Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
724-teoriya-jurnalistiki-moskalenko.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
16.11.2019
Размер:
3.06 Mб
Скачать

Теорія журналістики

владних структур напрямі. Пресу знову тлумачать як вулицю з однобічним рухом, по якій пропускаються потрібні повідомлен­ня, вказівки, лозунги від керівників до керованих. Знову повто­рюються догми марксистсько-ленінської теорії, щоправда, під но­вим соусом, про те, що трудящі самостійно, без допомоги партій та їх програм (як, наприклад, було заявлено на науково-прак­тичній конференції УРП на початку 1993 p., присвяченій про­блемам ЗМІ) не в змозі виробити наукове, теоретично вірне ро­зуміння шляхів розвитку суспільства.

Як же слід розуміти основоположні принципи преси із сьогод­нішньої точки зору?

Питання про принципи, керівні підвалини діяльності журна­лістики завжди були одними з найважливіших у науці про жур­налістику і в журналістській практиці. Значення теоретичної ро­боти у цій сфері для практики журналістики важливе тому, що журналіст, оволодівши системою принципів теоретично і прак­тично, зможе у своїй творчій діяльності свідомо, цілеспрямова­но, всебічно, глибоко, а, отже, ефективно вирішувати проблеми, що виникають.

Що ж таке «принцип» як поняття?

Принцип — це основа, початок, керівна ідея, правило.

Насамперед, розглянемо співвідношення термінів «закон», «закономірність», «принцип».

На відміну від законів принципи мають нормативний, дирек­тивний характер, хоча теж є відображенням об'єктивних проце­сів.

Закони існують об'єктивно, незалежно вщ людей; принципи фор­муються, встановлюються людьми на основі осмислення законів.

Філософські принципи являють собою визначальні вимоги, що використовуються для організації науково обгрунтованої дії в інтересах суспільства. Принципи сприяють оптимальності в діях людей, служать регулятором їх поведінки.

З точки зору філософії і політології принципи — це відобра­ження у свідомості людей суспільних явищ, історичних проце­сів. Можна сказати, що принципи створило життя.

Специфіка принципів полягає у відображенні існуючих і відносно постійних у часі групових чи корпоративних інтересів (раніше існував термін «класовість», ми ще зупинимося на цій проблемі). Цим вони відрізняються від норм.

Принципи мають характер вимог, нормують вибір рішень у суспільстві, виходячи із загальнолюдських інтересів, відобража­ють найістотніші й відносно постійні за часом інтереси.

180

Результативність журналістської діяльності

Принцип — це те, що завжди, за всіх умов, без будь-якого винятку властиве певному явищу, в даному випадку — журна­лістиці.

Увесь комплекс властивих пресі якостей, рис, напрямів, об'єдна­них спільністю методів і мети, становить зміст її принципів.

Систему принципів сучасної журналістики можна зобразити з допомогою такої схеми:

Усі принципи преси так чи інакше тісно пов'язані з нормами службової чи професійної етики журналіста (про це детально йшлося у попередньому розділі).

Ще раз підкреслимо, що шляхи до здійснення принципів су­часної журналістики слід шукати принаймні у трьох площинах: правдивість та добросовісність; аналітичне та суб'єктивне трак­тування дійсності; професійна мораль.

Добре й погане, нове й старе, досягнення та вади можуть спів­існувати у творі журналіста відповідно до їх співвідношення у реальному житті. Будь-яка інша пропорція, тобто сутність жур­налістської роботи, не досягатиме поставленої мети, не вплива­тиме активно на суспільний поступ. Саме тому природне співіс­нування позитивного та негативного у фактах і явищах тісно пов'язане насамперед з поняттями правдивості та об'єктивності соціальної інформації, без яких жодна публікація не досягає пос­тавленої мети.

Зупинимося на цьому детальніше. Правдивість інформації —

181

Теорія журналістики

це не значить, що преса, радіо чи телебачення повідомляють повністю достовірні факти, вони мусять ще й висвітлювати по­дії, явища дійсності з певної позиції. Без цього не можна обійти­ся, якими б об'єктивними ми не намагалися бути. Журналіст так чи інакше має свої думки, захоплення, інтереси тощо. І тому мимоволі подає фактичний матеріал так, начебто пропускає його через себе. Це може виражатися у відповідному коментарі або навіть у кількох словах, які дають певну оцінку. Можна також висловити своє ставлення до того чи іншого факту інтонацією голосу, якщо йдеться про радіо чи телебачення, або відповідним одягом, як це було з чорним вбранням дикторів московського телебачення під час серпневих подій 1991р.

