- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Предмет і завдання курсу
- •Теорія журналістики
- •Предмет і завдання курсу
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Інформаційний підхід у журналістиці
- •Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Змі та рівність між жінкою та чоловіком
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Служби громадського теле- та радіомовлення
- •Фонд evrimages
- •Колекція даних з потоку програм
- •Правові питання у галузі змі
- •Теорія журналістики
- •Політики змі
- •Теорія журналістики
- •Контакти та співробітництво з країнами Центральної та Східної Європи
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Нормативна база діяльності преси
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Компрометація; остракізм (таврування); брехня;
- •4. Порушення професійної честі журналіста:
- •1. Кодекс професійної етики українського журналіста
- •2. Моральний кодекс
- •21 Вересня 1996 р.)
- •Нормативна база діяльності преси
- •Нормативна база діяльності преси
- •Бути відповідальними
- •3. Етичні принципи засобів масової інформації
- •Результативність журналістської діяльності
- •Теорія журналістики
- •IV. З точки зору ефектів, які досягаються в результаті впливу на аудиторію засобів масової інформації, функції преси зводяться до того, щоб:
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Результативність журналістської діяльності
- •Результативність журналістської діяльності
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •Теорія журналістики
- •Система національної преси
- •Теорія журналістики
- •Висновки
Теорія журналістики
На думку бернського професора Роджера Блюма, їх стосунки можна визначити такими категоріями, як любов-ненависть, дис-танційованість, тенденція до зрощення.
Безумовно, система ЗМІ має свої закономірності, власні критерії сутності та відбору, що не належать до політичної системи. Це призводить до конкуренції, недовіри та напруженості у стосунках ЗМІ з політиками.
Найбільші телевізійні мережі, наприклад США, надають політикам для політичних заяв у середньому тільки 9,8 секунди.
У Швейцарії, за свідченням того ж Блюма, теж існує часове та просторове обмеження цих виступів.
Телебачення передає програми про багатогодинні дискусії у парламенті не більше, як 2—3 хвилини, а політичні заяви членів уряду не перевищують в новинах дня 45 секунд, і навіть кореспонденти великої регіональної газети «24 години» всі важливі теми національної політики викладають не більше, ніж на 50 рядків.
Об'єктивність чи всебічність, згідно з наведеною вище схемою, - те ж, що і конкретність і неупередженість. Отже, одна із складних проблем публіцистики у тому, що стосунки між конкретністю і неупередженістю мають конфліктний характер. Користуючись афоризмом скандинавського журналіста Герберта Зедерштрема, можна стверджувати, що конкретність — ворог неупередженості.
Журналістика повинна формувати громадську думку конкретними фактами, об'єктивною і чесною інформацією, з яких читач зможе краще побачити й оцінити дійсність.
Преса повинна бути в потенційній конструктивній опозиції до влади, щоб помилки і перекоси останньої не залишались непоміченими. Але це не означає, що незалежні засоби масової інформації мають концентрувати увагу лише на негативному, нагнітаючи підозрілість і невпевненість, вдаючись до необгрунтованої критики, грубої полеміки. Українській журналістиці в нових умовах повинна бути властива конструктивна творча позиція. На жаль, це ще досі залишається побажанням. У деяких же виданнях майстерність журналіста спрямована на те, щоб когось «шпигонути» під ребро. Та ще й якомога дошкульніше.
Деяким журналістам, переважно деструктивних видань, дуже підходить прізвисько «бакс» або «гривня», бо воно відображає їхню суть. Вони сприйняли ринкові умови як тло, на якому можна дозволити собі за великі гроші поступитися чесністю й об'єктивністю.
148
Нормативна база діяльності преси
Отже, повернімось до наших понять розважальної (масової) і спеціальної (елітної) преси і придивимось, як іде їх становлення в умовах утвердження свободи преси, і спробуємо відповісти на поставлене запитання: чому етика журналіста знаходиться між боротьбою за тираж і об'єктивною інформацією?
І хоча останнім часом вийшла значна кількість літератури, присвяченої законодавчим актам в галузі ЗМІ (як законів, так і їх тлумачень), — і в нас, і в інших країнах продовжують порушувати не лише закони, а й етичні норми, мораль і, навіть, факти.
