Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
724-teoriya-jurnalistiki-moskalenko.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
16.11.2019
Размер:
3.06 Mб
Скачать

Інформаційний підхід у журналістиці

До конкретних заходів, що сприяють досягненню цієї мети, наприклад у сфері друкованих засобів масової інформації, нале-жаты

Q посилення уваги держави до процесів, які відбуваються у сфері друкованих засобів масової інформації, підвищення її ролі як гаранта дотримання вимог законодавства під час здійснення державної реєстрації нових та перереєстрації існуючих періодич­них видань, прогнозування їх тематичної спрямованості і наслід­ків реалізації цієї політики;

  • більш повне забезпечення оприлюднення матеріалів офі­ційного характеру на шпальтах газет, особливо місцевих, без чого внутрішня і зовнішня політика держави не має інформаційної підтримки;

  • вирішення питання про заснування всеукраїнської загаль­нонаціональної щоденної газети з державним статусом, яка б ви­давалася державною мовою та мовами найчисленніших національ­них меншин, що мешкають в Україні, у тому числі шляхом децен­тралізованого друку в регіонах їх компактного розташування;

□ вирішення питання здешевлення української періодики, вжиття заходів для зростання її накладу, конкурентоспромож­ ності, популярності інтелектуального рівня;

Q зменшення тарифів на розповсюдження газет і журналів, установлення граничних рівнів рентабельності, запровадження механізму приватизації поліграфічних підприємств за участю твор­чих колективів редакцій періодичних видань та видавництв;

О перебудова і зміцнення матеріально-технічної бази друко­ваних засобів масової інформації, насамперед державних, із за­лученням зарубіжних інвестицій. Обладнання редакцій сучасни­ми комп'ютерними засобами набору та приймання матеріалів, у тому числі фотоілюстраційних, газетної верстки та друку. Уніфі­кація технології творення газет та журналів;

□ удосконалення системи перепідготовки журналістів та під­ вищення їх фахового рівня у вищих навчальних закладах України, а також стажування у центральних газетах Києва та за кордоном;

Q максимальне сприяння державних структур створенню та діяльності зарубіжних корпунктів українських ЗМІ, акредитова­ним в Україні іноземним журналістам, широке їх інформування, сприяння в одержанні ексклюзивних інтерв'ю з вищими посадо­вими особами держави, членами уряду щодо соціально-політич­них та економічних перетворень в Україні;

□ налагодження співробітництва з неурядовими зарубіжни­ ми організаціями та фондами з метою проведення семінарів для

55

Теорія журналістики

українських, особливо місцевих, засобів масової інформації у по­рядку підвищення кваліфікації журналістів.

Щодо сфери електронних засобів інформації, то це: Q збільшення кількості програм, розвиток супутникових і на­земних мереж розподілу телерадіопрограм, кабельного та ефір­но-кабельного телебачення, а також безпосереднього супутни-кового телебачення (БТМ);

  • широке впровадження цифрових методів обробки сигналів у системах формування і трансляції телерадіопрограм, підвищення технічної якості та технічних можливостей мовлення, інтеграція телебачення, радіомовлення, комп'ютерних мереж, інших засо­бів комунікації у загальну систему розподілу інформації у межах концепції мультимедіа, удосконалення стандартизації та метро­логії в галузі телерадіомовлення;

  • збільшення кількості ефірних телеканалів шляхом виділення та освоєння нових частотних діапазонів, застосування цифрових стандартів, які займають вужчу смугу радіочастот. Доведення кіль­кості ефірних каналів, враховуючи їх електромагнітну сумісність, до 10—15, здійснення подальшого нарощування шляхом впро­вадження систем кабельного, ефірно-кабельного і супутниково-го телебачення;

□ розроблення стандартів та рекомендацій щодо мережі інте­ грального обслуговування з використанням європейського до­ свіду;

□І проведення виваженої науково-технічної політики, що дасть змогу уникнути створення морально застарілих систем і перейти до інтерактивного телебачення;

Q впровадження нових систем телевізійного мовлення — ка­бельного, ефірно-кабельного та супутникового з використанням цифрового сигналу, що дадуть можливість сформувати і надати населенню України до 50-60 телевізійних програм високої якос­ті. Це створює передумови для ведення через телеефір широкої культурно-освітньої діяльності, організації системи циклових пе­редач з питань науки, освіти, культури, розрахованих на інтере­си та запити різних вікових і соціально-професійних категорій населення; регулярних програм для юнаків і дівчат з проблем моралі, підготовки їх до сімейного життя, з виділенням для цієї мети окремих каналів. Стало можливим, наприклад, створення спеціалізованого каналу — "Університет по телебаченню" для широкого кола бажаючих дістати вищу чи спеціальну освіту.

