бути простежена також за елементним складом. Елементами криміналістичної тактики є:

• тактичний прийом;

• тактична рекомендація;

• система тактичних прийомів (тактична комбінація);

• тактика слідчої (судової, оперативно-розшукової) дії;

• система слідчих чи інших дій (тактична операція).