Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
724-teoriya-jurnalistiki-moskalenko.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
16.11.2019
Размер:
3.06 Mб
Скачать

Теорія журналістики

діяльності, її суспільної функції, смислу і закономірностей її іс­торичного розвитку, якостей, специфічних літературних форм і зв'язку з читачем.

Визначаючи місце журналіста в житті суспільства, ми говори­мо про нього як про людину, яка, не створюючи нічого тривало­го, дає багато такого, що є цінним для сучасності, не навчаючи, дає засіб навчитися; її відгуки на сучасні події хоча і не належать до вченої галузі, але їх всі використовують, навіть учені.

Це зовсім не заперечує дослідницького характеру роботи жур­наліста. Наші ЗМІ глибше підходять до осмислення процесів, які мають місце в суспільстві. Головною рисою сучасної преси стає саме її дослідницький характер; вона все більше стає інстру­ментом впливу на дійсність. Можна простежити, як відшліфо­вуються її дослідницькі якості, підвищується дослідницький то­нус. Газета дає енциклопедично широку картину життя, на її сторінках поєднується пильний інтерес до злоби дня з глибин­ним дослідженням сучасності.

Життя вимагає від журналістів високої аналітичної культури, зваженого конструктивного підходу, передусім до висвітлення тих гострих питань, до яких особливо чутливий читач.

Від журналіста чекають не просто сумлінного мислення, а насамперед глибокого осмислення і всебічного аналізу складних життєвих процесів. Можна сказати, що журналіст поєднує в од­ній особі компетентність спеціаліста і літературне обдарування публіциста.

Зауважимо, що завданням преси не є чисто наукове пізнання. Преса є одним з найважливіших засобів, за допомогою якого наукове пізнання в суспільному відношенні реалізується. Преса — суспільний реалізатор наукового пізнання. Вона виносить на розсуд громадськості явища та ідеї, відбиває і формує громадську думку. У цьому і полягає специфіка журналістської роботи.

Ось чому справді наукове вивчення преси, органів інформа­ції, передач радіо і телебачення абсолютно неможливе без орга­нічного зв'язку з суміжними суспільними і гуманітарними на­уками.

Вихідним пунктом і базою теорії і практики преси є вчення видатних філософів і політологів про суспільне значення преси, її роль у побудові демократичного суспільства. Для повного розу­міння всієї глибини філософських ідей в обгрунтуванні основ преси необхідно чітко уявити, з чого вчені виходили в своїх те­оретичних судженнях, з чим погоджувались у попередньому до­свіді, що переробляли. Без урахування цього скільки-небудь грун-

34

Предмет і завдання курсу

товне судження про різноманітні погляди на пресу, які в ряді випадків висловлювались фрагментарно, просто неможливе.

Теорія і практика вітчизняної преси вивчаються на основі уза­гальнення її історичного досвіду. Історія служить основою тео­рії, тільки при історичному розгляді питання можна простежи­ти, які саме закони і як прокладають собі шлях у розвитку сус­пільної думки, і в якому саме напрямку йде цей розвиток.

Теоретичне осмислення шляхів розвитку преси повинно бу­дуватися на глибокому вивченні основних процесів і законо­мірностей історичного розвитку.

Найважливішим є те, що сучасна преса — це преса оновлено­го суспільства, яке знаходиться в процесі становлення і форму­вання. Звідси такі її закономірності, як зв'язок із попереднім досвідом української преси, творче усвідомлення традицій і до­сягнень перших демократичних вітчизняних газет.

Історія преси, таким чином, є в той же час історією розвитку нашої публіцистичної спадщини в громадській свідомості, істо­рією духовних цінностей. Саме ця специфіка кращих творів га­зетної і журнальної публіцистики минулого вимагає й особливо­го підходу до вивчення фактів і явищ історії преси. Не відриваю­чи певне явище журналістики від історичного грунту, не модер­нізуючи його під нашу сучасність, ми повинні зрозуміти його живе значення і для нашого часу. Історія преси не тільки криста­лізує досвід попередніх поколінь, але і допомагає нам у сучасних змаганнях на ниві демократизації.

Якщо порівняно легко робити узагальнення на основі фактів завершеного історичного періоду, то робота з фактами сучаснос­ті надзвичайно складна. Тут можуть виявлятися і виявляються два захоплення: а) абсолютизація емпіричного досвіду, яка буває дуже ненадійною і короткозорою, оскільки вона не може дати точних даних, необмежених можливостями особистого досвіду; б) відірваність від практики взагалі, теоретичні викладки, виве­дені винятково шляхом логічних дедукцій. В обох випадках мова йде, по суті, про недостатні зв'язки з практикою.

Тому другою важливою особливістю курсу «Теорія журналіс­тики» є те, що він, будучи цілком науковим, повинен разом з тим бути і гостро публіцистичним. Питання про публіцистичний характер курсу — це питання про його зв'язок з життям, про його злободенність, про широту його громадського подиху, про його громадський розголос. На всі явища життя журналіст реагує з точки зору не корпоративних, а народних інтересів, точніше — загальнолюдських вартостей.

35

Теорія журналістики

Журналістика — це професія особлива. Жоден вид літератур­ної діяльності не пов'язаний так тісно і безпосередньо з госпо­дарською, політичною і громадською роботою, ніде боротьба ідей не виявляється так гостро і пристрасно, так напружено, як у жур­налістиці. Тому що для журналіста зв'язок з життям — це перш за все зв'язок з виробничою і громадською сферами, вміння влов­лювати пульс життя.

Публіцистичність курсу — це форма виявлення його громадсь­кої активності.

Курс «Теорія журналістики» як складова частина теорії і прак­тики преси не може відхилятися у бік «академізму». Академізм призводить до втрати публіцистичного пафосу; він може стати блідим і анемічним, зверненим до явищ малозначних і другоряд­них, неминуче відстане від життя, буде обходити важливі питан­ня практики нашої преси і не зможе вирішити навчально-фахо­вих завдань підготовки молодих працівників.

І тому треба помічати кожний вдалий виступ журналіста, роз­кривати, узагальнювати і брати на озброєння кращий досвід на­ших ЗМІ. Треба навчитися щиро, від душі радіти кожному успі­хові преси, окремих журналістів, навчитися робити повчальні висновки з окремих невдач: пасивності думки, шаблону, псевдо-публіцистичної галасливості.

Уся система ЗМІ, яка досліджує явища дійсності, в свою чер­гу, сама потребує дослідження, журналістської критики, перевір­ки тією ж дійсністю. Вивчаючи сучасну пресу, ми можемо від­значити дальше розширення і поглиблення її тематики, позбав­лення від надмірного однобокого інтересу до окремих галузей за рахунок інших, відображення сьогоднішніх подій в історичній закономірності, зростаючу увагу до питань духовного формуван­ня сучасного покоління, відхід від поверховості, абстрагованого моралізаторства, декларативності, нудної дидактичності. Ми іноді відзначаємо реальний, діловий підхід демократичних газет до висвітлення господарських, громадських і культурних питань, проблемність, гостру дискусійність виступів як прагнення з усіх боків розібрати складну тему, посилену увагу до синтезу, до міст­ких узагальнень.

Повз ці проблеми ми ніяк не можемо пройти в курсі «Теорія журналістики».

Слід наголосити на тому, що у двох неподільних школах од­ночасно навчається від першого до останнього дня свого буття у пресі журналіст.

Перша школа — життя, активна участь у справах народу; жит-

36

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]