На жаль, ми спостерігаємо розрив між свободою і демократією. Характерним у цьому плані є висловлювання одного із вірнопідданих пропрезидентських редакторів так званої незалежної російськомовної газети, який сказав фразу, що стала характерною для подібних видань: «А нам все равно, что высморкаться, что перекреститься».
Ці й інші подібні масові газети сповідують ганебні принципи морального кілерства, маніпулюють новинами і позиціями, вибір і редагування виступів далекі від «клінічної стерильності» — одне слово, демонструють, за визначенням німецького журналіста Германа Майна, свинський журналізм і часом перетворюються на асенізаторів без рукавичок.
Таким чином, йде відверте протиборство свободи слова й журналістської етики. А тому надто актуальним є вдосконалення механізму саморегулювання преси шляхом вироблення, насамперед, чіткого кодексу професійної етики.
Як уявляється, основними принципами кодексу мають бути:
□ повага до істини і гідності особи;
О відмова від використання нелегальних або нечесних методів при збиранні інформації;
□ критичне ставлення до розтиражування фактів, що прини жують гідність людини за расовими, релігійними чи національ ними мотивами.
Масова та якісна преса — цей поділ міцно увійшов у обіг західних теоретиків і практиків журналістики. У нашій системі класифікації він лише приживається. Основа для поділу преси думок (елітарної) і преси новин (популярної) існує у самій практиці редакцій.
Зарубіжні і вітчизняні експерти вважають, що наша журналістика виявилася слабопідготовленою до поділу видань на якісні і популярні. У нас за старим, совдепівським принципом існує поділ: «погана» і «гарна» преса.
Проте й у нас на обрії з'явилися дослідники цієї проблеми. У
149
Теорія журналістики
книзі «Патогенний текст» учений Б. Потятиник наводить результати опитування викладачів журналістики США, які допомогли з'ясувати та узагальнити найважливіші характеристики якісних видань:
Повнота і всебічність висвітлення закордонного і внутрішнього життя, включаючи політику, економіку, мистецтво, науку та освіту.
Наголос на глибоку інтерпретацію подій, створення тла, на якому розгортаються новини.
Гідність, характерна для оформлення і стилю.
Відсутність істерії та культурний тон.
Неупередженість та високоетичний підхід до справи.
Зацікавленість у загальнолюдських проблемах.
Орієнтація, яка виводить часопис за межі сенсаційності та провінціалізму.
Порівняно невелика кількість якісних газет (за різними оцінками — не більше трьох-чотирьох десятків) компенсується їх потужним впливом на світову політику. Щоденна присутність елітних газет у світі забезпечується також спонтанним механізмом цитування їх одна одною, телебаченням, радіомовленням та популярною пресою.
За тим же Б. Потятиником, абсолютна більшість аудиторії перебуває під впливом ЗМІ, які часто відверто сповідують принципи, протилежні тим, на яких декларативно базуються якісні видання.
У своїй докторській дисертації вчений спробував застосувати ці критерії до українських ЗМІ. Очевидно, що в нас не бракує газет серйозних, стверджує Б. Потятиник. Взяти хоча б «Літературну Україну». Але так само очевидно, що за першим пунктом, тобто «повнотою і всебічністю висвітлення» вона не може бути зарахована до згаданої категорії.
Дещо ближче до якісної газети стоїть «Молодь України». Однак обсяг її (4 сторінки) ледве дозволяє охопити більшість найважливіших подій. Те саме можна сказати про багато інших видань, у тому числі таких серйозних, як, скажімо, «Шлях перемоги». «Киевские ведомости» мають значно більше сторінок, однак вони з самого початку роботи зробили виразний акцент на насильстві і сенсаціях («Всі сенсації в одній газеті»).
Серйозною заявкою на якісну газету можна вважати тижневик «Час/Time» з його великоформатними 16 сторінками, різноманітністю інформаційних та аналітичних матеріалів. Проте і це видання — лише на шляху до справжньої популярності і впливовості.
150
Нормативна база діяльності преси
Отже, зробимо разом з Б. Потятиником висновок, що якісна преса в сучасній Україні перебуває в стадії формування.
Очевидно, як у Божих заповідях названо гріхи, які має обминати віруючий, так і в журналістів є гріхи, що заважають в умовах свободи преси дотримуватись етики, етичних норм і в той же час боротися за тираж свого видання та подавати об'єктивну інформацію. Це —