Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
724-teoriya-jurnalistiki-moskalenko.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
16.11.2019
Размер:
3.06 Mб
Скачать

Нормативна база діяльності преси

  1. передбачувані періодичність випуску, обсяг і формат ви­дання;

  2. юридична адреса засновника, кожного із співзасновників та його (їх) банківські реквізити;

  3. місцезнаходження редакції.

Реєструючий орган має право зажадати від засновника подан­ня документів, якими підтверджується цивільна правоздатність та дієздатність (паспорт, статут, договір між співзасновниками, договір з правонаступником, довіреність тощо).

При проведенні державної реєстрації забороняється вимагати від засновника чи співзасновників подання інших відомостей і документів.

Принципово важливо, як бачимо, що Закон встановлює реєстраційний метод, а не метод дозволу створення засобів масо­вої інформації.

За своєю значущістю поряд із Законом про власність, цей, очевидно, можна назвати одним із найголовніших законів. Чому? А тому, що обидва належать до розряду так званих конституцій­них законодавчих актів, що визначають основи побудови право­вого громадянського суспільства. Є дві основні свободи. Свобода праці, яка означає, що людина вільна вибирати, де, як і до чого докласти свої зусилля і здібності, щоб максимально реалізувати себе і принести найбільшу користь іншим. Ця свобода пов'язана з різноманітними формами власності. І друга з двох основних свобод людини — свобода її духовного «я», свобода мати, вис­ловлювати, поширювати свої погляди, думки, переконання. Обид­ві ці свободи — економічна і політична — підтримують одна одну, а одна без іншої неповна, неповноцінна.

З чого починалися похмурі часи нашої післяжовтневої історії? На третій день після більшовицького перевороту, 27 жовтня (10 листопада) 1917 р. за підписом Леніна був опублікований «Декрет про пресу», у якому було записано: мовляв, як тільки новий порядок зміцниться, то усілякі адміністративні впливи на пресу будуть припинені, для неї буде встановлена повна свобода у межах відповідальності перед судом, згідно з найпрогресивні-шим у цьому розумінні законом.

Це були просто декларативні слова, а на практиці нова влада почала з того, що заткнула рот пресі.

Одним словом, за всієї різноманітності політичних свобод, свобода преси є головним гарантом конституційності демокра­тичного ладу.

Які ж умови необхідні для того, щоб Закон про ЗМ1 став ре-

95

Теорія журналістики

ально діючим правовим документом? Потрібні принаймні дві умо­ви. Одна стосується галузі права, інша — галузі моралі, політич­ної культури, професійної етики журналіста.

Закон функціонує не ізольовано, а у взаємодії з багатьма ін­шими правовими актами, такими як Закони про власність (про що йшлося вище), про громадські організації та ін., які вже при­йняті або будуть прийматися. У кримінальному і цивільному за­конодавствах мають з'явитися статті, що повинні ясно і чітко вказувати, як треба реагувати на порушення Закону про пресу. У самому ж Законі є лише одна стаття (ст. 37. «Спростування ін­формації»), яка передбачає відшкодування громадянину мораль­них збитків.

Якщо говорити про законодавче забезпечення свободи слова в Україні, його повноту і недостатність, то насамперед зауважи­мо, що найбільш важливою передумовою існування політичних свобод, в тому числі свободи слова, є конституціоналізм. Однак Конституція сама по собі не здатна гарантувати реальний рівень цих свобод. У XX ст. відомо немало прикладів, коли тиранія дія­ла під прикриттям демократичної Конституції.

Таким чином, лише реально діючий державно-правовий ме­ханізм, основними принципами.існування якого є: влада закону, а не окремих осіб, поділ влади на законодавчу, виконавчу та су­дову, правління конституційних органів, а не окремих індивіду­умів, - може забезпечити можливість реалізації свободи слова.

Для поглибленого засвоєння нормативної бази діяльності журналістики необхідно звернутися до деяких міжнародних до­кументів, які наводяться нижче.

Діяльність Ради Європи у галузі засобів масової інформації (ЗМІ)

(Департамент з прав людини Ради Європи, Страсбург, 1993).

Міжурядова робоча програма Ради Європи у галузі ЗМІ була прийнята у 1976 р. Але ще до прийняття цієї програми було про­ведено багато міжурядових заходів, які були відповіддю на допо­віді, рекомендації і резолюції Парламентської асамблеї Ради Єв­ропи. Ці документи, так само, як і симпозіуми, організовані асам­блеєю, свідчать про постійний інтерес з боку парламентаріїв до діяльності ЗМІ, які є «важливим інструментом демократії».

З 1981 р. міжурядова робоча робота Ради Європи у галузі ЗМІ зосередилась у рамках її Департаменту з прав людини.

96

Нормативна база діяльності преси

Керівний комітет із засобів масової інформації (CDMM)

Комітет Міністрів Ради Європи доручив виконання робочої програми з засобів масової інформації Керівному комітету із ЗМІ, який складається з експертів, що їх призначили уряди країн — членів Ради Європи. У цій роботі також беруть участь Комісія Європейських Співтовариств та представники Парламентської асамблеї Ради Європи. Крім того, Ватикан, Хорватія, Північна Рада Міністрів, організація «Аудіовізуал EVREKA», Асоціація комерційного телебачення Європи (ACT) та Європейська теле-та радіомовна спілка (EBU) мають компетенцію «спостерігача» у Комітеті.

Робота Керівного комітету з засобів масової інформації (CDMM) спрямована на розвиток співробітництва між країна­ми — членами Ради Європи у галузі ЗМІ з метою подальшого зміцнення свободи поглядів та інформації у плюралістичному демократичному суспільстві, а також вільного обміну інформа­цією та ідеями.

Керівному Комітету з засобів масової інформації (CDMM) доручено готувати Європейські конференції міністрів щодо полі­тики ЗМІ, які надають можливість уповноваженим міністрам обговорювати питання обопільного інтересу, розробляти дирек­тиви спільної політики стосовно основних проблем та закладати майбутні пріоритети європейського співробітництва у галузі ЗМІ в рамках Ради Європи.

Засоби масової информацщ демократія та захист прав людини. Європейська конвенція з прав людини (1950)

Свобода поглядів та інформації, яка лежить в основі діяль­ності Ради Європи у галузі ЗМІ, гарантується Європейською Конвенцією з прав людини (ст. 10):

1. Кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одер­жувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування радіомовлення, телебачення або кінопід-приємств.

97

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]