На особливу увагу заслуговує висвітлення гуманістичної націо­нальної політики, створення вітчизняних передач, які висвітлю-

56

Інформаційний підхід у журнеийстиці

вали б сучасні і перспективні аспекти суспільного життя в умовах розвитку України як самостійної держави на межі тисячоліть.

Розвиток культурного надбання України є одним з найважли­віших факторів прискорення процесів реформування в державі та забезпечення національної ідентифікації її в світовому інфор­маційному просторі. Основною метою державної політики у цьому напрямі є забезпечення державного контролю за телеінформа-ційним простором України і створення адекватних умов для при­скорення його формування та розвитку. Не можна допускати використання інформаційного простору України для обігу та розповсюдження у величезних обсягах іноземної телерадіопро-дукції. Розв'язання невідкладних проблем забезпечення конку­рентоспроможності власного інформаційного продукту в націо­нальному та світовому інформаційному просторі здійснюється за такими напрямами:

  • використання сучасних інформаційних технологій у кон­тексті формування та розвитку вітчизняного телерадіопростору;

  • розроблення та впровадження механізмів підтримки бага­томовного середовища у телерадіомовленні;

  • уживання коротко- і довгострокових заходів для підтримки (у тому числі і фінансової) ринку національного електронного книговидання, а також заходів щодо стимулювання капітало­вкладень у цю галузь;

  • розроблення спеціальної програми щодо підтримки націо­нальної галузі створення теле- та радіопрограмного продукту як для українського телерадіоринку, так і для міжнародного обміну;

  • створення концепції та ринку електронних газет на теле­баченні;

  • стимулювання залучення приватних та комерційних інвес­тицій до розроблення і впровадження заходів для доступу до на­ціональних архівів, бібліотек, музеїв, фондів з метою переведен­ня даних, що там містяться, в електронну форму і подальшого їх поширення на комерційній основі;

  • розроблення та впровадження заходів щодо збільшення української присутності у міжнародному телерадіоінформацій-ному просторі.

У цілому передбачається, що до 2002 р. система телерадіомов-лення в Україні повинна забезпечити доведення до кожного жи­теля країни:

• 6 загальнонаціональних телепрограм і 8 радіопрограм на­ земної та супутникової форм поширення, до 10 регіональних телерадіопрограм;

57

Теорія журналістики

  • від 4 до 8 телепрограм місцевого рівня (обласних, міських, районних, міськрайонних, локальних) та 6-10 програм радіо­мовлення;

  • до 24 теле- і радіопрограм у містах з багатоповерховою забу­довою через багатоканальні ефірно-кабельні мережі;

  • впровадження системи поширення програм у сільській міс­цевості на базі телекомунікаційних мереж багатофункціонально­го призначення, де, крім загальнонаціональних програм, має бути щонайменше 4 канали регіонального та місцевого телерадіомов-лення.

Крім того, у цей період з України має розпочатися трансляція телепрограми на зарубіжжя через національний інформаційний супутник зв'язку.

Система Національного телебачення і радіомовлення України на рубежі тисячоліть передбачає створення такої структури:

Q Національна телекомпанія України з мовленням на двох загальнонаціональних каналах;

О Національна радіокомпанія України з мовленням на трьох загальнонаціональних каналах і 6 програмах іномовлення Все­світньої служби "Радіо України";

Q Українська корпорація "Регіональний канал", яка форму­ватиметься на основі програмного продукту регіональних і об­ласних державних телерадіокомпаній і поширюватиметься на загальнонаціональному каналі;

О телевізійне іномовлення України, програма якого форму­ватиметься з національного інформаційного продукту і поши­рюватиметься на всіх континентах планети;

О телерадіоорганізація суспільного мовлення у поєднанні з ме­режею загальнонаціонального і регіонально-місцевого мовлення; Q 26 регіональних і обласних державних телерадіокомпаній, кожна з яких, крім участі у створенні загальнонаціональної про­грами "Регіональний канал", вестиме передачі на окремому внутрішньообласному каналі;

Q близько ста комунальних аудіовізуальних засобів масової інформації в областях і великих містах;

□ близько трьохсот телерадіокомпаній приватнокомерційного типу, які здійснюватимуть мовлення на регіональному, обласно­му, міському, районному рівнях, на окремих житлових масивах, підприємствах, у навчальних закладах тощо.

Загалом на початок XXI ст. кількість телерадіокомпаній наці­ональної приналежності в Україні досягне 400—450 і на цьому рівні на певний період стабілізується.

58

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]