7.3.2. Магнітна система.

Н а рис. 7.45 схематично показана магнітна система двополюсної машини постійного струму. Як зазначалось, нерухома станина (1) виготовляється з литої сталі. До внутрішньої поверхні станини прикріплені осердя (2) електромагнітів. На осердя надіті котушки (3) з мідного ізольованого проводу. Для утримання котушок осердя забезпечуються полюсними наконечниками (4). Форма полюсних наконечників забезпечує більш сприятливий розподіл магнітних лінії в повітряному зазорі . Котушки електромагнітів, що утворюють обмотку збудження, живляться постійним струмом і створюють незмінний у часі і в просторі магнітний потік Ф. Магнітні лінії цього потоку вийдуть з північного полюса, проходять через циліндричний якір (5), потім входять в південний полюс і замикаються через станину по двох паралельних гілках.

7.3.3. Принцип дії генератора постійного струму.

Принцип дії генератора постійного струму, а також з’єднання стержнів між собою та роль колектора пояснимо на прикладі найпростішого якоря з вісьма стержнями (див. рис. 7.46). При обертанні якоря в магнітному полі стержні перетинають магнітні лінії і в них індукуються ЕРС. Напрями цих ЕРС, визначені за правилом правої руки, вказані на рисунку (точка – напрям ЕРС із площини малюнка; хрестик – в площину малюнка). ЕРС, індукована в кожному стержні якоря, при переході від полюса N до полюса S змінює свій напрям на протилежне.

Для отримання на клемах достатньо великої напруги стержні обмотки повинні бути сполучені між собою так, щоб індуковані в них ЕРС додавались. У зразку, що розглядається стержні сполучені через два з третім: стержень 1 з’єднаний зі стержнем 4, стержень 4 – зі стержнем 7, стержень 7 – зі стержнем 2, стержень 2 – зі стержнем 5, стержень 5 – зі стержнем 8, стержень 8 – зі стержнем 3, стержень 3 – зі стержнем 6 і стержень 6 – зі стержнем 1. Відстань між кожними двома стержнями, що з’єднуються, один з одним, потрібно вибирати так, щоб в обмотку увійшли всі стержні, розташовані на якорі, і щоб утворилось замкнене коло (на рисунку останній стержень 6 замикається зі стержнем 1, з якого був початий обхід обмотки).

Перемички між стержнями 1–4, 7–2, 5–8 і 3–6, що розташовані на передньому торці якоря, з’єднані відповідно з колекторними пластинами А, В, С, D.

а) б)

Рис. 7.47.

Розглядаючи рис. 7.47-а, (тут обмотка якоря представлена в розгорнутому на площині виді), можна встановити, що в обмотці якоря утворилися дві паралельні вітки I і II. У вітці I послідовно включені стержні 1, 6, 3 і 8 з сумарною ЕРС е_I = e₁ + e₆ + e₃ + e₈, а у вітці II послідовно включені стержні 4, 7, 2 і 5 з сумарною ЕРС е_II = e₄ + e₇ + e₂ + e₅. ЕРС е_I і е_II однакові за величиною е_I = е_II = Е (оскільки вони утворюються у симетрично розташованих відносно магнітного поля провідниках 1 і 4, 6 і 7, 3 і 2, 8 і 5) і направлені назустріч одна одній, тому струм в колі обмотки якоря не виникає.

Напруга між пластинами колектора А і С (рис.7.47-а) утворює ЕРС віток Е.

При повороті якоря, наприклад на 90°, обмотка якоря знову утворить дві вітки I і II (рис. 7.47-б); в кожну з них будуть входити вже інші стержні, але індукована в кожній вітці сумарна ЕРС збереже своє колишнє значення Е. Напруга між колекторними пластинами В і D залишиться незмінною.

Приєднання споживачів до генератора здійснюється через нерухомі щітки М₁ і М₂, прилеглі до колектора¹.

Розташування щіток вибирають так, щоб напруга між ними мала найбільшу можливу величину, рівну сумарній ЕРС Е кожної з паралельних віток якірної обмотки. Щітки утримуються за допомогою спеціальних утримувачів.

Я кщо клеми ( + ) і ( – ) працюючого генератора замкнути на зовнішній опір R_н, то у зовнішньому колі і вітках якірної обмотки почне протікати постійний струм І (рис. 7.48).