Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
686527.docx
Скачиваний:
7
Добавлен:
26.08.2019
Размер:
89.64 Кб
Скачать

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут філології

Кафедра історії та стилістики української мови

Звіт

З навчальної джерелознавчої практики

студентки ІІІ курсу, 3 групи

спеціальності «Українська мова та

література, іноземна мова»

Місце проходження практики:

Наукова бібліотека імені М. Максимовича

Термін проходження:

1.07. 2011 – 14. 07. 2011

Київ - 2011

Вступ

Джерелознавство (історичне джерелознавство) — наука про історичні джерела, теорія і практика їх використання в історичних дослідженнях. Останнім часом, у зв'язку з інтенсивним розвитком інформаційних технологій, основним джерелом історичних досліджень стають засоби масової комунікації - інтернет-технології. Тому джерелознавство перестає бути окремою наукою (особливим видом пізнавальної діяльності) і перетвоюється у сукупність засобів одержання інформації. Як навчальна дисципліна джерелознавство відноситься до допоміжних історичних дисциплін.

Мета нашої джерелознавчої практики – по-перше, аналітично-інформаційне джерелознавство, завданням якого є спеціальне вивчення окремих джерел для визначення їхньої інформативної цінності, значення для дослідження; по-друге, практичне використання джерел у роботі, яку ми виконуємо, опрацьовуючи свою тему.

Робота в процесі практики з джерелами поділялась на декілька етапів: добір, класифікація джерел з досліджуваної проблеми, джерелознавча критика. Кожний етап вимагає певних методичних прийомів. Кінцевий етап роботи з джерелами -  джерелознавча критика, завершальним завданням якої було отримання нами сукупності фактів як основи дослідження.

Під час проходження практики у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича я ознайомилася з умовами зберігання та використання рукописних і друкованих джерел, картотеками, правилами оформлення й описом документальних матеріалів, інтернет-текстологією, бібліографією в Інтернеті. Познайомилася з історією бібліотек, специфікою діяльності бібліотечних підрозділів.

Наукова бібліотека ім. М.Максимовича є структурним підрозділом Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Організована разом з університетом у 1834 році. Основою її фондів стали колекції ліцеїв, інститутів та приватних осіб. З 1940 року має статус Наукової. У 1994 році присвоєно ім'я першого ректора університету Михайла Максимовича.

Наукова бібліотека університету має багато читальних залів і абонементів. У її структурі - 22 відділи, 25 секторів, 17 абонементів, 16 читальних залів. Крім основних абонементів, де одержують навчальну літературу, працює абонемент художньої літератури, міжбібліотечний абонемент, а також спеціалізовані читальні зали: інформаційно-бібліографічний, періодики, української мови та літератури, юридичної та історичної літератури. Є також абонементи та читальні зали в інститутах, що при університеті, на факультетах, в гуртожитках.

    Невід'ємною складовою частиною роботи бібліотеки на допомогу читачеві є інформація, що міститься в каталогах та картотеках. За допомогою інформаційно-довідкового фонду та систематичної картотеки статей видаються довідки різноманітної тематики.   Гордістю є кімната рідкісної книги, де зібрано багато унікальних видань.

Звіт про роботу

1.1 Індивідуальний План роботи

п/п

Види робіт

1

Вивчення програми практики і складання індивидуального плану робіт.

2

Ознайомлення з історією, структурою та специфікою діяльності бібіліотечного фонду.

3

Збір та опрацювання бібліотечного матеріалу за темою. Визначення актуальності та перспектив подальшого розвитку теми.

4

Укладання індивідуальної бібліографії для наукового дослідження.

5

Реферування обраної дисертації за темою дослідження.

6

Написання анотації та статті.

7

Систематизація зібраного матеріалу.

8

Оформлення звіту з навчальної джерелознавчої практики.

Тема дослідження: «Визначення віднесеності села Крилівка до певної діалектної зони на основі фонетичних спостережень»

Українська діалектна мова має величезну цінність для лінгвістики, історії, культурології, філософії як джерело пізнань про минуле, побут, культуру, світоглядні уявлення, моральні цінності народу.

Діалекти, це джерело унікальне й неповторне, оскільки реалізовується в замкнутих соціумах сіл та селищ. І в кожному з них говірка становить самодостатню й особливу систему на кожному мовному рівні: фонетичному, морфологічному, лексичному, синтаксичному.

Варто зазначити, що найбільш стійким і непридатним до змін є фонетичний рівень, тому відображає давні процеси, що відбувалися в тій чи іншій говірці.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що кордони говірок важко визначити з цілого ряду причин, насамперед змішування характерних ознак різних говірок примушує особливо ретельно ставитися до відслідковування регулярності існування того чи іншого діалектного явища, застосовувати статистичні методи. До того ж кордони говірок мають здатність поступово змінюватись, коли в населеному пункті починають переважати ознаки говірки з одного чи іншого боку кордону. Це відбувається з різних причин, зокрема мають вплив соціальні фактори – міграція людей, посилення соціальних контактів з носіями інших говірок. Крім того, може впливати витіснення говірок літературною мовою. Це відбувається внаслідок ЗМІ, внаслідок того, що діти та внуки діалектних носіїв часто отримують освіту в місті й повертаються в село вже з ближчою до літературної мовою. Варто зазначити, що жодні відомі лінгвогеографічні дослідження не проводились в с. Крилівка, Ружинського району, Житомирської області.

Тож дослідження в с. Крилівка доповнить загальні лінгвогеографічні дослідження України.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає в визначенні фонетичних особливостей говірки села Крилівка в сучасному стані й порівняти з досідженнями говірки, здійсненими 30-ть років тому С.П. Бевзенком. Зясувати які зміни відбулися в говірці за період з 1980 по 2011 рік

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт дослідження є говіркове мовлення південно-волинської групи говірок. Предмет дослідження – це фонетичні особливості перехідної смуги південно-волинської групи говірок.

Методи дослідження. Основний метод даного дослідження це – метод лінгвістичного картографування. Цей метод дає можливість точно визначити зони поширення певних діалектних явищ.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]