Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Частина 1.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
17.11.2019
Размер:
3.57 Mб
Скачать

Питання для самоперевірки.

  1. Що розуміють під терміном «комутація»?

  2. Що означає поняття «перехідний процес в електричному колі»?

  3. Сформулюйте і поясніть чим зумовлений перший закон комутації.

  4. Сформулюйте і поясніть чим зумовлений другий закон комутації.

  5. Чи справедливі закони Кірхгофа для миттєвих значень струмів і напруг?

  6. Що розуміють під термінами «вільний режим» і «примусовий режим»?

  7. У чому сутність класичного методу розрахунку перехідних процесів?

  8. У чому полягає методика визначення постійних інтегрування?

  9. Чим визначається усталений (примусовий) режим кола? Наведіть приклади.

  10. Чим визначається вільна складова перехідного процесу?

  11. Що визначає постійна часу RC-кола?

  12. Як складається характеристичне рівняння кола?

  13. Виведіть основні рівняння для напруги uC(t) в колі із резистивним і ємнісним елементами (рис. 4.1-а):

  • при підключенні кола до джерела постійної напруги;

  • при відключенні кола від джерела постійної напруги;

  • при короткому замиканні кола.

  1. Які кола називають диференціюючими і які – інтегруючими? Чому?

  2. Що визначає постійна часу RL-кола?

  3. Виведіть основні рівняння для струму iL(t) в колі із індуктивним і резистивним елементами (рис. 4.4):

  • при підключенні кола до джерела постійної напруги;

  • при відключенні кола від джерела постійної напруги;

  • при короткому замиканні кола.

  1. Що визначає коефіцієнт загасання перехідного процесу в RLC-колі?

  2. За яких умов в колі із резистивним, індуктивним і ємнісним елементами виникає аперіодичний, критичний, коливальний процес?

Зм 5. Магнітні кола

5.1. Магнетизм, магніти, магнітні полюси.

Найпростіші прояви магнетизму відомі дуже давно, проте пояснити ці явища на основі фундаментальних принципів фізики вдалося лише порівняно недавно. Першим письмовим свідченнями знайомства людини з магнітними властивостями деяких матеріалів більше двох тисяч років. Явище магнетизму отримало свою назву воно від міста Магнетит в Малій Азії, де були виявлені поклади магнітного залізняку − «каменя, що притягає залізо».

У ІХХ сторіччі експериментальним шляхом були досліджені закони взаємодії магнітів і провідників, по яких пропускали електричний струм.

Досліди показали, що подібно до того, як у просторі, що оточує електричні заряди, виникає електричне поле, так і в просторі, що оточує струми і постійні магніти виникає силове поле, яке називається магнітним.

Були встановлені два експериментальних факти:

1. магнітне поле діє на рухомі заряди;

2. рухомі заряди створюють магнітне поле.

Цим магнітне поле істотно відрізняється від електричного, яке діє як на нерухомі, так і на рухомі електричні заряди.

Магнітне поле не діє на нерухомі заряди.

Магнетизм − форма взаємодії рухомих електричних зарядів, що здійснюється на відстані за допомогою магнітного поля. Поряд з електрикою, магнетизм − один з проявів електромагнітної взаємодії.

Існують магніти двох видів. Одні − так звані постійні магніти, що виготовляються з «магнітно-твердих» матеріалів. Їх магнітні властивості не пов’язані з використанням зовнішніх джерел або струмів. До іншого виду відносяться так звані електромагніти з сердечником із «магнітно-м’якого» заліза. Створювані ними магнітні поля обумовлені в основному тим, що по дроту обмотки, що охоплює сердечник, проходить електричний струм.

Магнітні властивості стрижневого магніту найбільш помітні поблизу його кінців. Якщо такий магніт підвісити за середню частину так, щоб він міг вільно повертатися в горизонтальній площині, то він займе положення, приблизно відповідне напрямку з півночі на південь. Кінець стрижня, який вказує на північ, називають північним полюсом магніту, а протилежний кінець − південним полюсом. Різнойменні полюси двох магнітів притягуються одне до одного, а однойменні взаємно відштовхуються.

Якщо до одного з полюсів магніту наблизити брусок ненамагніченого заліза, то останній тимчасово намагнітиться. При цьому ближній до полюса магніту полюс намагніченого бруска буде протилежним за найменуванням, а дальній − однойменним. Тяжінням між полюсом магніту і індукованим ним у бруску протилежним полюсом і пояснюється дію магніту.

Отже, магніт притягує інші магніти і предмети з магнітних матеріалів, не перебуваючи у контакті з ними. Така дія на відстані пояснюється існуванням у просторі навколо магніту магнітного поля. Певне уявлення про інтенсивність і напрямок цього магнітного поля можна отримати, насипавши на лист картону або скла, покладений на магніт, залізні ошурки. Ошурки вишикуються ланцюжками в напрямку поля, а щільність ліній буде відповідати інтенсивності цього поля. (Найщільніші вони біля кінців магніту, де інтенсивність магнітного поля найбільша.)

М. Фарадей (1791-1867) запровадив для магнітів поняття замкнутих ліній індукції. Лінії індукції виходять в навколишній простір з магніту у його північного полюса, входять до магніт біля південного полюса і проходять усередині матеріалу магніту від південного полюса назад до північного, утворюючи замкнену петлю. Загальна кількість ліній індукції, що виходять з магніту, називається магнітним потоком. Щільність магнітного потоку, або магнітна індукція (В), дорівнює числу ліній індукції, що проходять по нормалі через елементарну площадку одиничної величини. Магнітною індукцією визначається сила, з якою магнітне поле діє на провідник зі струмом, що знаходиться в ньому.

Одне з перших великих і систематичних досліджень магнітних властивостей речовини було зроблено П. Кюрі. Він встановив, що за своїми магнітним властивостям всі речовини можна розділити на три класи. До першого відносяться речовини з різко вираженими магнітними властивостями, подібними властивостям заліза. Такі речовини називаються феромагнітними; їх магнітне поле помітно на значних відстанях. У другий клас потрапляють речовини, які називаються парамагнітними; магнітні властивості їх у загальному аналогічні властивостям феромагнітних матеріалів, але набагато слабкіше. Наприклад, сила тяжіння до полюсів потужного електромагніта може вирвати з рук залізний молоток, а щоб виявити тяжіння парамагнітної речовини до того ж магніту, потрібні, як правило, дуже чутливі аналітичні ваги. До останнього, третього класу належать так звані діамагнітні речовини. Вони відштовхуються електромагнітом, тобто сила, що діє на діамагнетик, спрямована протилежно тій, що діє на феро- і парамагнетики.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]