12.2. Планування розслідування злочинів

Планування є програмою організації розслідування, що являє собою творчу розумову діяльність з визначення шляхів і способів розслідування, обставин, які підлягають встановленню, а також у визначенні системи і тактики слідчих дій і оперативно-розшукових заходів для найбільш ефективного досягнення поставлених цілей розслідування.

У практиці розслідування велике значення має техніка складання плану. Слід зазначити, що первісне планування здійснюється у формі уявної моделі (усної). Надалі план розслідування може отримати формалізоване (письмове) вираження. План, що складається у вигляді окремої форми, дозволяє систематизувати наявні в розпорядженні слідчого дані і визначити напрямок розслідування, етапи і час його здійснення. Письмовий план координує діяльність слідчого, визначаючи її найбільш оптимальні форми, дозволяє враховувати всі можливі зміни, у деякій мірі прогнозує його виконання. Він сприяє виконанню різноманітних функцій і, насамперед наукової організації праці.

Плани розслідування у кримінальних справах можуть бути складені на підставі різних критеріїв. Конкретний вид (форма) плану залежать від того, який критерій узятий за основу. Найбільш розповсюдженою формою є планування, при якому вихідними даними є версії. При цьому в плані вказуються: висунуті версії, обставини, які підлягають з’ясуванню, слідчі та оперативно-розшукові дії, терміни і виконавці.

Аналіз практики розслідування свідчить про те, що дуже часто слідчі складають план розслідування у вигляді алгоритму дій, де проведення однієї слідчої чи іншої дії випливає за іншим у хронологічному чи логічному порядку.

При розслідуванні багатоепізодних справ форма планування ускладнюється. У цих випадках крім плану, що виходить з версій, за основу може прийматися планування за особами чи епізодами злочинної діяльності. Плани можуть доповнюватися допоміжною документацією (графічні схеми злочинних зв’язків, «особові рахунки» (картки) на всіх обвинувачуваних, «схеми-шахматки», у яких вказуються за вертикаллю відомості про обвинувачуваних, а за горизонталлю – епізоди злочинної діяльності). У такій схемі на перетинанні можуть вказуватися зібрані за даним епізодом докази чи слідчі дії, які необхідно провести для одержання доказів.

Форми складання планів розслідування не регламентуються законодавством, і тому слідчі мають можливість використовувати при плануванні свій творчий потенціал.

12.3. Криміналістична версія

Термін «версія», у перекладі з латинської означає «оборот, видозміну». Французький варіант цього слова «переклад, тлумачення». З цим терміном зазвичай пов’язують одне з декількох можливих відмінних одне від одного пояснень чи тлумачень якого-небудь факту, явища, події.

За визначенням Р.С. Бєлкіна, криміналістична версія – це обґрунтоване припущення щодо окремого факту чи групи фактів, що мають чи можуть мати значення для справи, яке вказує на наявність і пояснює походження цих фактів, їхній зв’язок між собою і зміст, і яке служить цілям встановлення об’єктивної істини (1997).

Класифікація криміналістичних версій:

1. За суб’єктом висування:

• слідчі;

• оперативно-розшукові, котрі поділяються, на пошукові і розшукові;

• експертні;

• судові.

2. За обсягом фактів, що пояснюються:

• загальні;

• окремі.

3. За ступенем визначеності:

• типові;

• конкретні.

4. За формою логічних взаємовідношень:

• основні версії;

• контрверсії.

5. За часом, до якого вони відносяться:

• ретроспективні;

• перспективні (прогностичні).