Отже, можемо зробити перший висновок: звичайно, одним із основоположних елементів журналістської етики повинна бути правдивість у відображенні подій і поданні інформації, фактів тощо. Натомість, на відміну від сучасних апологетів нової «неза­лежної» вітчизняної журналістики та відомих тверджень про не­залежність журналіста, мусимо погодитися з пріснопам'ятною тезою незабутнього Ілліча з його епохальної праці «Партійна організація та партійна література» про те, що абсолютно прав­дивих чи незалежних журналістів, письменників і т. п. немає й бути не може.

Чому ми прагнемо бачити поняття «достовірність», «точність» та «правдивість» соціальної інформації в їх органічній єдності? (Йдеться, насамперед, про достовірність та об'єктивність саме соціальної інформації, пов'язаної із самою суттю журналістської творчості).

Журналістський твір, який розглядає окреме явище без до­статньо описаних координат, не досягає своєї мети, і не повніс­тю правдивий. Більше того, така стаття чи нарис можуть мати риси політичної короткозорості, вносити плутанину, формувати викривлену позицію, оскільки не дають уявлення про ціле, про тенденцію, напрямок розвитку процесів та явищ у суспільстві. У будь-якому об'єкті соціальної інформації потрібно шукати соці­альну природу явища, тобто називати речі своїми іменами.

Яким же чином досягається така творча позиція? Нехай це звучить дещо патетично, але за перо слід братися лише чистими руками і з відкритим серцем. Внутрішнє єство журналіста, або, інакше кажучи, внутрішній світ відбивається в його слові. Якщо людина підла чи підступна, якщо її моральні принципи різко розходяться з десятьма біблійними заповідями («не убий», «не вкради», «возлюби ближнього свого» і т. д.), то вона здатна на

182

Результативність журналістської діяльності

будь-яку деформацію, радикальну заангажованість у найгіршому розумінні цього поняття при відтворенні соціальної інформації.

Характерною рисою правдивої соціальної інформації є тлума­чення позиції, яка виникає у автора внаслідок розкриття, класи­фікації та аналізу фактів. Ця позиція починається з мотивації, яку обирає журналіст, відшукуючи істину, а також при її публіч­ному висвітленні.

Узгодження фактів з об'єктивною логікою — єдиний шлях до відносної об'єктивності у пошуку істини.

До поняття правдивості соціальної інформації слід додати ще три важливі елементи:

□ проникнення в будь-який матеріал до найменших подро­ биць;

Q достовірність та обгрунтована оцінка журналістом об'єкта зображення — ситуації чи особи;

□ точність у відображенні будь-якого факту, написанні чи ви- мовленні імені, дати, цифри.

Тепер кілька слів про класовий характер правдивості соціаль­ної інформації. Хоч і модно тепер говорити про безкласовість суспільства, безкласовим воно від того не стане. Можливо, по­няття «класовий» слід замінити словами «груповий», «корпора­тивний» тощо. Відповідно і в пошуку, доборі та інтерпретації фактів у журналіста так чи інакше виявляється класовий підхід. Щоб там не говорили сьогоднішні розумники, але газета чи те­леканал, який фінансується, скажімо так, багатими людьми, від­повідно й пильнує їхні інтереси. Отже, цілком природним є вис­новок: в оцінці фактів та явищ завжди виступають цілі та інтере­си, а також принципи, ідеї, постулати певного класу чи певного прошарку суспільства. Це може бути депутатський корпус, бан­ківські кола, міська адміністрація, кооператив по закупівлі сільсь­когосподарської продукції тощо.

Постійно виникає потреба оцінювати характер інформацій­них процесів та їх вплив на суспільну свідомість. Не секрет, що від рівня розвитку та вдосконалення пропаганди значною мірою залежить активна позиція тих чи інших споживачів інформації, безпосередня реалізація соціальної активності особи в громадсь­кому житті. Відомо також, що інформаційні структури посідають одне з важливих місць поряд з іншими інституціями та організа­ціями в налагодженні нормального функціонування суспільства. Наукова проблема соціальної інформації в пресі, на радіо і теле­баченні нині розглядається суто в контексті теорії журналістики, і, практично, є «білою плямою» в філософській, психологічній та

183

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]